Постанова

від 15.05.2008 по справі 3/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.05.2008  року                                                            Справа № 3/19

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Єжової С.С.

                                                            Лазненко Л.Л.

секретар судового засідання           Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Коваленко Ю.М., дов. № 45, від 01.01.08,  

Тарабан С.Г., дов. № 348,  від 01.01.08,  

          від відповідача:                              Кравченко І.Л., дов. № 14,  від 18.02.08

розглянувши

апеляційну скаргу                              ТОВ „Інтерінвест”, м. Алчевськ

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  03.04.08

у справі                                        № 3/19 (суддя Доманська М.Л.)

за позовом                                        Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

до відповідача                              ТОВ „Інтерінвест”, м. Алчевськ

про                                                  стягнення 16 780 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В :

ДП „Придніпровська залізниця” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ „Інтерінвест” про стягнення штрафу у розмірі 16 780 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 3/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Інтерінвест” на користь ДП „Придніпровська залізниця” штраф у сумі 8 390 грн., судові витрати у сумі 142 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ТОВ „Інтерінвест”, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача 8 390 грн., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду просить залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).

Розпорядженням першого заступника голови суду від 08.05.2008 у зв'язку з відпусткою виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 3/19 суддю Баннову Т.М. та введено до складу колегії суддю Лазненко Л.Л.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за залізничними накладними від 16.07.2007 № 49822748, від 25.07.2007 № 49822782 (а.с. 10,11) у липні 2007 року відповідачем до одержувача –ВАТ „Запорізький завод феросплавів” у залізничних вагонах №№ 67891473, 66557349 відповідно був направлений вантаж – вугілля марки антрацит (сорт АМ).

22.07.20007 на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці прибув вагон № 67891473 з вугіллям антрацит (сорт АМ) за накладною № 49822748 маршрутом зі станції роз'їзд Яновський Донецької залізниці.

28.07.2007 на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці прибув вагон № 66557349 з вугіллям антрацит (сорт АМ) за накладною № 49822782 маршрутом зі станції роз'їзд Яновський Донецької залізниці.

На станції призначення –Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізницею було проведено видачу вантажу вантажоодержувачу з перевіркою маси вантажу у вагонах №№ 67891473, 66557349.

Судом першої інстанції досліджено, що у вагоні № 67891473 відправником (відповідачем у справі) було зазначено масу „нетто” вантажу –69 000 кг, після переважування вантажу, результати якого засвідчені комерційним актом від 22.07.2007 № БН 749138/967 (а.с. 12), маса вантажу „брутто” склала 87 720 кг, тара з „брутто” –21 100 кг, маса „нетто” –66 620 кг, що менше, ніж зазначено у провізних документах на 2 380 кг. Про складання даного комерційного акту зроблена відмітка на зворотному боці накладної № 49822748. У вагоні № 66557349 відправником (відповідачем  у справі) було зазначено масу „нетто” вантажу – 69 000 кг, після переважування вантажу, результати якого засвідчені комерційним актом від 28.07.2007 № БН 749151/980 (а.с. 13), маса вантажу „брутто” склала –89 020 кг, тара з „брутто” –21 100 кг, маса „нетто” –67 920 кг, що менше, ніж зазначено у провізних документах на 1 080 кг. Про складання даного комерційного акту зроблена відмітка на зворотному боці накладної № 49822782. Вказані комерційні акти, за висновком суду, відповідають вимогам Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.02 № 334.

Суд зазначив, що опис маркування поверхні вантажу, зроблений на станції відправлення вантажовідправником у накладній № 49822748, не суперечить тому опису маркування, який зазначений у відповідному комерційному акті від 22.0.72007 № БН 749138/967 на станції призначення.  

Суд дійшов до висновку, що вина відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній № 49822748 підтверджена матеріалами справи. Тому розмір штрафу за накладною № 67891473 відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України складає: 1 678 грн. (вартість провозу вугілля у вагоні) х 5 = 8 390 грн.

