Постанова

від 13.08.2008 по справі 28/250-18/317

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/250-18/317

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 серпня 2008 р.                                                                                    № 28/250-18/317  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

                                         Воліка І.М.,

                                         Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року у справі № 28/250-18/317 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор", м. Київ, за участю третіх осіб: 1) Київська регіональна митниця, м. Київ, 2) Державне підприємство "Смап", м. Київ, 3) Яворівська митниця, Львівська область, про зобов'язання вчинити дії по розмитненню вантажу,

за участю представників сторін:

позивача –Назаренко В.Б. (дов. від 09.10.2006р.);

               - Соборчук Ю.Ф. (дов. від 15.05.2006р.);

відповідача –не з'явився;

третіх осіб - Київська регіональна митниця –Дірочка О.М. (дов. від 08.01.2008р.),

в с т а н о в и в:

У серпні 2006 року позивач –ТОВ "Магістраль-Транс" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Коммодор" про зобов'язання вчинити дії по розмитненню вантажу.

Вказував, що 13.04.2006р. між ним та експедитором "Asstra Associated Traffik AG" (Швейцарія (замовник)) було укладено договір № К604-22-012, згідно умов якого він зобов'язався здійснити перевезення вантажу (концентрат сивороткового білка "Proliant 8000") за міжнародним маршрутом Україна - Німеччина. Відправником вантажу є відповідач.

Зазначав, що 27.04.2006р. автомобіль з вантажем перетнув митний кордон України. 28.04.2006р. державним ветеринарним лікарем прикордонної ветеринарної інспекції м. Корчова (Польща) видано постанову № 4/2006  про заборону ввозу вказаного вантажу на територію Польської Республіки. Вантажоодержувач (Компанія La Palma Holland BV (Голландія)) від вантажу відмовився.

Також зазначав про те, що 06.06.2006р. звертався до відповідача листом-попередженням № 113 з проханням в 5-денний термін оформити всі необхідні документи для повернення на Україну.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем, в порушення ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР, не дано вказівку про новий пункт призначення вантажу, позивач просив зобов'язати відповідача провести митне оформлення вантажу з проведенням всіх необхідних оплат.

Заявою від 29.10.2007р. позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, змінив предмет позову та просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні транспортними засобами (д/н 196-54 КА та 005-88 КА), які належать йому на праві власності та разом з вантажем (концентрат сивороткового білка "Proliant 8000") знаходяться під митним контролем на території Київської регіональної митниці, шляхом заявлення вантажу у митний режим або руйнування та зобов'язати відповідача після зняття товару та транспортних засобів з-під митного контролю, звільнити вказані транспортні засоби від вантажу.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 січня 2008 року (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково.

Зобов'язано ТОВ "Комодор" звільнити транспортні засоби від вантажу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивоване посиланнями на ту обставину, що перебування під митним контролем автомобілів позивача із вантажем, порушує право позивача користування власністю.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, мотивоване посиланнями на ту обставину, що не проведення відповідачем оплат для проведення митних процедур не порушує прав позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючий, Малетича М.М., Студенця В.І.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 696372 позивачем було прийнято до виконання транспортне замовлення експедитора № 604-22-012 від 13.04.2006 р. (компанія "Associated Traffic АG" Швейцарія) на міжнародне автомобільне перевезення вантажу за маршрутом Україна -Німеччина. Відправником вантажу є відповідач, одержувачем Log Pards Gmbh для La Palma Holland BV. Вантаж - 363 лантухів концентрат сивороткового білка "Proliant 8000", загальною вагою 7 260 кг.

Судами встановлено, що після перетину митного кордону України ветеринарною інспекцією в м. Корчова (Польща), були виявлені невідповідності в документальному оформленні якості, ідентичності, походження вантажу, і рішенням прикордонного ветеринарного лікаря в м. Корчова № 4/2006 від 28.04.2006 року заборонено ввезення товару на територію Республіки Польща через невідповідність ветеринарного свідоцтва положенням законодавства. Автомобіль з вантажем був повернутий на територію України.

06.06.2006 року у відповідності до п. 2 ст. 309 Господарського кодексу України та ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР позивач звернувся до відповідача з проханням надати вказівку про нове місце розвантаження, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання умов договору перевезення на попередніх умовах з причин, незалежних від перевізника.

На підставі звернення позивача до начальника Яворівської митниці з листом № 114 від 07.06.2006р. транспортний засіб з вантажем направлено до Київської регіональної митниці в митному режимі транзит, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України, що підтверджується відповіддю Яворівської митниці       № 13/15-2225 від 09.06.2006р. про направлення автомобілів д/н 19654КА/00588КА на адресу Київської регіональної митниці за ВМД            № 21000004/6/000929 від 08.06.06р.

Судами встановлено, що в ході перевезення покупець товару за контрактом № 1/06 від 03.04.2006 року - Компанія La Palma Holland BV, будучи власником вантажу, відмовилась від вантажу на користь держави та надала дозвіл на його знищення.

Відповідно до статті 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами. При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику.

Зі змісту норм ст. 73 Статуту автомобільного транспорту УРСР та п.п. 13.11, 13.12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вбачається, що вантажовідправник повинен вчинити всі можливі дії по звільненню автомобіля від вантажу, надати інший пункт призначення вантажу або одержати вантаж самому у разі незгоди перевізника з новими умовами перевезення.

В силу ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, судами встановлено, що позивач здійснює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, використовуючи при цьому транспортні засоби, що належать йому на праві власності, висновки судів попередніх інстанцій про те, що перебування під митним контролем автомобілів позивача із вантажем, за неможливості виконати умови договору перевезення, порушує його право власності щодо користування автомобілями у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Враховуючи, що між сторонами виникли відносини в галузі міжнародного автомобільного перевезення вантажів, регулювання цих відносин має здійснюватися положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 1956р.

Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р.           № 57- V, відповідно до положень ст. 94 Конституції України набув чинності з 09.09.2006р.

Згідно з Листом Міністерства закордонних справ України N 72/14-612/1-1559 від 16.05.2007p. "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" встановлено, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 року в м. Женеві, набирає чинності для України 17 травня 2007 року.

Враховуючи ту обставину, що  правовідносини між сторонами виникли до моменту набрання чинності для України міжнародного договору, суди попередніх інстанцій правильно застосували до даних правовідносин положення Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969р. та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., тому посилання скаржника про необхідність застосування положень Конвенції у вирішенні даного спору, не заслуговують на увагу суду.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що при перегляді справи в суді апеляційної інстанції не було здійснено повторного розгляду справи, чим порушено ст.ст. 99, 101 ГПК України, в не приймаються до уваги суду, оскільки не спростовують правильності висновків суду викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України і тому до уваги не беруться.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор"  залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2008 року у справі № 28/250-18/317  залишити без змін.

Головуючий:                                                                     Н.Г. Дунаєвська                                                                                

Судді:                                                                                 І.М. Волік

                                                                                           Н.О. Кочерова