Рішення

від 22.04.2008 по справі 3/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/156

22.04.08

За позовом   Закритого акціонерного товариства Торговий дім «Інтерсервіс»

До                     1) Акціонерного комерційного банку «Інтерконтинентбанк»

                     2) Приватного підприємства «Руст Буд»

Про                      визнання недійсним договору забезпечення від 11.01.2005

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача            Ткаченко К.В. –по дов. № б/н від 31.03.2008

Від відповідача 1     не з'явились

Від відповідача 2     не з'явились

У засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Закритого акціонерного товариства Торговий дім «Інтерсервіс»про визнання договору забезпечення від 11.01.2005 укладеного між Закритим акціонерним товариством Торговий дім «Інтерсервіс», Акціонерним комерційним банком «Інтерконтинентбанк»та Приватним підприємством «Руст Буд» недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 203,241, 548 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, у письмовому відзиві на позовну заяву вважає, що сторони правомірно забезпечили виконання зобов'язань за кредитним договором № 290904/225 від 29.09.2004 порукою та уклали договір солідарного забезпечення від 23.06.2004 - відсутність вказівки в кредитному договорі на можливість забезпечення зобов'язань іншим договором, ніж визначено в кредитному договорі не є порушенням ч. 1 ст. 548 ЦК України. Норми закону визначають, що предметом договору поруки можуть бути дійсне чинне на момент укладення поруки зобов'язання. При цьому сторони, керуючись принципом диспозитивності, в положенні п. 1.1 договору передбачили забезпечення порукою зобов'язань, які не існують на момент укладання договору та можуть виникнути у майбутньому. Отже, на укладання такої редакції п.1.1 договору була воля всіх сторін угоди, а тому невідповідність таких норм ч. 1 ст. 553 ЦК України не є підставою для недійсності правочину. При укладанні п. 3.5. договору сторони виходили і принципу диспозитивності. Твердження позивача про те, що приписи ч. 1 ст. 559 ЦК Україні містять імперативні норми, які визначають, що порука припиняється у зв'язку із зміні зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності не мають значення, адже позивач підписався під спірним договором. Отже, на укладання такої редакції п.3.5 договору була воля всіх сторін угоди, а том; невідповідність таких норм ч.1 ст. 559 ЦК України не є підставою для недійсності правочину. Враховуючи викладене просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 21.03.2008 та ухвалах від 03.04.2008, від 10.04.2008.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду було надіслано на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виданого станом на 19.03.2008, згідно якого місцезнаходженням відповідача 2 є: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2004 між Акціонерним комерційним банком  «Інтерконтинентбанк»(банк) та Приватним підприємством «Руст Буд»(Позичальник) було укладено кредитний договір № 290904-308.

Згідно п. 1.1. кредитного договору № 290904-308 від 29.09.2004 відповідно до положень та умов цього договору Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 9 100 000,00 грн. на строк до 28 вересня 2006 року для фінансування поповнення обігових коштів зі сплатою 21 відсоток річних.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № 290904-308 від 29.09.2004 на час надання кредиту забезпеченням зобов'язань за кредитним договором банком прийнятий договір застави № 290904/255 від 29.09.2004.

11.01.2005 між АКБ «Інтерконтинентбанк», ПП «Руст Буд»та ЗАТ «ТД «Інтерсервіс»було укладено договір забезпечення.

Відповідно до п.1.1 договору забезпечення від 11.01.2005 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель (ЗАТ «ТД «Інтерсервіс») зобов'язується відповідати перед Кредитором (АКБ «Інтерконтинентбанк») за виконання Боржником (ПП «Руст Буд») своїх зобов'язань, що виникли за Кредитним договором №290904-308 від 29.09.2004 р. та всіма змінами і доповненнями до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому.

За своїм предметом договір забезпечення від 11.01.2005 є договором поруки.

Відповідно до п.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В той же час, положення Кредитного договору № 290904-308 від 29.09.2004  не передбачають можливості забезпечення зобов'язань, що з нього виникають шляхом укладання договору поруки.

Таким чином, забезпечення зобов'язань шляхом укладання договору забезпечення від 11.01.2005 не передбачене ні законом, ні договором, а тому такий договір суперечить приписам ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що п.1.1 договору забезпечення від 11.01.2005 сторони визначили обов'язок поручителя відповідати перед кредитором в тому числі за зобов'язання, які виникнуть із доповнень та змін до кредитного договору, що можуть бути укладені у майбутньому.

Тобто, з предмету спірного правочину вбачається, що його предметом є забезпечення зобов'язання, яке не існує на момент укладання договору поруки.

В той же час, норми ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачають, що предметом договору поруки може бути лише дійсне та чинне на момент укладення поруки зобов'язання.

За таких обставин, договір забезпечення від 11.01.2005 суперечить положенням ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що пунктом 3.5 договору забезпечення від 11.01.2005  сторони визначили, що у випадку внесення змін та доповнень до Кредитного договору, цей договір буде забезпечувати виконання Боржником своїх зобов'язань відповідно до їх нової редакції. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Кредитного договору Кредитору та Боржнику не потрібно отримувати попередню згоду Поручителя на внесення таких змін.

Норми п. 3.5 договору забезпечення від 11.01.2005 передбачають можливість внесення без згоди поручителя будь-яких змін до основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, не пов'язуючи із такими діями припинення поруки.

Разом із цим, відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, положення договору забезпечення від 11.01.2005 суперечать нормам ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, договір забезпечення від 11.01.2005 суперечить ст.ст. 548, 553, 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наявність в правочині положень, що суперечать нормам Цивільного кодексу України є підставою для його недійсності незалежно від волі всіх сторін такого правочину, а тому посилання в відзиві АКБ «Інтерконтинентбанк»на наявність такої волі є безпідставним.

Крім цього, судом приймається до уваги, що підставою зустрічного позову ЗАТ «ТД «Інтерсервіс»у справі Господарського суду міста Києва № 18/136-21/643 про визнання недійсним договору забезпечення від 11.01.2005 було визначено відсутність у посадової особи АКБ «Інтерконтнентбанк», яка підписала договір повноважень на підписання договору та відсутність у ЗАТ «ТД «Інтерсервіс»дозволу Державної комісії з регулювання фінансових послуг. Тобто, заявлений у даній справі позов мотивовано іншими підставами, ніж раніше заявлений у справі № 18/136-21/643.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а договір забезпечення від 11.01.2005, укладений між АКБ «Інтерконтинентбанк», ПП «Руст Буд»та ЗАТ «ТД «Інтерсервіс»- визнанню недійсним з моменту укладання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладання договір забезпечення від 11.01.2005 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Інтерсервіс», Акціонерним комерційним банком «Інтерконтинентбанк»та Приватним підприємством «Руст Буд».

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Інтерконтинентбанк»(01034, м. Київ, вул. Воровського, 22, код 20015535) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс»(03062, м. Київ, пр-кт. Перемоги, 90/1, код 24938998) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті  державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Руст Буд»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код 33061856) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс»(03062, м. Київ, пр-кт. Перемоги, 90/1, код 24938998) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті  державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 23.04.2008