Постанова

від 15.05.2008 по справі 48/29

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/29

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2008                                                                                           № 48/29

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екомонтажсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2008

 у справі № 48/29  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Екомонтажсервіс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 119393,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2008 року № 48/29 позов  ТОВ “Телесистеми України” до ТОВ „ВКФ „Екомонтажсервіс” про стягнення 119393,55 грн. задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4223,46 грн. пені, 25472,99 грн. інфляції, 5227,90 грн. річних, судові витрати, в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з   рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що  суд першої інстанції не з'ясував  усіх  обставин, що мають значення для справи , порушені норми процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким  в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення –без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов висновку про відсутність  підстав для задоволення апеляційної скарги, в зв'язку з наступним.

Як встановлено матеріалами справи, 10.08.2005 сторонами був укладений договір № 7/10-07  за умовами якого позивач зобов'язався виконати  комплекс робіт з установлення внутрішніх мереж телефонізації, розподільчих мереж телебачення та замково-переговорного пристрою за адресою: м. Київ вул. Народного Ополчення,9А на діл.4, а відповідач прийняти роботи та здійснити оплату шляхом: перерахування 50% договірної ціни, що складає 42233,5 грн. на протязі 3-х днів з моменту підписання договору, інші 50% не пізніше 5-ти банківських днів з дати отримання  акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт ( а.с.11-19), які підписані та скріплені печатками обох сторін.

 Відповідачем, у строки передбачені договором, як попередня так і  кінцева оплати здійснені не були, тому позивач змушений був звернутися до суду.

Заперечуючи проти рішення, відповідач вказує на те, що договір не є укладеним, оскільки відсутні усі істотні умови, а саме строк виконання робіт, а потім зауважив на строках оплати, таким чином штрафні санкції також не можуть бути стягнути.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками представника відповідача, оскільки строк виконання робіт визначений у п.3.1 договору: початок 20.08.05 – 20.12.05 закінчення, строки оплати  обумовлені у п.2.2. Хоча визнання договору неукладеним не є предметом розгляду справи, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що не зважаючи на відсутність у його примирнику дати укладання договору, він не може бути визнаний недійсним, оскільки роботи від позивача були прийняти, сума основного боргу була перерахована  відповідачем в процесі провадження у справі у господарському суді, жодного доказу про звернення відповідача з відповідним позовом до суду про визнання його неукладеним не має. Навпаки, доказом укладання договору саме 10.08.05, колегія суддів вважає його відображення у розподільчому акті позивача ( а.с.42) . Теж саме стосується актів виконання робіт, оскільки у судовому засіданні  як суду першої інстанції так і апеляційного суду був оглянутий акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2008, де відображено, що акти підписані 28.10.05, акт звірки підписаний уповноваженою особою відповідача.

Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.  

Враховуючи що акти виконаних робіт  складені жовтнем 2005 року, а відповідачем не доведено зворотнього, то нарахування позивачем пені, згідно з п.5.4 договору, який передбачає відповідальність за порушення зобов'язань  є правомірним. Суд не углядає порушення строків позовної давності, оскільки представником відповідача вимоги про застосування строків у суді першої інстанції не заявлялися, пеня розрахована в межах 5% від суми заборгованості, як визначено сторонами, що значно менш ніж її нарахування за період з листопада 2005 по листопад 2007 р.р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

  Оскільки відповідачем сума основного боргу сплачена у лютому 2008 ( а.с.57), то вимоги про стягнення інфляційних витрат та річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного апеляційна інстанція дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято у цілковитій відповідності із вимогами матеріального та процесуального права, відтак  підстави для його скасування чи зміни не вбачаються.

Керуючись ст.99, ст.101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ „ВКФ „Екомонтажсервіс” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від  20.03.2008 року по справі № 48/29   без змін.

2.           Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.05.08 (відправлено)