Постанова

від 07.05.2008 по справі 47/619-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/619-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2008 р.                                                           Справа № 47/619-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кес Ю.М.

відповідача -  Малахатко І.І.

3-тя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 824Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 19.03.08 по справі № 47/619-07

за позовом ВАТ "Монфарм", м. Монастирище

3-я особа - ТОВ "Ортус", м. Харків

до  ПП "Здоров'я міста", м. Харків

про стягнення 17000,00 грн.

встановила:

В грудні 2007 р. позивач –ВАТ „Монфарм”, м. Монастирище звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ПП „Здоров'я міста”, м. Харків 17000 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між ним та 3-ою особою –ТОВ „Ортус”, м. Харків договором доручення № 160 від 24.10.06 р. щодо оплати на користь позивача заборгованості за укладеними між позивачем та 3-ою особою договорами поставки медичної продукції № 30-Д від 15.05.06 р. та № 36 від 15.05.06 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.08 р. (суддя Светлічний Ю.В.) по справі № 47/619-07 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 17000 грн. заборгованості, 170 грн. державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості в рамках договору доручення № 160 від 24.10.06 р.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на безпідставність висновків господарського суду про те, що ст. 636 ЦК України надає йому право вимагати від відповідача виконання умов договору доручення № 160 від 24.10.06 р. Крім того, відповідач зазначає про те, що спірний договір передбачає виконання відповідачем певних дій від імені та за рахунок 3-ої особи, яка своїх зобов'язань за вказаним договором не виконала, що призвело також до невиконання відповідачем умов означеного договору та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на його законність та обґрунтованість.

3-тя особа в судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надала.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.05.06 р. між позивачем та 3-ою особою укладено договори на поставку медичної продукції на 2006 рік за № 30-Д та № 36, відповідно до умов яких позивач зобов'язався поставити 3-й особі лікарські засоби, а 3-тя особа прийняти їх та оплатити їх вартість.

На виконання умов зазначених договорів протягом травня 2006 р., позивач здійснив на користь 3-ої особи поставку лікарських засобів на суму 82042,53 грн.: відповідно до накладної № 731 від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 26 747,86 грн.; відповідно до накладної № 732 від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 6 621.40 грн.; відповідно до накладної № 733-Д від 16.05.2006 року, через Шемендюк К.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219060 від 17.05.2006 року, - на суму 5 859,60 грн.; відповідно до накладної № 798-Д від 25.05.2006 року, через Єршова І.О., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219088 від 25.05.2006 року, - на суму 4838,40грн., відповідно до накладної № 820 від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., на підставі довіреності серії ЯЛК№ 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 34 616,27 грн.; відповідно до накладної № 821-Д від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., на підставі довіреності серії ЯЛК № 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 2 631,00 гри.; відповідно до накладної № 822 від 30.05.2006 року, через Шевченко Л.В., па підставі довіреності серії ЯЛК № 219100 від 31.05.2006 року, - на суму 728,00 грн.

24.10.06 р. між 3-ою особою та відповідачем укладено договір доручення № 160, відповідно до умов якого 3-тя особа (довіритель) доручила, а відповідач (повірений) взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок 3-ої особи провести роботу по сплаті частини заборгованості 3-ої особи в розмірі  20 000 грн. згідно з договорами поставки медичної продукції № 36 від 15.05.06 р. та № 30 від 15.05.06 р., укладених між позивачем та 3-ою особою.

Відповідно до п.п. 2.1-3.1 вказаного договору відповідач крім іншого зобов'язався особисто виконати вищевказане доручення шляхом погашення кредиторської заборгованості перед позивачем на протязі 60 банківських днів з моменту підписання даного договору, тобто до 24.01.2007 р.. При цьому оплата здійснюється шляхом переказу відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 5.2 означеного договору, відповідальність за непогашення заборгованості ТОВ "Ортус" перед позивачем в сумі 20 000 грн. - несе відповідач.

Відповідно до виписок з Філії АКБ “Золоті ворота” в м. Києві від 02.11.2006 р., від 07.11.2006 р., від 17.11.2006 р. та від 04.12.2006 р. відповідач на виконання умов договору № 160 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 3000 грн. Решту суми боргу за договором № 160 в сумі 17000 грн., як зазначає позивач, відповідач не сплатив.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати на користь позивача заборгованості в рамках договору доручення № 160 від 24.10.06 р. та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто вказаною статтею саме на покупця (в даному випадку це 3-тя особа) покладено обов'язок сплатити на користь постачальника (позивача) грошові кошти за переданий товар.

Ст. 511 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 520-521 ЦК України Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як вже зазначалося вище, позивач при зверненні до суду вимагав стягнути з відповідача заборгованість яка виникла внаслідок здійснення поставки товару на користь 3-ої особи в рамках договорів № 30-Д та № 36.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, за договорами № 30-Д та № 36 від 15.05.06 р. боржник в зобов'язаннях не змінювався, між сторонами та 3-ою особою по даній справі будь-яких договорів про переведення боргу на відповідача з урахуванням вимог ст.ст. 520, 521, 528 ЦК України, не укладалося, в зв'язку з чим, висновки господарського суду про обов'язок відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за вищевказаними договорами замість 3-ої особи (боржника за договорами) є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що обов'язок відповідача сплатити на користь позивача вказану заборгованість встановлено умовами договору доручення № 160 від 24.10.06 р., оскільки по своїй назві та суті вказаний договір  є саме договором доручення та не має ознак угоди про переведення боргу (заміни боржника в зобов'язаннях за спірними договорами). Крім того, вказаним договором передбачено обов'язок відповідача від імені та за рахунок 3-ої особи провести роботу по сплаті частини заборгованості 3-ої особи в розмірі  20 000 грн. за спірними договорами, при цьому доказів того, що 3-тя особа виконала взяті на себе зобов'язання щодо вчинення всіх необхідних дій (в т.ч. передачі відповідачу грошових коштів) для проведення відповідних робіт по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні та ні позивачем ні самою 3-ою особою не надані.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що укладений між відповідачем та 3-ою особою договір доручення № 160 не є договором на користь 3-ої особи (в даному випадку позивача) в розумінні ст. 636, 901, 1000-1007 ЦК України, оскільки  правове становище боржника вказаним договором сторонами змінене не було, в зв'язку з чим, право вимагати виконання означеного договору у позивача в даному випадку відсутнє. При цьому, за наявності певних обставин, вказане не позбавляє позивача права у встановленому законом порядку звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості саме з боржника за договорами № 30-Д та № 36 від 15.05.06 р.

Таким чином прийняте по справі рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 17000 грн. боргу підлягає скасуванню а позов –відмові.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 85 грн. держмита по скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають не вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.08 р. по справі № 47/619-07 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Монфарм" (Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Заводська, 8 код ЄДРПІОУ 00374870, р/р 26007301446 в філії АКБ “Золоті ворота” м. Київ МФО 300238) на користь Приватного підприємства "Здоров'я міста" (м. Харків, вул. Героїв Праці, 25/71, с. "Д". код ЄДРПОУ 32438687 р/р 26003000021814 в АБ "Факторіал-банк" м. Харків; МФО 351715) 85 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 07.05.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.