Постанова

від 31.05.2011 по справі 16/137-10-3935

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "31" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 16/137-10-3935  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді      

Саранюка В.І.

суддів :

Кочерової Н.О.

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка"

на постанову

від

Одеського апеляційного господарського суду

29.03.2011 р.

у справі

господарського суду

№ 16/137-10-3935

Одеської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка"

до

Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

за участю прокуратури міста Одеси

про

Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

Інспекції Державного архітектурно-будівельного

контролю в Одеській області

визнання права власності

за участю представників

від позивача

Брагаренко Ю.Г.

від відповідача

від третьої особи

від прокуратури

від Інспекції ДАБК

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

07.09.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю  "Селянка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання права власності на збудовані споруди на території міні-ринку, розташованого на земельній ділянці загальною площею 5 709 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 14-Б на підставі статті 331 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині переліку споруд.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р. (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги задоволено, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка" на адміністративний корпус  під літ. "А" площею 402,9 кв.м.; торговий павільйон під літ. "Б" площею 172,1 кв.м.; торговий павільйон під літ. "В" площею 107,0 кв.м.; торговий павільйон під літ. "Д" площею 409,3 кв.м.; торговий павільйон під літ. "Г" площею 264,1 кв.м.; торговий павільйон під літ. "З" площею 223,2 кв.м.; торговий павільйон під літ. "Ж" площею 345,7 кв.м.; торговий павільйон під літ. "Е" площею 332,5 кв.м.; торговий павільйон під літ. "И" площею 435,3 кв.м.; торговий павільйон під літ. "К" площею 1015,6 кв.м.; підсобне приміщення під літ. "Л" площею 60,5 кв.м.; торговий павільйон під літ. "М" площею 35,2 кв.м., всього загальною площею 3803,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 14-Б.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Лашина В.В., суддів Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р. у справі № 16/137-10-3935 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено у повному обсязі.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю  "Селянка", посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме статті 22 Закону України "Про основи містобудування", частини 6 статті 23, статті 24, частини 16 статті 29 Закону України "Про планування та забудови території", просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду у даній справі від 29.03.2011 р. та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2000 р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" був укладений договір на право тимчасового користування землею  (у тому числі на умовах оренди), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянка" отримало у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку, загальною площею 6 103 кв.м. по пр. Маршала Жукова, 14-Б в м. Одесі для експлуатації міні-ринку та благоустрою прилеглої території строком на 10 років.

Вказаний договір був зареєстрований Управлінням земельних ресурсів, про що 21.06.2000 р. у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею вчинено запис за № 284.

На цій земельній ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю  "Селянка"  здійснено будівництво міні-ринку.

09.12.2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Селянка" видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі міні-ринку: адміністративний корпус літ. "А", кафе літ. "Б", торгівельні павільйони № 1-24, № 1г-33г, № 1п-41п, № 1в-7в, загальною площею 2 694 кв.м.

17.07.2007 р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачу додатково передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 2 183 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. М. Жукова, 14-Б для реконструкції з розширенням, експлуатації та обслуговування міні-ринку.

Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель 21.09.2007 р. вчинено запис за № 040750500136.

У 2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" було здійснено реконструкцію міні-ринку, були збудовані павільйони 1а-15а загальною площею 559,6 кв.м., павільйони 25-37 загальною площею 347,8 кв.м., магазин 30Г площею 114,6 кв.м., огорожа.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. у справі № 9/331-07-8814 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" було визнано право власності на зазначені збудовані нежитлові будівлі.

В 2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" знову було проведено реконструкцію міні-ринку, в результаті якої реконструйовані та добудовані: торговий павільйон літ. "В" площею 107 кв.м.; літ. "М" площею 35,2 кв.м.; ІІ поверх прибудова літ. "А"-"а" площею 146,9 кв.м.; санітарний блок літ. "Л" площею 60,5 кв.м.; літ. "К" площею 428 кв.м.

З урахуванням реконструкції та добудови загальна площа нежитлових будівель міні-ринку складає 3803, 4 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 5 709 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. М. Жукова, 14-Б.

У 2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Художньо-інжиніринговий центр "Експрес-Проект" було проведено обстеження спірних будівель, за наслідками якого складено технічний висновок про можливість подальшої експлуатації вказаних будівель за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 14-Б відповідно до їх цільового призначення.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що реконструкція міні-ринку була проведена самовільно, проте на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, забудова здійснена без порушень прав інших осіб та з дотриманням будівельних норм.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши, що господарським судом неповно з’ясовані обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

При прийнятті нового рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції керувався статтею 376 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правовідносини, що виникають при самочинному будівництві, та статтями 24, 29 Закону України "Про планування та забудову територій".

Апеляційною інстанцією підтверджено, що реконструкція та добудова міні-ринку по пр. М. Жукова, 14-Б у м. Одесі є самочинними. При цьому, позивач як на підставу своїх позовних вимог, посилався на статтю 331 Цивільного кодексу України, якою передбачено набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, однак доказів прийняття спірного майна в експлуатацію та здійснення його державної реєстрації не надав. У процесі розгляду справи підстави позову позивачем не змінювались. Враховуючи наведене, застосування місцевим господарським судом до правовідносин сторін у даній справі статті 331 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованим. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не надано документів, які б підтверджували відведення йому у встановленому законом порядку земельної ділянки, на якій розташоване вже збудоване самочинне нерухоме майно.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що даний спір судом апеляційної інстанції вирішено відповідно до норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 статті 376 Цивільного кодексу України).

Для встановлення відповідності самочинно збудованих споруд будівельним нормам і правилам місцевий господарський суду керувався технічним висновком Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Художньо-інжинірінговий центр "Експрес-Проект", відповідно до якого мережа та несучі конструкції самочинно збудованих об'єктів перебувають у задовільному стані, обстежені приміщення відповідають будівельним нормам.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ України № 1243 від 22.09.2004 р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації, зокрема, об'єктів будівництва відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Втім, даним Порядком не передбачена можливість підтвердження відповідності об'єкта будівельним нормам та правилам технічними висновками на зразок того, на який послався місцевий господарський суд.

Таким чином,  доводи касаційної скарги щодо відповідності самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна встановленим нормам  ДБН, пожежним та санітарним нормам, не можна вважати доведеними допустимими доказами, як це передбачено статтями  33, 34  Господарського процесуального кодексу України.  

Необґрунтованими слід визнати і твердження скаржника про те, що проведена ним реконструкція міні-ринку не порушує права та інтереси інших осіб.

Так, земельні ділянки для експлуатації міні-ринку, а в подальшому для його реконструкції з розширенням, надані позивачу на підставі відповідних рішень Одеської міської ради із земель міста, які, згідно зі статтею 83 Земельного кодексу  України належать до комунальної власності, тобто належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 4 статті 376 ЦК України передбачає, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачем доведено наявність згоди з  боку орендодавця земельної ділянки –Одеської міської ради –на визнання права власності на нерухоме майно за ТОВ "Селянка".

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про відсутність встановлених статтею 376 Цивільного кодексу України умов та підстав для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Селянка" права власності на самочинно збудовані ним об'єкти нерухомого майна на території міні-ринку по  пр. М. Жукова, 14-Б в м. Одесі, відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду у даній справі є законною та обґрунтованою  і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянка" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р.  у справі № 16/137-10-3935 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                             В.І. Саранюк

Судді                                                                                                    Н.О. Кочерова

                                                                                                     С.С. Самусенко