Постанова

від 26.05.2011 по справі 42/407

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "26" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 42/407  

               Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 10.03.11

у справі

№42/407

за позовом

Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"

до

Відкритого акціонерного товариства "Укргазвидобуток"

про

стягнення 1 179 953, 00 грн

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.05.11 розгляд касаційної скарги призначено на 19.05.11. У судовому засіданні від цієї дати оголошувалась перерва до 26.05.11.

          В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 –за дов. від 13.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2 –за дов. від 13.05.11; ОСОБА_3 –за дов. від 24.11.10; ОСОБА_4 –за дов. від 18.05.11.

          Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" в листопаді 2009 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укргазвидобуток" 1 179 953,00 грн –боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 11.04.2000 між ним та відповідачем укладений договір про спільну діяльність №245, за умовами якого сторони зобов’язалися шляхом об’єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері видобутку газу, газового конденсату і нафти на Островерхівському родовищі з метою отримання прибутку. Додатковою угодою №35 від 01.08.09 до вказаного договору внесено зміни щодо розміру часток учасників. Однак, до 15.03.10 відповідач безпідставно одержував прибуток від спільної діяльності з розрахунку Доповідач: Добролюбова Т.В.

нового розміру частки, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1179953,00 грн несплаченої частини прибутку від спільної діяльності за III і ІV квартали 2009 року. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.11, ухваленим суддею Паламар П.І., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на одержання прибутку спільної діяльності у більшому розмірі. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 622 Цивільного кодексу України.     

          Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Авдеєва П.В. –головуючого, Коршун Н.М., Корсака В.А., постановою від 10.03.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін.                                                                                                    Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої  вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 526, 530, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. На думку скаржника, судами не взято до уваги, що внесок відповідача відповідно до пункту 4.2.1 договору є кошти у розмірі 6 975 555,00 грн, які сплачені останнім 15.03.10. Наголошує заявник і на тому, що судами не надано оцінки тій обставині, що порушення відповідачем зобов'язань за договором, підтверджується довідкою Контрольно –ревізійного відділу КРУ в Харківській області.

          Від  Відкритого акціонерного товариства "Укргазвидобуток" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

          Судами попередніх інстанцій установлено і це підтверджується матеріалами справи, що  11.04.2000 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" та Відкритим акціонерним товариством "Укргазвидобуток", укладений договір про спільну діяльність №245. За умовами цього договору, сторони зобов’язалися шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері видобутку газу, газового конденсату і нафти на Островерхівському родовищі з метою отримання прибутку. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Укргазвидобуток" 1 179 953,00 грн –заборгованості у вигляді не отриманого ним прибутку від спільної діяльності за ІІІ та ІV квартал 2009 року.  За приписами статті  1  Господарського  процесуального  кодексу  України   юридичні  особи  мають  право  звертатися  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і  охоронюваних  законом  інтересів.  При  цьому,  має  значення  лише  суб’єктивне  уявлення  особи  про  те,  що  її  право  чи  інтерес  потребує  захисту, і  лише   в  результаті  розгляду  спору виявляється  чи  доведене  таке  порушення  та  за  відсутності  порушення  суд  відмовляє  у  позові.  Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов‘язання.  Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об‘єднання вкладів учасників або без об‘єднання вкладів учасників. Статтею 1131 цього ж Кодексу унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій  та  інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. За приписами  статті  1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Тобто, учасники мають можливість за своїм бажанням встановлювати суму, яку кожен з учасників вносить у спільну діяльність, а також форму та вартість майнових внесків учасників. Строки здійснення учасниками вкладів узгоджуються у договорі. Відповідно до статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 статті 355 Цивільного кодексу України унормовано, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Спільна часткова власність передбачає визначення частки кожного учасника договору. За приписами статті  1139 названого Кодексу прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором або іншою домовленістю учасників. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи суди попередніх інстанцій установили,  що додатковою угодою від 01.08.09 №35 сторони, зокрема, змінили розмір часток учасників.  Відповідно до розділу 4 цієї додаткової угоди внесок позивача становить право користування свердловинами №№51-55, 591 Островерхівського родовища з обладнанням та спорудами, що забезпечують видобуток, оцінений у розмірі 6 702 000,00 грн. Внесок відповідача є грошові кошти у розмірі  6 975 555, 00 грн на капітальні витрати спільної діяльності. Частки сторін визначенні у співвідношенні: позивач - 49%, відповідач - 51%. Судами також установлено, що вказаний порядок внесків і розподіл прибутків, затверджено на засіданнях комітету управління спільною діяльністю, що підтверджується протоколами від 09.11.09 та від 10.02.10, відповідно до яких, прибуток спільної діяльності за ІІІ та ІV квартали 2009 року у розмірі 3 806 300,00 грн розподілений, наступним чином: позивачеві - 1 865 087,00 грн, відповідачеві –1 941 213,00 грн, тобто пропорційно розміру їх часток у спільній діяльності. Судами також установлено, що позивачем вказану суму прибутку отримано. Довід скаржника про те, що невчасна сплата відповідачем свого внеску позбавляє його права на  отримання прибутку пропорційно частки сторін визначеній у додатковій угоді від 01.08.09 визнається безпідставним, оскільки  договори про спільну діяльність є консенсуальними договорами, тобто набирають чинності з моменту досягнення сторонами згоди за усіма істотними умовами. Викладене унеможливлює висновок про порушення прав та інтересів позивача, а відтак і наявність підстав для задоволення його позову. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують установлено судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів частини 2 статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції не  відноситься  повторна  оцінка  доказів та встановлення  обставин,  відхилених  господарським  судом  при  розгляді спору. Таким чином, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.   

З  урахуванням  викладеного та  керуючись  статтями  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд  України   

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.11 у справі №42/407 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                 Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Гоголь

                                                                                                       В.Швець