Постанова

від 04.10.2006 по справі 15/33-06-1117

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/33-06-1117

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2006 р.                                                                                   № 15/33-06-1117  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаОксюти В.В. дов. б/н від 03.02.2006 р.,Брикульського В.Т. –ліквідатора,

відповідачаБатуріна А.Л. дор. №8 від 02.10.2006 р.,Фараджева О.Ф. –директора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСелянського фермерського господарства “Баштанар”

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.06.2006 р.

у справі№15/33-06-1117 господарського суду Одеської області

за позовомКолективного підприємства “Котовський консервний завод”

доСелянського фермерського господарства “Баштанар”

провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство (надалі КП) “Котовський консервний завод”  в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Брикульського В.Т. 3 лютого 2006 року звернулося  до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського фермерського господарства  (надалі СФГ) “Баштанар”  про визнання недійсним укладеного між сторонами  договору купівлі-продажу від 23.12.2002 року, згідно з яким позивач продав, а відповідач купив майно цілісного майнового комплексу “Котовський консервний завод”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підписуючи спірний договір, директор КП “Котовський консервний завод” перевищив повноваження, надані йому статутом підприємства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2006 року (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2006 року (судді: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.) позовні вимоги задоволені,  договір купівлі-продажу  з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу “Котовський консервний завод”, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, №218, укладений 23.12.2002 року між КП “Котовський консервний завод” та Селянським фермерським господарством “Баштанар” визнаний недійсним з моменту його укладення, зобов'язано відповідача передати  позивачеві за актом майно за наведеним переліком, зобов'язано позивача повернути  СФГ “Баштанар” 180 973 грн. коштів, сплачених останнім за придбане майно. З відповідача також стягнуті судові витрати. Судове рішення мотивоване тим, що спірний договір укладений з порушенням норм статті 29 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) та вимог Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, СФГ “Баштанар” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що відповідність (чи невідповідність) спірного договору вимогам чинного законодавства, а відтак,  дійсність (чи недійсність) договору вже була предметом розгляду в господарському суді  Одеської області (рішення у справі №15/136-04-4146).

У запереченнях на касаційну скаргу позивач КП “Котовський консервний завод” заперечує проти задоволення касаційної скарги і просить залишити без зміни постановлені у справі судами попередніх інстанцій судові рішення, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга   підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2002 року між КП “Котовський консервний завод”  (Продавець) та СФГ “Баштанар” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця основні фонди - майно цілісного майнового комплексу “Котовський консервний завод” згідно наведеного переліку, яке розміщене за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, №218, а Покупець в свою чергу зобов'язався прийняти майно за актом приймання  - передачі та сплатити  обумовлену ціну.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним, господарські суди дійшли висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Проте, відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Прийняті у справі рішення не відповідають наведеним вимогам з наступних підстав.

При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не з'ясували всебічно і повно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, який виник між сторонами у справі, а також не надали повну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача і заперечення відповідача.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо визнання недійсним укладеного між сторонами  договору купівлі-продажу від 23.12.2002 року з тих підстав, що, як зазначалося вище, підписуючи спірний договір, директор КП “Котовський консервний завод” перевищив повноваження, надані йому статутом підприємства. Саме цими доводами позивач мотивував підстави позову.

При розгляді даного спору та при оцінці фактичних обставин справи судами не дотримані вимоги ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою факти встановлені  рішенням  господарського суду,  під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь  ті самі сторони.      

 Матеріали справи містять рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2004 року у справі  №15/136-04-4146 за позовом Одеської обласної спілки споживчих товариств “Облспоживспілка” (надалі Облспоживспілка) до КП “Котовський консервний завод” та СФГ “Баштанар” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2002 року.

Судами не враховано того, що у зазначеному рішенні спростовані доводи про перевищення посадових повноважень директором КП “Котовський консервний завод” при укладенні спірного договору, оскільки директору підприємства дозволено власником майна –Облспоживспілкою змінити організаційно-правову форму цілісного майнового комплексу та продати назване майно з аукціону. При цьому СФГ “Баштанар” визнане добросовісним набувачем.

Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що  господарські суди попередніх інстанцій  в порушення вимог п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визнали аукціон, за яким укладений спірний договір, таким, що не відбувся, оскільки  позивач не заявляв позовну вимогу такого змісту.

Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2006 р. у справі №19/305-05-11231, яким ліквідатору КП “Котовський консервний завод” Брикульському В.Т. відмовлено у позові до СФГ “Баштанар” про розірвання названого договору та задоволено позовні вимоги про стягнення 39 026,84 грн. залишку несплаченої СФГ “Баштанар” вартості отриманого за договором цілісного майнового комплексу.

Оскільки в  силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

З  огляду  на  зазначене, керуючись   статтями      1115 ,   1117 ,  1119,  11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України  

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства “Баштанар” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2006р. та  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2006р. у справі  №15/33-06-1117  скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.