Постанова

від 20.05.2008 по справі 28/250-18/317

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/250-18/317

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2008                                                                                           № 28/250-18/317

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Соборук Ю.Ф., Назаренко В.Б.

 від відповідача - Любушкіна В.І., Коваленко О.П.

від третьої особи1 - Дірочка О.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2008

 у справі № 28/250-18/317  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор"

 треті особи           Київська регіональна митниця

                                                              ДП "СМАП"

                                                              Яворівська митниця

 про                                                  зобов"язання вчинити дії по розмитненню вантажу

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Магістраль-Транс» звернулось до Господарського суду міста Києва позовом, в якому просило суд зобов'язати відповідача в семиденний термін провести митне оформлення вантажу з проведенням всіх необхідних оплат відповідно до норм чинного законодавства з метою повернення вантажу останнього.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач уточнив позовні вимоги, подавши до суду відповідну заяву, згідно із якою просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем транспортними засобами (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА), які належать позивачеві на праві власності і які разом із вантажем (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг) знаходяться під митним контролем на території Київської регіональної митниці, шляхом заявлення вантажу у митний режим знищення або руйнування; зобов'язати відповідача після зняття товару та транспортних засобів з-під митного контролю, звільнити транспортні засоби (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА) від вантажу (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2008 р. позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Коммодор” звільнити транспортні засоби (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА) від вантажу (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Коммодор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення   скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що умови перевезення вантажу та відповідальність сторін за спірними правовідносинами визначені Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 696372 від 19.04.2006 р. та регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева 19.05.1956 р.).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає  наступне.

За міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 696372 позивачем було прийнято до виконання транспортне замовлення експедитора № 604-22-012 від 13.04.2006 р. (компанія Associated Traffic AG”Швейцарія) на міжнародне автомобільне перевезення вантажу за маршрутом Україна –Німеччина. Відправником вантажу є відповідач, одержувачем Log Pards Gmbh для La Palma Holland BV. Вантаж -  363 лантухів концентрат сивороткового білка “Proliant 8000”, загальною вагою 7 260 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, після перетину митного кордону України ветеринарною інспекцією в м. Корчова (Польща), були виявлені невідповідності в документальному оформленні якості, ідентичності, походження вантажу, і рішенням прикордонного ветеринарного лікаря в м. Корчова № 4/2006 від 28.04.2006 року не дозволено ввезення товару на територію республіки Польща через невідповідність ветеринарного свідоцтва положенням законодавства. Автомобіль з вантажем залишив митну територію України та не потрапив на територію Республіки Польща був повернутий на територію України.

На підставі звернення позивача до начальника Яворівської митниці з листом № 114 від 07.06.2006р. вантаж було переведено в режим транзиту та направлено до Київської регіональної митниці для подальшого вирішення питання. Про що свідчить відповідь Яворівської митниці № 13/15-2225 від 09.06.2006р. про направлення автомобіля д/н 19654КА/00588КА на адресу Київської регіональної митниці за ВМД № 21000004/6/000929 від 08.06.06.

06.06.2006 року у відповідності до п.2 ст.309 Господарського кодексу України та ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР позивач звернувся до відповідача з проханням надати вказівку про нове місце розвантаження, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання умов договору перевезення на попередніх умовах з причин, незалежних від перевізника.

Відповідно до статті 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами. При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що застосуванню при ви рішенні даного спору підлягають норми Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 1956 р. при цьому суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Враховуючи, що між сторонами виникли відносини в галузі міжнародного автомобільного перевезення вантажів, регулювання цих відносин має здійснюватися положеннями чинних міжнародних договорів, а саме: Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 1956 р.

Закон України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів”від 01.08.2006 № 57-V, відповідно до положень ст. 94 Конституції України набув чинність з 09.09.2006р. Листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 р. N 72/14-612/1-1559 “Щодо набуття чинності міжнародними договорами”встановлено, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 року в м. Женеві, набирає чинності для України 17 травня 2007 року. Правовідносини між сторонами виникли до моменту набрання чинності для України міжнародного договору. Тому не має правових підстав для застосування положень Конвенції у вирішенні спору. Згідно ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.

Згідно положень ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Нормами глави 64 Цивільного кодексу України встановлено порядок виконання умов договору перевезення. Згідно ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже  до спірних правовідносин слід застосовувати положення Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969р. та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлюється право власника, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, використовуючи при цьому транспортні засоби, що належать йому на праві власності. Згідно загальним положенням Митного кодексу України перевізник –це особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України.

При переміщенні вантажу до первісного пункту призначення було оформлено вантажну митну декларацію №100000007/6/153381 та заявлено переміщення в митному режимі експорт. Експортом визначається митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

В ході перевезення покупець товару за контрактом № 1/06 від 03.04.2006 року - Компанія La Palma Holland BV, будучи власником вантажу, відмовилась від вантажу на користь держави та надала дозвіл на його знищення.

Проте, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на зазначений лист покупця, як і відносини між продавцем та покупцем, що ніяким чином не впливають на виконання договору перевезення вантажу та не передбачають право власника вантажу покладати на перевізника обов'язку щодо розпорядження вантажем. Нормами чинного законодавства також не передбачено цього права.

Для подальшого вирішення питання транспортний засіб з вантажем направлено до Київської регіональної митниці в митному режимі транзит, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Статтею 94 Митного кодексу України встановлено, що товари та транспортні засоби, якими вони перевозяться, після прибуття у місце доставки розміщуються у зонах митного контролю. Зміна місця стоянки транспортного засобу, вивантаження, перевантаження товарів, розпакування, пакування чи перепакування товарів, зміна, вилучення чи пошкодження засобів ідентифікації допускаються лише з дозволу митного органу.

Нормами Митного кодексу України, зокрема ст. 336, передбачена відповідальність за здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу.

Оскільки не проведення відповідачем оплат для проведення митних процедур не порушує цивільних прав позивача немає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Всі ці обставини свідчать про те, що позивач позбавлений можливості вільного використання належного йому транспортного засобу у власній господарській діяльності, який перебуває під митним контролем разом з вантажем.

Зі змісту норм ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР та п.п. 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вбачається, що вантажовідправник повинен вчинити всі можливі дії по звільненню автомобіля від вантажу, надати інший пункт призначення вантажу або одержати вантаж самому у разі незгоди перевізника з новими умовами перевезення.

Перебування під митним контролем автомобіля позивача із вантажем, за неможливості виконати договір перевезення, порушує права власності позивача щодо користування автомобілем. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених чинним законодавством України та підтверджених матеріалами справи, зібраними доказами та поясненнями сторін, для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо звільнення автомобіля.

Суд вважає доведеним обставини неможливості використання у власній господарський діяльності автомобіля через знаходження в ньому вантажу, від якого власник –іноземний контрагент відповідача відмовився на підставі того, що транспортний засіб не може бути відокремлений від товару під час перебування під митним контролем в митному режимі транзит. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

На підставі  викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2008 року у справі № 28/250-18/317 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Коммодор” звільнити транспортні засоби (державний номер 196-54 КА та 005-88 КА) від вантажу (концентрат сивороткового білка „Proliant 8000”, вагою 7 260 кг) прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.   

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства  з обмеженою відповідальністю «Коммодор» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2008 року у справі № 28/250-18/317 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю «Коммодор» - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.05.08 (відправлено)