Рішення

від 24.04.2008 по справі 15/172-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/172-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.08           Справа № 15/172-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Спецзахист», м. Суми

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол», с. Велика Рибиця, Краснопільський район

про стягнення 3626 грн. 98 коп.

                                                                           СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:      Титаренко М.Д., довіреність №21 від 24.04.2008р.

Від відповідача:  не з‘явився

           Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 3626 грн. 98 коп. заборгованості, а саме: 3227 грн. 80 коп. основного боргу по договору надання послуг від 08.09.2007р., 321 грн. 42 коп. пені, 54 грн. 11 коп. – 3% річних, 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 13 грн. 62 коп. витрат по експертизі.

Позивач в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій пояснює, що відповідачем основний борг в сумі 3227 грн. 80 коп.  по договору був сплачений 07.04.2008р., тому він просить стягнути з відповідача 321 грн. 42 коп. пені, 54 грн. 11 коп. – 3% річних, 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 13 грн. 62 коп. витрат по експертизі, а в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в судове засідання не з‘явився, про час і місце судового розгляду був попереджений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, причину неявки суду не повідомив, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

08.09.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір надання послуг, за умовами п. 1.1. якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов‘язався надати йому послуги із проведення дезінсектизації складських приміщень та фумігації зерна.

Відповідно до п. 4.2. договору загальна сума договору еквівалентна фактичному об‘єму складських приміщень, що підлягають дезінсектизації, та загальній вазі зерна, що підлягає фумігації, і складає 3227 грн. 80 коп. Форма оплати, відповідно до даного договору,  - 100% одразу після виконання робіт при умові відсутності  у живому стані амбарних шкідників.

07.09.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт попереднього обстеження об‘єкта, 08.09.2007р. між ними був підписаний акт про проведення знезараження. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

08.09.2008р. позивач з відповідачем підписали акт виконаних робіт згідно договору виконання робіт від 08.09.2007р., відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт склала 3227 грн. 80 коп. (вказаний акт також підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками).

Тобто, факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме вказаним актом, копія якого долучена до матеріалів справи.

Представник позивача пояснив, що відповідач в порушення вимог договору своєчасно не оплатив виконані позивачем роботи, мотивуючи тим, що надані послуги не відповідають нормам якості для даного виду послуг.

Тому, позивач звернувся до Сумської обласної карантинної лабораторії щодо надання висновку про якість виконаних робіт, на що після відповідної експертизи був виданий висновок фітосанітарної експертизи від 28.09.2007р. №9221 щодо якості виконаних робіт. Відповідно до вказаного висновку в пред‘явленому зразку ентомологічних карантинних організмів не виявлено. Вартість додаткових витрат, пов‘язаних з проведенням експертизи склала 13 грн. 62 коп.

Представник позивача пояснив, що відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу претензію, але відповідач на вимогу не відреагував, заборгованість не погасив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача по основному боргу складала 3227 грн. 80 коп.

Позивач в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій пояснює, що відповідачем основний борг в сумі 3227 грн. 80 коп.  по договору був сплачений 07.04.2008р., тому він просить стягнути з відповідача 321 грн. 42 коп. пені, 54 грн. 11 коп. – 3% річних, 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 13 грн. 62 коп. витрат по експертизі, а в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Оскільки судом дійсно встановлено, що відповідачем сума основного боргу була погашена повністю, тому у зв'язку зі сплатою після надходження позовної заяви до суду відповідачем основного боргу в сумі 3227 грн. 80 коп., провадження у справі в зазначеній частині припиняється згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб‘єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Частина 1 ст. 623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов‘язання, має  відшкодувати кредиторові  завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання доказується кредитором.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 13 грн. 62 коп. витрат по експертизі, які підтверджені рахунком №4322 від 24.09.2007р. Держінспекції з карантину рослин по Сумській області на сплату 13 грн. 62 коп. доплати на лабораторну експертизу та  платіжним дорученням №496 від 25.09.2007р., відповідно до якого позивач перерахував на рахунок інспекції грошові кошти у сумі 13 грн. 62  коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 224, 225 Господарського кодексу України  та ст. 623 Цивільного Кодексу України.

         Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору надання послуг від 08.09.2007р.,  позивач просить стягнути з відповідача 54 грн. 11 коп. – 3% річних та 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків.

         Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 54 грн. 11 коп. – 3% річних та 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивач, керуючись ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,  просить стягнути з відповідача пеню в сумі 321 грн. 42 коп. в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов‘язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняться у письмовій формі.

Оскільки договором надання послуг від 08.09.2007р не передбачено за неналежне виконання зобов‘язання нарахування пені, вимоги позивача щодо стягнення 321 грн. 42 коп. визнаються судом не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2.     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Псьол» (Сумська область,  Краснопільський район, с. Велика Рибиця,  код 03779550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Спецзахист» (м. Суми, вул. Скрябіна, 38, код 32603050) 54 грн. 11 коп. – 3% річних, 10 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 13 грн. 62 коп. витрат по експертизі, 92 грн. 96 коп. витрат по держмиту, 107 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 321 грн. 42 коп. пені –  відмовити.

4.          В частині стягнення 3227 грн. 80 коп. основного боргу - провадження у справі припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резниченко

Повний текст рішення підписано 24.04.08 р.