Постанова

від 16.06.2011 по справі 20/102-5/113

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "16" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 20/102-5/113  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача                                ОСОБА_1 –дов. від 01.06.11   

відповідача                           не з'явились, повідомлені належно

касаційну скаргу

Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від

02.03.11

у справі

№20/102-5/113

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок"

до

Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс"

про

стягнення 32739,87 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Струмок" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з  Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс" 31180,87 грн. заборгованості за надані послуги і 1559 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов’язань зі сплати повної вартості наданих послуг за договором від 29.01.10 та посилався на приписи статей 526, 527, 530, 550, 611, 626  Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

          Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.10 (суддя Цюх Г.З.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс" 22856,74 грн. основного боргу. В частині стягнення 1559 грн. пені позов залишено без розгляду на підставі приписів пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.11 (судді: Желік М.Б., Кузь В.Л., Юркевич М.В.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.10 скасовано в частині відмови у стягненні 8324,13 грн. боргу і 1559 грн. пені. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс" 8324,13 грн. боргу і 1559 грн. пені. В частині стягнення 22856,74 грн. рішення залишено без змін. Апеляційний суд виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача заявленої суми боргу та пені за прострочення виконання зобов'язань за спірним договором.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Весна-телерадіосервіс", яке просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів статей 42, 71, 77, 79, 92, 97, 99 Господарського процесуального кодексу України, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Заявник вважає підставним проведення судової експертизи. Наголошує підприємство і на неповідомленні його апеляційним судом про час і місце розгляду апеляційної скарги.

          Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено, що 29.01.10 між Приватним підприємством "Весна-Телерадіосервіс" –замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Струмок" –виконавцем укладено договір, за яким виконавець надає замовнику послуги з прання та прасування білизни. Пунктом 4.2 договору передбачено, що цей договір заміняє всі попередні переговори та листування з приводу його предмету. Пунктом 7.7 договору встановлено, що ціни не змінюються до 31.12.10. Вартість послуг та порядок розрахунків передбачені розділом 3 договору. Судами також установлено, що позивачем надавались послуги з прання білизни в 2009 та в 2010 роках. Згідно з актами виконаних робіт за 2010 рік позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 57816,56 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення з Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс" 31180,87 грн. заборгованості за надані послуги і 1559 грн. пені за договором від 29.01.10. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, апеляційний суд установив факт надання позивачем послуг за спірним договором на загальну суму 57816,56 грн. Водночас апеляційним судом установлено і те, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 21535,71 грн. При цьому, апеляційною інстанцією враховано, що окремі проплати відповідачем були здійснені на підставі рахунків, котрі передували укладенню спірного договору, та підтверджують оплату послуг наданих позивачем за попередньоукладеним договором від 27.03.09. Відтак, як установив апеляційний суд, заборгованість відповідача за спірним договором від 29.01.10 становить 36280,85 грн., втім позивачем заявлено до стягнення лише 31180,87 грн. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Враховуючи установлений апеляційним судом факт виконання позивачем зобов'язань за спірним договором та часткової сплати відповідачем вартості наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про підставність стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості. Водночас, згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Апеляційним судом установлено, що пунктом 5.2 спірного договору сторони узгодили, що у випадку затримки замовником проведення оплати відповідно до умов договору замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, передбачених в пункті 1.1 за кожен день прострочення виконання зобов'язання. З огляду на встановлений апеляційним судом факт порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду про підставність стягнення з відповідача пені. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним судом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на те, що він не був присутнім у судовому засіданні апеляційної інстанції не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк спростовується матеріалами справи. Так, з матеріалів справи убачається, що ухвала апеляційного суду від 20.12.10  про прийняття апеляційної скарги до провадження була отримана відповідачем (і це підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на 4 а.с. ІІ т.с.); у судових засіданнях 19.01.11 і 09.02.11, в яких розгляд справи відкладався, був присутнім представник відповідача –Борзих А.В. ( а. с. 24-27 ІІ т.с.), що свідчить про обізнаність відповідача про місце та час розгляду справи. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

          З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський  суд  України                                                 

                                         ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.11 у справі  №20/102-5/113 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Весна-телерадіосервіс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                      Т.Добролюбова

Судді                                                                             Т.Гоголь    

                                                                                                    В.Швець