Постанова

від 14.06.2011 по справі 4/720-33/19

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "14" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 4/720-33/19  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:

Кота О.В.,

Кролевець О.А.,

Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення

та постанову

господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р.

Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р.

у справі

№ 4/720-33/19

за позовом

до

про

Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

стягнення 199 733,87 грн.

за участю прокурора            Попенка О.С.   

та представника

відповідача:

Бойкініч Д.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (надалі –АТ "АКБ "Київ") про стягнення з останнього 61 940,71 грн. інфляційних втрат за період з березня 2009 року по серпень 2009 року, 28 364,39 грн. –3 % річних з лютого 2009 року по вересень 2009 року, 109 428,77 грн. –пені за період з 19.02.2009 р. по 10.09.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р., позов частково задоволено, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто 4 191,77 грн. 3 % річних та судові витрати, у решті частини позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. залишена без змін.

Постановою Верховного Суду України від 15.11.2010 р. задоволено заяву Генерального прокурора України, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2010 р. з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2010 р. скасовані рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2009 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. (суддя: Мудрий С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Тищенко О.В.), частково задоволено позов: з АТ "АКБ "Київ" на користь Фінансового управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації стягнуто 28 364,39 грн. –3 % річних, 61 200,00 грн. –інфляційних втрат та судові витрати; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, АТ "АКБ "Київ"  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 19.11.2008 р. між Фінансовим управлінням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та АТ "АКБ "Київ" укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 08/456 з розміщенням вкладу (депозиту) у розмірі 1 000 000,00 грн. до 18.02.2009 р. включно, з датою повернення вкладу 19.02.2009 р.

Додатковими угодами від 01.12.2008 р. № 2 та від 02.12.2008 р. № 3 сторони збільшили процентну ставку на вклад до 17 % річних та суму вкладу (депозиту) на 700 000,00 грн.

На виконання умов договору Фінансовим управлінням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації перераховано кошти на депозитний рахунок № 25460000624610 відповідача у сумі 1 700 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.3 вказаного договору банк зобов'язаний повернути вклад (депозит) і проценти у строк, а у разі розірвання договору – перерахувати безготівкові грошові кошти на поточний рахунок вкладника.

У пункті 3.3.4 договору зазначено про право вкладника вимагати від банку належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем  вимог пункту 3.2.3 щодо повернення в строк до 19.02.2009 р. депозиту, оскільки депозит повернуто 10.09.2009 р.

Указане і стало підставою для звернення заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Фінансового управління Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації до господарського суду із позовом для захисту порушеного права та майнового інтересу.

Проте, як також встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 р. № 53 в АТ "АКБ "Київ" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 р. до 09.02.2010 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 09.02.2009 р. по 09.08.2009 р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

За загальним правилом, зобов'язання має виконуватися належним чином,  при виконання зобов'язання мають додержуватися вимоги актів законодавства, договору, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зокрема, у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 85 цього Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У частині 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі № 4/719, від 15.11.2010 р. у справі № 4/720 визначено, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на них не розповсюджується.

Статтею 11128 ГПК УКраїни передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

А відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно, зробивши арифметичний перерахунок, задовольнив вимоги заступника прокурора щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28 364,39 грн. 3% річних та 61 200,00 грн. інфляційних втрат.

З огляду на вищезазначене, судами попередніх інстанцій також зроблено законний та обґрунтований висновок стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Отже, господарськими судами правомірно застосовані норми матеріального і процесуального права, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" у справі № 4/720-33/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. у справі № 4/720-33/19 залишити без змін.

            Головуючий суддя:                                                                       О. Кот

                      судді:                                                                                О. Кролевець

                                                                                                                 Л. Іванова    

Повний текст постанови

складено 20.06.2011 р.