Постанова

від 08.06.2011 по справі 10/412-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "08" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 10/412-10  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства

"Трест "Кривбасшахтопроходка"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р.

у справі

№ 10/412-10

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Установи "28 Управління начальника робіт"

до

Закритого акціонерного товариства

"Трест "Кривбасшахтопроходка"

про

стягнення 872 585,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

прокурора:

— не з'явились;

позивача:

— не з'явились;

відповідача:

— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 р. військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Установи "28 Управління начальника робіт" (далі –Управління) до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив стягнути на користь Управління з Закритого акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" (далі –Товариство) заборгованість у розмірі 718 801,03 грн., втрати від інфляції у розмірі 66 129,65 грн., 3% річних у розмірі 16 778,58 грн. та пеню у розмірі 70 875,74 грн.

Позовні вимоги військовий прокурор Євпаторійського гарнізону, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтував тим, що Управління на виконання договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р., укладеного з Товариством, виконало роботи на загальну суму у розмірі 959 379,07 грн., проте Товариство вказані роботи оплатило частково, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 718 801,03 грн., яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат,  3% річних та пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2011 р. (суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги військового прокурора Євпаторійського гарнізону задоволено частково: на користь Управління з Товариства стягнуто втрати від інфляції у розмірі 66 129,65 грн., 3% річних у розмірі 16 778,58 грн. та пеню у розмірі 70 875,74 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог (про стягнення заборгованості у розмірі 718 801,03 грн.) провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. (колегія суддів: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2011 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених військовим прокурором Євпаторійського гарнізону у позовній заяві, а в частині припинення провадження у справі мотивовані тим, що Товариство після порушення провадження у справі погасило перед Управлінням заборгованість у розмірі 718 801,03 грн., а відтак відповідний предмет спору відсутній.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2011 р. скасувати та провадження у справі припинити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на ст. ст. 121, 129 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 80, 87, 530, 611, 625, 627 Цивільного кодексу України та ст. ст. 2, 32, 33, 34, 81, 101 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що господарські суди при прийнятті оскаржуваних судових актів дійшли до неправильних висновків.

Управління скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2011 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Управління обґрунтовує тим, що доводи Товариства, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між Управлінням та Товариством було укладено договір субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р., згідно з умовами якого Управління взяло на себе зобов'язання у межах договірної ціни виконати власними силами роботи по реконструкції їдальні на об'єкті Державного підприємства "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" відповідно до проектно-кошторисної документації, а Товариство –у встановленому порядку передати Управлінню затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання та матеріали, прийняти та оплатити виконані Управлінням за даним договором роботи;

– п. 2.1. договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. встановлювалось, що договірна ціна вартості робіт, доручених для виконання Управлінню, складає 9 209 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 534 833,33 грн.;

–  п. 3.1. договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. передбачалось, що Управління виконує повний обсяг робіт згідно проекту та графіку виконання робіт, в якому визначені початок та завершення виконання робіт;

– п. 4.2. договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. визначалось, що Товариство здійснює щомісяця проміжні платежі за фактично виконані роботи на підставі акту (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), засвідченої підписами уповноважених представників сторін;

– відповідно до п. 4.3. договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. акт виконаних робіт (форма КБ-2в) Управління передає для підписання уповноваженому представнику Товариства не пізніше 26 числа звітного місяця. Податкова накладна, рахунок надаються протягом 3-х днів з моменту підписання актів форми КБ-2в. Остаточний термін передачі повного пакета документів (інформація з виконання заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, попередженню нещасних випадків виробничого травматизму, профзахворювань; звіт про контроль якості виконаних робіт; звіт про термін виконання підрядних робіт за звітний місяць) до 15 числа наступного за звітним місяцем;

– згідно з п. 4.4 договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту підписання (погодження) Генпідрядником документів, визначених пунктами 4.2. –4.3. вказаного договору, які є підставою для оплати;

– 31.12.2009 р. між Управлінням та Товариством було укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р., відповідно до п. 1 якої строк дії вказаного договору продовжувався до 31.07.2010 р.;

– на виконання умов договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. Управління здійснило роботи на загальну суму у розмірі 959 379,07 грн., що підтверджується підписаними актами виконаних робіт форма КБ-2в і довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, та виставило Товариству рахунки для сплати;

– Товариство не повністю розрахувалось з Управлінням за виконані на підставі договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 718 801,03 грн.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, під час судового розгляду Товариство сплатило Управлінню 718 801,03 грн., а відтак ними було обґрунтовано припинено провадження у справі за цими вимогами на підставі п. 11 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Між тим, Товариство у повному обсязі оплатило роботи, виконані Управлінням на підставі договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р. з порушенням передбаченого ним строку, що встановлено господарськими судами першої та другої інстанцій.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Управління про стягнення на його користь з Товариства втрат від інфляції у розмірі 66 129,65 грн., 3% річних у розмірі 16 778,58 грн., а також пені у розмірі 70 875,74 грн., сплата якої передбачалась п. 16.4 договору субпідряду № 88/20 від 12.05.2009 р.

Твердження Товариства у касаційній скарзі з посиланням на ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, про те, що військовий прокурор Євпаторійського гарнізону не мав права звертатись в інтересах держави в особі Управління з позовними вимогами, які були предметом розгляду по даній справі, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У Положенні про Установу, затвердженому наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 19.10.2004 р. № 237, встановлено, що на Управління покладено виконання завдань по здійсненню капітального будівництва, експлуатації і ремонту об'єктів і споруд військового призначення, житлових будинків для військовослужбовців і членів їх сімей та інше.

Таким чином, у даному випадку інтереси держави і Установи співпадають, у зв'язку з чим військовим прокурором Євпаторійського гарнізону і був заявлений позов саме на користь держави в особі Установи.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. у справі № 10/412-10  господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                                         Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                   Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   А.М. Уліцький