Однак, суд зазначив, що позивачем не доведено вину відповідача у неправильному зазначенні відомостей у накладній № 49822782. Посилаючись на п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, суд зазначив, що норма природної втрати маси вантажу для вантажів у вологому стані, про що зазначено у накладній, становить 2% від маси, зазначеної в перевізних документах, а саме у вагоні № 66557349 за накладною № 49822782 норма природної втрати маси вантажу складає 69 т Х  2% = 1,38 т, що більше, ніж розходження маси за комерційним актом від 28.07.2007 № БН 749151/980. Крім того, в п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644, зазначається, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження у визначеній маси нетто. Різниця у масі вантажу, зазначеній на станції відправлення у накладній № 49822782, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення за комерційним актом від 28.07.2007 № БН 749151/980, складає 1 080 кг, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, тому, як зазначив суд першої інстанції, позивач не повинен був складати комерційний акт та мав провести видачу у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

За таких обставин, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 8 390 грн. за неправильне зазначення відомостей у накладній № 49822748, а у задоволенні стягнення штрафу у сумі 8 390 грн. за накладною № 49822782 відмовив.

ТОВ „Інтерінвест” вважає рішення суду в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 390 грн. за накладною № 49822748 необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що описання маркування у комерційному акті № БН 749138/967 від 22.07.2007 не суперечить описанню маркування у графі 4 залізничної накладної № 49822748. Скаржник вважає, що маркування вантажу в пункті призначення не відповідає захисному маркуванню, що було нанесено на станції відправлення вантажу.

На думку скаржника, комерційний акт не має повних даних про захисне маркування вантажу, що не дає можливості стверджувати про те, що у пункті призначення захисне маркування вантажу відповідало захисному маркуванню, нанесеному вантажовідправником. Крім того, комерційний акт № БН 749138/967 складений з порушенням вимог діючого законодавства.

Скаржник вважає, що факт неправильного визначення ним маси вантажу у залізничній накладній № 49622748 та вина відповідача недоведені.

Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги, не приймає їх з огляду на наступне.

В комерційному акті БН 749138/967 зазначено, що в технічному стані вагон непорушений, бездвірний, люка закриті, течі вантажу нема. В комерційному відношенні завантаження у вагону нижче рівня бортів на 20 см, розрівняно, вантаж маркірований шляхом нанесення контрольної смуги по внутрішній поверхні по обрису завантаження вантажу. Поглиблень та виїмок нема.  

Таким чином, визначена відсутність будь-яких ознак втрати вантажу та зафіксована наявність контрольної смуги по внутрішній поверхні вагону, що відповідає рівню поверхні вантажу.

За таких обставин втрата вантажу при перевезенні комерційним актом не підтверджена. Крім того, слід зазначити, що з відмітки, зробленій відповідачем в залізничній накладній, неможливо встановити, якою саме фарбою промальована поверхня, чи промаркована вся поверхня, чи тільки біля внутрішньої поверхні вагону біля бортів.

Відмітка відповідача в залізничній накладній містить загальні відомості –„поверхня вугілля промаркована жовтою фарбою”, що дійсно не суперечить даним комерційному акту, як про це і зазначив суд першої інстанції.

Заслуговують також на увагу і посилання позивача на те, що захисне покриття згідно з наказом самого ж відповідача № 18/жд від 24.03.07 повинно здійснюватися нітроемалевою фарбою (а.с. 74), а також на те, що за рекомендаціями, викладеними в ч. 3 параграфу 12 розділу ІІ Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, визначені параметри складу захисного покриття у відсотках. Оскільки такі дані у гр. 4 залізничної накладної відсутні, заслуговує на увагу і посилання позивача  на те, що вантаж було завантажено у вологому стані, який міг вплинути на стан захисного покриття.      

Не можуть бути прийняті як доказ і документи на придбання нитроемалевої фарби, оскільки використання цієї фарби саме на маркування вантажу матеріалами справи не підтверджена.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ „Інтерінвест” задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на заявника скарги (відповідача у справі).        

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 47, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в :   

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Інтерінвест” на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2008 у справі № 3/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2008 у справі                № 3/19 залишити без змін.

3. Повернути ТОВ „Інтерінвест”, м. Алчевськ, вул. Московська, 6, ідентифікаційний код 32149396 зайво сплачене державне мито за платіжним дорученням № 61 від 16.04.2008 у розмірі 9 грн. 05 коп.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена гербовою печаткою суду.

Головуючий суддя                                        Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                      С.С. Єжова

Суддя                                                            Л.Л. Лазненко