Постанова

від 08.05.2008 по справі 3/30-08-384

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/30-08-384

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" травня 2008 р. Справа № 3/30-08-384

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І.

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Опалюк Н.С. за довіреністю №304 від 07.04.08р.,

від відповідача –Терлиги Л.О. та Кваши Є.В. за довіреністю №3/050208 від 05.02.08р., Демір Н.В. за довіреністю № 04/06308 від 06.03.08р.

/3-я особа не використала права на участь в судовому засіданні, про яке повідомлена 18.04.08р. належним чином –див. повідомлення про вручення поштового відправлення № 344603 від 14.04.08р. /,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” в особі Південної електроенергетичної системи, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2008р.

по справі № 3/30-08-384

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІКЕА ДНІПРО”, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державного проектного-вишукувального та науково-дослідного інституту „Укренергомережпроект” в особі Київської філії, м. Київ

про визнання відмови землевласника в погодженні місця розташування об'єкта будівництва недійсною

В С Т А Н О В И В :

У січні 2008р. Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго” в особі Південної електроенергетичної системи /далі –ДП „НЕК Укренерго”/ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю /далі –ТОВ/ „ІКЕА ДНІПРО”, за участю третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного проектного-вишукувального та науково-дослідного інституту „Укренергомережпроект” в особі Київської філії про визнання відмови відповідача в погодженні місця розташування об'єкта будівництва ПЛ 330 кВ „Аджалик –Усатове” на земельній ділянці ТОВ „ІКЕА ДНІПРО” недійсною на підставі ст.151 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення вмотивоване тим, що позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, які порушують право власності відповідача, та не узгоджуються з нормами Земельного кодексу України щодо наслідків примусового відчуження земельної ділянки з підстав суспільної необхідності та щодо порядку викупу земельних ділянок для суспільних потреб.

Не погоджуючись з означеним рішенням господарського суду, ДП „НЕК „Укренерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненням до неї, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт вказує, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про непідтвердженість матеріалами справи звернення до компетентних органів в порядку ст. 146 Земельного кодексу України про викуп земельної ділянки відповідача для суспільних потреб. На думку скаржника, суд першої інстанції не зрозумів і не прийняв до уваги різницю між поняттями „робочий проект будівництва” та „проект відведення землі під будівництво”, оскільки вимоги позовної заяви ставляться про непогодження відповідачем місця розташування об'єкта будівництва, а не про викуп земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак представник ТОВ „ІКЕА ДНІПРО” в судовому засіданні спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. № 428 „Про затвердження Програми комплексного розвитку Українського Придунав'я на 2004-2010 роки” заплановано, зокрема, будівництво повітряної лінії електропередач 330 кВ Аджалик - Усатове (друга лінія). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №327-р „Про затвердження робочого проекту та титулу будови „ПЛ 330 кВ Аджалик –Усатове” затверджено поданий Мінпаливенерго робочий проект будови „ПЛ 330 кВ Аджалик –Усатове”, розроблений Інститутом та рекомендований до затвердження центральною службою Укрінвестекспертизи Держбуду. При цьому „Планом заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки України”, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2005р. №1863/2005р. визначено перелік об'єктів забезпечення енергетичної безпеки України, до складу якого включено і вказану лінію електропередачі.

З огляду на означене, колегія суддів приходить до висновку, що будівництво вказаної лінії електропередачі „ПЛ 330 кВ Аджалик –Усатове” викликане суспільною необхідністю з метою забезпечення енергетичної безпеки України та мало здійснюватись у відповідності до вказаних нормативно-правових актів та з дотриманням відповідного законодавства.

Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України, якою визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку, до них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів  суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Пунктом „г” ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.05.2008р., укладеного між фізичною особою Зволембовською Н.Г., та ТОВ „ІКЕА ДНІПРО”, останнім набуто право власності на земельну ділянку площею 6,815 Га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада масив № 5, ділянки №25-28, через яку має проходити означена лінія лінії електропередачі.

Позивач звернувся 20.09.07р. до відповідача з листом, яким вимагав погодити місце розташування траси з пропозицією укласти договір оренди землі.

Враховуючи, що відповідач, як власник означеної вище земельної ділянки відмовив позивачу в погодженні попередньо вибраного напрямку та розміщення траси ПЛ 330 кВ Аджалик –Усатове та просив розглянути альтернативний варіант, останній звернувся до суду з позовними вимогами про визнання такої відмови недійсною.

Аналізуючи зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про їх безпідставність з таких мотивів.

ЗК України передбачений певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом. При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V ЗК України та ст. 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.

Статтями 146, 149 України, що визначає порядок вилучення земельних ділянок, передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а земельна ділянка може бути викуплена для суспільних потреб лише у випадках, передбачених ч.1 ст. 146 ЗК України.

Таким чином, законодавець вилучення та викуп земельної ділянки в даному випадку вважає синонімами. У відповідності до ч.1 ст.151 ЗК України позивач зобов'язаний погодити з власником земельної ділянки до початку проектування не лише місце розташування об'єкту, що будується з суспільних потреб, а й розмір земельної ділянки та умови її викупу, який відповідачу не пропонувався взагалі. Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в позові, оскільки ТОВ „ІКЕА ДНІПРО”, як власник земельної ділянки, на якій має розміщатись траса ПЛ 330 кВ Аджалик –Усатове, цілком правомірно відмовив позивачу в погодженні місця розташування об'єкта будівництва, оскільки по-перше, згідно ст. 319 Цивільного кодексу України він володіє, користується, та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому будь-яким нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок законного власника земельної дільники погоджувати місце розташування об'єкта будівництва іншої юридичної особи, а по-друге, відповідач, реалізовуючи державну програму, діяв в порушення процедури, встановленої ЗК України щодо вилучення (викупу) земельної дільники, що знаходиться на праві власності у відповідача.

Позивачем, як юридичною особою, зацікавленою у вилученні (викупі) земельної ділянки, не виконані й інші вимоги ст. 151 ЗК України щодо зобов'язання до початку проектування погодити розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території із сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рішення Біляївської районної ради Одеської області від 22.02.2006р. №378-ІV, враховуючи позитивні висновки Біляївського районного відділу земельних ресурсів, районного відділу архітектури та містобудування, відділу ЖКГ, районної санітарно-епідеміологічної станції, Центральної регіональної інспекції екології та природних ресурсів, Управління охорони об'єктів культурної спадщини, погоджено відповідними органами проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП „НЕК „Укренерго” під будівництво „ПЛ 330 кВ Аджалик - Усатове” загальною площею 44,9821 Га, з них у постійне користування –0,8695 Га та в короткострокову оренду терміном на 1 рік –44,1126 Га під розміщення ПЛ 330 кВ „Аджаликська –Усатово” на території Вигодянської, Дачненської, Нерубайської та Усатівської сільських рад Біляївського району Одеської області за умови позитивного погодження з власниками земельних ділянок.

Отже суд першої інстанції вірно вказав, що позивач –як юридична особа, зацікавлена у вилученні (викупі) земельних ділянок, не надав доказів відповідних звернень до компетентних органів для здійснення означених процедур, в порядку встановленому ст. 151 ЗК України, відтак у відповідача відсутній обов'язок погоджувати місце розташування об'єкту на власних землях.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП „НЕК Укренерго” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. слід залишити без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.03.2008р. по справі № 3/30-08-384 залишити без змін, а апеляційну скаргу Південної електроенергетичної системи державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І. Колоколов

Суддя                                                                                   М.С. Петров