Постанова

від 07.05.2008 по справі 47/618-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/618-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2008 р.                                                           Справа № 47/618-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Кес Ю.М.

відповідача за первісним позовом -  Малахатко І.І.

3-тя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 822Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.08 р. по справі № 47/618-07

за позовом ВАТ "Монфарм" м. Монастирище

до ТОВ "Конкордія" м. Красноград

3-тя особа - ТОВ "Ортус", м. Харків

про стягнення 25800,00 грн.та за зустрічним позовом ТОВ "Конкордія", м. Красноград

до  1) ТОВ "Ортус", м. Харків;

      2) ВАТ "Монфарм", м. Монастирище

про визнання недійсним договору

встановила:

В грудні 2007 р. позивач за первісним позовом –ВАТ „Монфарм”, м. Монастирище (далі за текстом - позивач)  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом  - ТОВ „Конкордія”, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 25800 грн. заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між ним та 3-ою особою –ТОВ „Ортус”, м. Харків договором доручення № 170 від 24.10.06 р. щодо оплати на користь позивача заборгованості за укладеними між позивачем та 3-ою особою договорами поставки медичної продукції № 30-Д від 15.05.06 р. та № 36 від 15.05.06 р.

В лютому 2008 р. відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним договір доручення № 170 від 24.10.06 р. з посиланням на його невідповідність вимогам ст. ст. 203, 215, 1000, 1003, 1007 ЦК України, та стягнути з позивача на свою користь 30352,61 грн. раніше сплачених в рамках вказаного договору грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.08 р. (суддя Светлічний Ю.В.) по справі № 47/618-07 первісний позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 25 800 грн. заборгованості, 258 грн. державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення   судового процесу.  В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості в рамках договору № 170 від 24.10.06 р.; що умови означеного договору відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215, 236, 1000, 1003, 1007 ЦК України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на безпідставність висновків господарського суду про те, що ст. 636 ЦК України надає йому право вимагати від відповідача виконання умов договору доручення № 170 від 24.10.06 р. Крім того, відповідач зазначає про те, що спірний договір передбачає виконання відповідачем певних дій від імені та за рахунок 3-ої особи, яка своїх зобов'язань за вказаним договором не виконала, що призвело також до невиконання відповідачем умов означеного договору; що договір № 170 від 24.10.06 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 216, 1000, 1003, 1007 ЦК України в зв'язку з чим, на думку відповідача, підлягає визнанню недійсним  та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на його законність та обґрунтованість.

3-тя особа в судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надала.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.05.06 р. між позивачем та 3-ою особою укладено договори на поставку медичної продукції на 2006 рік за № 30-Д та № 36, відповідно до умов яких позивач зобов'язався поставити 3-й особі лікарські засоби, а 3-тя особа прийняти їх та оплатити їх вартість.

На виконання умов зазначених договорів протягом травня 2006 р., позивач здійснив на користь 3-ої особи поставку лікарських засобів на суму 82042,53 грн.: відповідно до накладної № 731 від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 26 747,86 грн.; відповідно до накладної № 732 від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 6 621.40 грн.; відповідно до накладної № 733-Д від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 5 859,60 грн.; відповідно до накладної № 798-Д від 25.05.2006 року, через Єршова І.О., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219088 від 25.05.2006 року, - на суму 4838,40грн., відповідно до накладної № 820 від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., на підставі довіреності серії ЯЛК№ 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 34 616,27 грн.; відповідно до накладної № 821-Д від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 2 631,00 гри.; відповідно до накладної № 822 від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., па підставі довіреності серії ЯЛК № 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 728,00 грн.

24.10.06 р. між 3-ою особою та відповідачем укладено договір доручення № 170, відповідно до умов якого 3-тя особа (довіритель) доручила, а відповідач (повірений) взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок 3-ої особи провести роботу по сплаті частини заборгованості 3-ої особи в розмірі  56152,61 грн. згідно з договорами поставки медичної продукції № 36 від 15.05.06 р. та № 30 від 15.05.06 р., укладених між позивачем та 3-ою особою.

Відповідно до п.п. 2.1-3.1 вказаного договору відповідач крім іншого зобов'язався особисто виконати вищевказане доручення шляхом погашення кредиторської заборгованості перед позивачем на протязі 60 банківських днів з моменту підписання даного договору, тобто до 24.01.2007 р.. При цьому оплата здійснюється шляхом переказу відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 5.2 означеного договору, відповідальність за непогашення заборгованості 3-ої особи перед позивачем в сумі 56152,61 грн. - несе відповідач.

