Ухвала

від 24.04.2008 по справі 20-4/388

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/388

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

21 квітня 2008 року   Справа № 20-4/388

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,  приватного багатопрофільного підприємства "ДИС";

відповідача: Ягунова Віктора Петровича, довіреність №10-004/270   від 05.07.2007,  Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 21.02.2008 року у справі № 20-4/388,

за позовом  Приватного багатопрофільного підприємства "ДИС" (вул. Кожанова, 6, Севастополь, 99003)

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь, 99011)      

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 21 лютого 2008 року  у справі №20-4/388 (суддя К.А. Остапова) задоволено позов приватного багатопрофільного підприємства "ДИС" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42грн.

Суд визнав недійсним податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя  №000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42грн. та податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя №000411151/2 від 12.10.2006 на суму 23401,42грн.

Не погодившись  з постановою суду, Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Волкова К.В., у зв'язку з зайнятістю  в іншому судовому процесі, на суддю  Горошко Н.П.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Але, до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про відкладення слухання справи о 11 год. 30 хв.

Судова колегія не знайшла обґрунтованих підстав для задоволення даного клопотання, та крім того, вважає за необхідне вказати що клопотання надійшло від "Сінніс" а не від позивача - приватного багатопрофільного підприємства "ДИС".

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України,  розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, приватне багатопрофільне підприємство "ДИС" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42грн.

Позивач письмовим клопотанням (вхідний номер 4715 від 15.02.2007)  змінив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення №000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42грн., податкове повідомлення-рішення №000411151/2 від 12.10.2006 на суму 23401,42 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 13.07.2006 працівниками Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя було проведено перевірку відповідача щодо правильності та повноти сплати за торгові патенти на надання послуг в сфері грального бізнесу.

Так, за результатами перевірки було складено Акт перевірки №14990/10/15-1/16500302 від 13.07.2006.

Відповідно до висновків Акту перевірки, відповідачем при здійснені своєї господарської діяльності були допущені порушення пункту 3 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", у зв`язку з чим, сума недоплати склала 18350,00грн. (пункт 1 висновків Акту), а також пункту 5 статті 5 цього же Закону в частини нездійснення щоквартальної оплати вартості торгових патентів на здійснення операцій по наданню послуг в сфері грального бізнесу за 2 квартал 2005 року по строку оплати 14.03.2005 у розмірі 5051,42грн. (пункт 2 висновків Акту).

Позивач зазначив, що він листом від 17.07.2006 №20 подав заперечення на Акт перевірки від 13.07.2006.

З матеріалів справи вбачається, що лист відповідача про результати розгляду заперечень позивача на Акт перевірки датований 21.07.2006. При цьому, 20.07.2006 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №000411151/0 про визначення позивачеві суми податкового зобов`язання як оплати вартості торгових патентів у сфері грального бізнесу в сумі 23401,42грн.

Відповідач, 17.08.2006 у зв`язку з відсутністю з боку позивача погашення податкового боргу  в сумі 23401,42грн. в добровільному порядку, виніс податкове повідомлення-рішення №000411151/1 на суму 23401,42грн. та направив його позивачеві разом з супровідним листом 18.08.2006 (вихідний номер 16365/10/15-1).

З тих же підстав, 12.10.2006 відповідач знову виніс податкове повідомлення-рішення №000411151/2 на суму 23401,42грн. і направив його позивачеві разом з супровідним листом 06.11.2006 (вихідний номер 19946/10/15-1).

Проте, на думку позивача, відповідач, додатково двічі направляючи позивачеві податкові повідомлення-рішення №000411151/1 від 17.08.2006 та №000411151/2 від 12.10.2006, порушив норми пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, згідно з яким податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб`єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб`єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб`єкту господарювання.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом спору у дані справі з урахуванням письмового клопотання позивача про зміну предмету спору є визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №000411151/0 від 20.07.2006 на суму 23401,42грн., податкове повідомлення-рішення №000411151/2 від 12.10.2006 на суму 23401,42грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату вартості торгових патентів в кількості  53 штук, у тому числі 52 - для використання гральних автоматів та 1 - для використання більярдного столу, за перший квартал 2005 року платіжними дорученнями №612 від 13.12.2004 на суму 44800,00грн. та №613 від 13.12.2004 на суму 900,00грн.

