Рішення

від 14.05.2008 по справі 12/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

14.05.2008                                                                                           Справа  № 12/83

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант”, м. Хуст

до відповідача державного підприємства „Мокрянське лісомисливське господарство”, с. Красна Тячівського району

про стягнення (повернення) 2 073,50 грн. –гарантійного внеску за торги на товарній біржі та 5 390 грн. - збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Дору Ю.Ю., (представник за довіреністю від 25.03.2008 року), Шанта С. І., (представник за довіреністю від 25.03.2008 року)

Від відповідача –не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Атлант”, м. Хуст до державного підприємства „Мокрянське лісомисливське господарство”, с. Красна Тячівського району про стягнення (повернення) 2 073,50 грн. –гарантійного внеску за торги на товарній біржі та 5 390 грн. - збитків.

Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представники позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 4759 від 08.05.2008 року) відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не виконано п. 4.2.1 біржової угоди № 270-271-3А/12-07. Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно п. 3.2 угоди ним, як продавцем надіслано покупцю (позивачу) графік поставки, який погоджується на протязі 5 банківських днів від дати реєстрації даної угоди та який позивачем не був погоджений. До того ж, відповідач зазначив, що позивач не зявився для погодження перевезення лісопродукції з франко - складу.

В підтвердження наведеного відповідач посилається на квитанцію № 86 від 09.12.2007 року про поштове відправлення відповідачу графіку за реєстром № 467 від 07.12.2007 року.

Між тим, заперечуючи позов, необґрунтованість тверджень позивача щодо відмови надати йому лісопродукцію відповідач зіслався на фарс –мажорні обставини, що склалися в регіоні місцязаготівлі деревини внаслідок проливних дощів через, що пошкодило водами центральний міст в урочищі „Мирний” та ряду транспортних волоків в лісгоспі. Наведене відповідач стверджує актом комісії від 17.03.2008 року на визначення збитків стихійного лиха за період з 01.03.2008 року по 04.03.2008 року за участю депутатів сільської ради та голови виконкому сільської ради с. Р. Мокра Тячівського району.

Суд акцентує увагу позивача на невірне визначення ним правової природи вимог у сумі 2 073,50 грн.. де з огляду статусу і підгрунтя виникнення цієї суми правомірним вважається, що сума 2 073,50 грн. є гарантійним внеском, тоді як у позовній заяві значиться як штраф.

Представники позивача не заперечили визначення судом 2 073,50 грн. - суми гарантійного внеску за торгами на товарній біржі.  

       Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників  позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          3 грудня  2007 року товарною біржею „Львівська Універсальна” було проведено торги лісоматеріалів. У даних торгах по лоту № 506 та № 507 позивач був визнаний переможцем і придбав деревину по лоту № 506 –по ціні 377,00 грн. за кубометр та по лоту № 507 –по ціні  377, 00 грн. за кубометр.

          На виконання умов торгів між позивачем та відповідачем 03.12.2007 року було укладено біржову угоду 3 270-3А/12-07 купівлі –продажу лісоматеріалів, де вказано в п. 5.1, що вартість товару по даній угоді складає           18 850,00 за 50 кубометрів деревини, тобто ціна 1 м3 становить 377 грн. та біржова угода № 271-3А/12-07 купівлі –продажу лісоматеріалів, де вказано в п. 5.1, що вартість товару по даній угоді складає 22 620,00 грн. за 60 кубометрів деревини, тобто ціна 1 м3 становить 377 грн. Отже, загальна сума по обох договорах становить 41 470,00 грн. та відповідно п. 5.3 вказаних вище договорів, позивач здійснив гарантійний внесок, що сумарно складає 2 073,50 грн., котрий підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2008 року, однак всупереч умовам договору відповідач не надав позивачу визначених обсягів лісопродукції.

          Отже, відповідач не виконав договір належним чином, чим порушив              ст. ст. 11; 526 ; 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

              Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є торги на товарній біржі та виконання біржової угоди (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути суму гарантійного внеску за торги на товарній біржі є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

З огляду на викладене та наявні у справі матеріали,  позовні вимоги в частині примусового стягнення (повернення) суми 2 073,50 грн. гарантійного внеску за торги на товарній біржі підлягають стягненню (поверненню) позивачу.

Заявлена позивачем до стягнення сума 5 390 грн. збитків, що виникла через „відмову” продавцем поставити товар покупцю не можуть вважатися  збитками прямо нанесеними відповідачем, оскільки матеріали справи не містять доказів документального факту такої відмови у наданні товару.

Наявний у матеріалах справи акт на визначення збитків стихійного лиха з 01.03.2008 року по 04.03.2008 року та відсутність погодженого графіку поставки не можуть стверджувати наявність прямої вини саме відповідачем і можуть бути предметом окремої правової оцінки.   

При цьому суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів прямої відмови відповідачем від поставки товару, на чому ґрунтується позов позивачем, доказів виконання ним пропозицій відповідача щодо п. п. 3.2. і 4.2.1 біржової угоди № 270-271-3А/12-07, не заявлення позивачем для погодження перевезення лісопродукції з франко –проміжного складу (додаток № 3 до договору – доручення № 11/11.07 від 16.11.2007 року та підстав, що виникли і мають місце через встановлення реальних обставин справи (з огляду на п.7.2 угоди) стверджених документально.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора,  суд відповідно  зменшує розмір збитків та неустойки,  які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків  та  неустойки,  які стягуються  з  боржника,  якщо кредитор умисно або з необережності сприяв   збільшенню   розміру   збитків,  завданих  порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (ст. 616 ЦК України).

Позаяк, суд не наголошує на тому, що спільне виконання сторонами                 (в т.ч. позивачем) необхідних умов у зобов'язаннях не породжувало б обставин необхідності купівлі лісопродукції позивачем по більшій ціні.

Форс –мажор –надзвичайна подія, непереборна за конкретних умов сила, наприклад стихійне лихо або інша незалежна від волі та дій учасників угоди обставина, яку неможливо передбачити, запобігти їй чи усунути її. Результатом таких надзвичайних і невідворотних обставин є повне або часткове невиконання договірних зобов'язань і , як наслідок, мимовільне спричинення збитків однією із сторін договору іншій строні.

Особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається   випадком,   зокрема,    недодержання    своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Судом відшкодовуються витрати за надані юридичні послуги в сумі 200 грн., а решта суми 1 800 грн. стягненню не підлягає, оскільки не є обґрунтованою та документально ствердженою.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом             ст. 49 ГПК України на відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з державного підприємства „Мокрянське лісомисливське господарство” (с. Красна Тячівського району, вул. Підчос, 87; код 32467828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант” (м. Хуст, вул. Колгоспна, 3а; код 20468797) суму 2 073,50 (дві тисячі сімдесят три грн. 50 коп.) –повернення гарантійного внеску; 200 (двісті грн.) –витрат за надані юридичні послуги та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В решті позову –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.