Відповідно до виписок з Філії АКБ “Золоті ворота” в м. Києві від  07.11.2006 р., від 15.11.2006 р., від 21.11.2006р., від 22.11.2006 р., від 24.11.2006 р., від 28.11.2006 р., від 08.12.2006р., від 12.12.2006 р., від 14.12.2006 р., від 15.12.2006 р., від 26.12.2006 р., від 15.01.2007 р., від 19.01.2007 р., від 23.01.2007 р., від 26.01.2007 р., від 31.01.2007 р., від 02.03.2007 р., від 12.03.2007 р., від 16.03.2007 р., від 23.03.2007 р., від 30.03.2007 р., від 16.04.2007 р., від 04.05.2007 р., від 27.07.2007 р., від 30.07.2007 р., від 01.08.2007 р., від 10.08.2007 р.,  від 16.08.2007р. та від 29.08.2007 р. відповідач на виконання умов договору № 170 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 30352,61 грн. Решту суми боргу за договором № 170 в сумі 25800 грн., як зазначає позивач, відповідач не сплатив.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості в рамках договору доручення № 170 від 24.10.06 р.; що умови означеного договору відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215, 236, 1000, 1003, 1007 ЦК України та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм лише в певній частині надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто вказаною статтею саме на покупця (в даному випадку це 3-тя особа) покладено обов'язок сплатити на користь постачальника (позивача) грошові кошти за переданий товар.

Ст. 511 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 520-521 ЦК України Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як вже зазначалося вище, позивач при зверненні до суду вимагав стягнути з відповідача заборгованість яка виникла внаслідок здійснення поставки товару на користь 3-ої особи в рамках договорів № 30-Д та № 36.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, за договорами № 30-Д та № 36 від 15.05.06 р. боржник в зобов'язаннях не змінювався, між сторонами та 3-ою особою по даній справі будь-яких договорів про переведення боргу на відповідача з урахуванням вимог ст.ст. 520, 521, 528 ЦК України, не укладалося, в зв'язку з чим, висновки господарського суду про обов'язок відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за вищевказаними договорами замість 3-ої особи (боржника за договорами) є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що обов'язок відповідача сплатити на користь позивача вказану заборгованість встановлено умовами договору доручення № 170 від 24.10.06 р., оскільки по своїй назві та суті вказаний договір  є саме договором доручення та не має ознак угоди про переведення боргу (заміни боржника в зобов'язаннях за спірними договорами). Крім того, вказаним договором передбачено обов'язок відповідача від імені та за рахунок 3-ої особи провести роботу по сплаті частини заборгованості 3-ої особи в розмірі  56152,61 грн. за спірними договорами, при цьому доказів того, що 3-тя особа виконала взяті на себе зобов'язання щодо вчинення всіх необхідних дій (в т.ч. передачі відповідачу грошових коштів) для проведення відповідних робіт по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні та ні позивачем ні самою 3-ою особою не надані.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що укладений між відповідачем та 3-ою особою договір доручення № 170 не є договором на користь 3-ої особи (в даному випадку позивача) в розумінні ст. 636, 901, 1000-1007 ЦК України, оскільки правове становище боржника вказаним договором сторонами змінене не було, в зв'язку з чим, право вимагати виконання означеного договору у позивача в даному випадку відсутнє. При цьому, за наявності певних обставин, вказане не позбавляє позивача права у встановленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості саме з боржника (покупця) за договорами № 30-Д та № 36 від 15.05.06 р.

Таким чином прийняте по справі рішення в частині задоволення первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 25800 грн. боргу підлягає скасуванню а первісний позов –не підлягає задоволенню.

Разом з тим, законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не навів аргументів щодо невідповідності договору № 170 вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, вимоги відповідача про визнання означеного договору недійсним правомірно залишені господарським судом без задоволення.

При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що на виконання умов спірного договору 3-ою особою всупереч вимогам ст. 1007 ЦК України не видавалася довіреність на вчинення всіх необхідних дій, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 244, 1003 ЦК України за наявності відповідного договору в якому визначені всі необхідні дії, які належить вчинити повіреному, обов'язковості видачі йому довірителем відповідної довіреності на представництво інтересів не передбачено.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 129 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія –

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.08 р. по справі № 47/618-07 змінити.

В частині задоволення первісного позову про стягнення з ТОВ „Конкордія”, м. Красноград 25800 грн. боргу, 258 грн. держмита та 118 грн. судових витрат рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з користь Відкритого акціонерного товариства "Монфарм" (Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8 код ЄДРПІОУ 00374870, р/р 26007301446 в філії АКБ “Золоті ворота м. Київ МФО 300238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкордія" (Харківська обл., м. Красноград. 3-й мікрорайон, 6.13, р/р 260056364 в ХОД РБ "Аваль" м. Харків; МФО 350589, код ЄДРПОУ 32837240) 129 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 07.05.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.