Також, 28.12.2004 відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №83/96-ВР від 23.03.1996 (з подальшими змінами та доповненнями), приватне багатопрофільне підприємство "ДИС" подало до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя замовлення на придбання торгових патентів у кількості 14 штук, у тому числі 12 - для використання гральних автоматів та 2 - для використання більярдних столів.

Вартість цих патентів була оплачена 27.12.2004 за платіжними дорученнями №2 на суму 7575,00 грн. та №3 на суму 600,00грн.

Отже, станом на 01.01.2005 загальна кількість торгових патентів, придбаних позивачем, склала 67, у тому числі 64 - для використання гральних автоматів та 3 - для використання більярдних столів.

Станом на 01.12.2004 відповідно до даних податкової інспекції за позивачем числилась переплата за торгові патенти в сумі 5423,58грн.

Позивач, листом за вих. №26 від 14.03.2005 звернувся до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя з проханням зарахувати одноразову оплату за 48 торгових патенти для використання гральних автоматів в сумі 33600,00грн., та 1 патент для використання більярдного столу в сумі 300,00грн.  в рахунок оплати торгових патентів за другий квартал 2005 року у зв'язку з припиненням виду діяльності - гральний бізнес з 01.07.2005.

Також, листом за вих. №27 від 14.03.2005 позивач  повідомив відповідачеві про закриття з 01.04.2005 ділянок гральних автоматів та зобов'язувався повернути торгові патенти у кількості 18 штук, з яких 16 - для використання гральних автоматів, 2- для використання більярдних столів.

Крім того, із супровідним листом за вих. №35 від 31.03.2005 позивач повернув Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя  торгові патенти, та просив повернути на його розрахунковий рахунок суму одноразової плати –12100,00грн. за останній квартал дії патентів.

Позивач, листом від 30.06.2005 №64 у зв'язку з припиненням діяльності - гральний бізнес з 01.07.2005, повернув відповідачеві торгові патенти у кількості 48 штук для використання гральних автоматів.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є помилковими доводи позивача щодо суперечності принципам побудови системи оподаткування в Україні, закріпленим в Законі України "Про систему оподаткування" статті 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та внесених ним змін до статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та неможливість їх застосування у 2005 році, в частині сплати за торгові патенти за 2-4 квартали 2005 року, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими)  підрозділами.

Вартість торгового патенту на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік) і, зокрема, для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у 2004 році становила 2800,00грн., для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовується для спортивних аматорських змагань –1200,00грн. за кожний стіл для більярду.

Оплата вартості торгового патенту за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.

В статті 47 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" було встановлено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри "1400", "64000", "48000", "2000", "600", "2400" замінити відповідно цифрами "4200", "192000", "144000", "6000", "1800", "7200". Закон набрав чинності з 01.01.2005 року.

Крім того, наведені норми цих законів неконституційними не визнані.

Згідно з статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Також, норми Закону України "Про систему оподаткування" та Бюджетний кодекс України, на які посилається позивач, є в спірних відносинах загальними. Перевагу ж мають спеціальні закони, якими є Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік".

Більше того, із змісту пункту 3 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України випливає, що одним із нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України, який регулює бюджетні відносини у сфері наповнення бюджету через механізм справляння податків. Отже, дія зазначеного Закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним з джерел формування доходної частини бюджету на поточний рік є податки.

Закон про Державний бюджет на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятись дія окремих положень податкових законів, вводитись податкові пільги та інше.

На підставі пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та законів про Державний бюджет України.

Отже, збільшення вартості торгових патентів на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не суперечить принципам побудови системи оподаткування України.

Так, відповідно до абзацу 3 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін його дії звільняє від обов'язку доплати вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства його вартість збільшується.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач не сплачував вартість патентів за весь строк їх дії, тому доводи Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про обов'язковість щоквартальної сплати за ставками, встановленими бюджетними законами, відповідають вимогам чинного законодавства.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, згідно з пунктом 19 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу), або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, суд першої інстанції, правомірно на думку апеляційної інстанції вказав, що зі сплатою позивачем до введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" вартості торгових патентів за перший квартал 2005 року у розмірі, встановленому чинним на той момент законодавством, його обов'язок зі сплати цих платежів припинився, і подальше нарахування податковим органом сум до сплати за вказаними платежами слід вважати безпідставним. Платежі за другий квартал 2005 року за патенти, що діяли у цьому періоді, мали здійснюватись із врахуванням внесених змін до розміру вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Також, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив оплату вартості торгових патентів для здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу для гральних автоматів у кількості 52 штук та для більярдних столів - у кількості 1 штуки, всього 53 патенти, що були придбані ним протягом 2004 року, за перший квартал 2005 року 13.12.2004 за ставками, що діяли на момент здійснення оплати. Так, платіжним дорученнями від 13.12.2004 №612  на суму   44800,00грн. та №613 на суму 900,00грн. позивач сплатив 45700,00грн.

Крім того, позивач придбав у грудні 2004 року 14 торгових патентів строком дії з 01.01.2005, з яких 12 - за гральні автомати, 2 - за більярдні столи, сплативши 27.12.2004 платіжними дорученнями №2 на суму 7575,00грн. та №3 на суму 600,00грн. Отже, із врахуванням раніше внесених сум, суми переплати, яка за даними податкової інспекції складає 5423,58грн., позивач оплатив вартість вищевказаних 14 торгових патентів за перший квартал 2005 року за ставками, що діяли на момент оплати –27.12.2004, а також вніс одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці, на яку, відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

За вищенаведених обставин, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки податкової інспекції в Акті перевірки про необхідність доплати позивачем вартості торгових патентів за перший квартал 2005 року, є помилковими.

Оскільки, як вже зазначалось, позивач анулював з 01.04.2005 18 (16 - за гральні автомати, 2 - більярдні столи) торгових патентів, тобто протягом другого кварталу були діючими 49 патентів (48 гральних автомати, 1 більярдний стіл).

Суд першої інстанції визначив, що оплата у другому кварталі 2005 року за патенти повинна рахуватись за ставками, які діяли у 2005 році, оскільки у грудні 2004 року позивач сплатив вартість патентів тільки за перший квартал 2005 року.

Проте, оскільки у позивача числилась переплата за торгові патенти, а також враховуючі зарахування одноразової плати за торгові патенти в рахунок оплати за торгові патенти у другому кварталі 2005 році, суд першої інстанції вірно встановив, що донарахування відповідачем плати за торгові патенти є безпідставним.

Більше того, судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем  норми пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, в редакції, що діяла на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується.

Відповідно до вищевказаної норми, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Акт невиїзної документальної перевірки приватного багатопрофільного підприємства "ДИС" №14990/10/15-1/16500302 від 13.07.2006  направлений відповідачем на адресу позивача супровідним листом від 14.07.2006 вих. №15082/10/15-1 (а. с. 2 т 1).

17.07.2006 до відповідача надійшли зауваження позивача до акту перевірки.

Відповідь від 21.07.2006 за вих. №15423/10/151 за результатами розгляду зауважень позивача на акт перевірки направлена на адресу приватного багатопрофільного підприємства "ДИС" 21.07.2006.

Податкове повідомлення-рішення №000411151/0 Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, що оспорюється позивачем, прийнято 20.07.2006, тобто до розгляду зауважень позивача на акт перевірки.

Як визначено статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведеного, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суджу першої інстанції про те, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству України та  підлягають задоволенню.

При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду міста Севастополя  від 21.02.2008 року у справі №20-4/388 було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Севастополя  від 21.02.2008 року у справі №20-4/388 підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1.Постанову господарського суду міста Севастополя  від 21.02.2008 року у справі №20-4/388 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді