Постанова

від 06.06.2011 по справі 17/26/94/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2011                                                                                           № 17/26/94/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Фермерського господарства

                                  ОСОБА_2

на рішення                Господарського суду Черкаської області

від                               16.02.2011

у справі                              № 17/26/94/2011 (суддя Боровика С.С.)

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                   імені Гетьмана Вадима Петровича

до                                Фермерського господарства

                                   ОСОБА_2

про                              стягнення 71 516,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача          ОСОБА_1 – дов. від 02.04.2011

від відповідача      не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана Вадима Петровича (надалі – позивач) в січні 2011р. звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства ОСОБА_2 (надалі – відповідач, апелянт), у відповідності до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача  22 592,67 грн. процентів за користування чужими коштами, 42 272,60 грн. інфляційного збільшення,  6 651,41 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі                 № 17/26/94/2011 позов задоволено повністю; стягнуто з Фермерського господарства ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана Вадима Петровича 22 592,67 грн. процентів за користування чужими коштами, 42 272,60 грн. інфляційних, 6 651,41 грн. – 3% річних, в рахунок відшкодування витрат зі спалити державного мита 715,17 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційних та річних (за період з 13.08.2007 по 15.01.2011) у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання по оплаті суми основного боргу в розмірі 64 637,00 грн. (встановленої рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 по справі № 16/1616) підлягають задоволенню, незважаючи на той факт, чи був передбачений договором такий захід відповідальності. Крім того, з застосуванням приписів ч.6 ст.231 ГК України місцевим судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 22 592,67 грн. процентів за користування чужими коштами (за період з 13.08.2007 по 15.01.2011), нарахованих на заборгованість у сумі 64 637,00 грн.

Фермерське господарство ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 25.02.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 17/26/94/2011 та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не було враховано розрахунки на суму 79 702,48 грн., проведені відповідачем згідно графіку оплати лізингових платежів за договором № 23-05-201фл від 15.03.2005, укладеним між ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” та ФГ ОСОБА_2, які в подальшому (при переуступці лізингу) були зараховані на користь ТОВ імені Гетьмана В.П., яке, в свою чергу, перерахувало на користь ФГ ОСОБА_2 63 880,00 грн. Отже, на думку апелянта, якщо врахувати вказані оплати коштів, то боржником по даних розрахунках є позивач перед відповідачем, та, відповідно, відсутній об’єкт спору для стягнення коштів та відсутні підстави для нарахування процентів.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2011 не з’явився. Проте, від нього надійшло клопотання від 30.05.2011 про розгляд справи за його відсутності.  

У судовому засіданні 31.05.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 06.06.2011.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що:

- рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 у справі                      № 16/1616 (копія - а.с.9), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2007 (копія - а.с.10), було повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана В.П. до Фермерського господарства ОСОБА_2 та на підставі ст.1212 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача 63 880,00 грн. безпідставно отриманих коштів, а також 639,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- 10.10.2007 відділом Державної виконавчої служби Катеринопільського районного  управління юстиції винесено постанову ВП № 4990582 (копія - а.с.13) про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 16/1616 від 11.09.2007 про стягнення з ФГ ОСОБА_2 на користь ТОВ імені Гетьмана В.П. 64 637,00 грн. боргу та відповідно до п.2 даної постанови боржнику (ФГ ОСОБА_2) було надано час до 17.10.2007 для добровільного виконання виконавчого документу;

- відповідач станом на час 17.01.2011 борг у розмірі 64 637,00 грн. не погасив, що підтверджується довідкою Відділу ДВС Катеринопільського РУЮ № 30 від 17.01.2011 (а.с.14);

- ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.03.2011 по справі                         № 16/1616 було відмовлено у задоволені заяви Фермерського господарства ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 у справі № 16/1616 та рішення від 31.05.2007 у справі № 16/1616 залишено без змін.

Оскільки відповідач не виконав свого зобов’язання по поверненню безпідставно отриманих коштів, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 22 592,67 грн. – процентів за користування чужими коштами, 42 272,60 грн. – інфляційних та 6 651,41 грн. – 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 64 637,80 грн. за період з  13.08.2007 по 15.01.2011.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 22 592,67 грн. процентів за користування чужими коштами, 42 272,60 грн. інфляційних та 6 651,41 грн. – 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 64 637,80 грн. за період з  13.08.2007 по 15.01.2011. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий суд погодився з доводами позивача про те, що сума боргу відповідача перед позивачем у зв’язку з несвоєчасним поверненням безпідставно отриманих коштів складає  64 637,80 грн.

Однак, такий висновок місцевого суду матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 у справі № 16/1616 встановлено, що:

-          позивач у 2006 році трьома платіжними дорученнями (№170 від 14.08.2006, № 260 від 17.10.2006 та № 258 від 08.08.2006) перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 63 880,00 грн. з призначенням платежу - за сільськогосподарські послуги та послуги комбайна;

-          оскільки угоди про надання сільськогосподарських послуг та послуг комбайна сторонами не укладались, тому грошові кошти у сумі 63 880,00 грн. були набуті Фермерським господарством ОСОБА_2 безпідставно.

Так як вказані грошові кошти у сумі 63 880,00 грн. відповідачем не були повернуті позивачу на його вимогу, тому вказані кошти й були стягнуті з відповідача на користь позивача за названим рішенням суду на підставі ст.1212 ЦК України (як майно, яке було набуте відповідачем без достатніх правових підстав), а також стягнуто 639,00 грн. на відшкодування державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, всього – 64 637,80 грн.

Таким чином, у відповідності до названого рішення суду, майно (у вигляді грошових коштів), що безпідставно набуте відповідачем та підлягає поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, складає 63 880,00 грн.

Грошові кошти у сумі 757,00 грн. (639,00 + 118,00) стягнуті вказаним рішенням суду з відповідача на користь позивача в якості судових витрат (в рахунок відшкодування державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу). А відтак, грошові кошти у вказаній сумі не є безпідставно набутими відповідачем в розумінні ст.1212 ЦК України та здійснення будь-яких нарахувань на цю суму є безпідставним, оскільки цивільно-правової відповідальності за невиконання рішення суду чинним законодавством не передбачено.

Судова колегія також вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, висновок місцевого суду про те, що оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати припис ч.6 ст.231 ГК України (якою передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором).

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що стаття 231 ГК України відноситься до Глави 26 «Штрафні та оперативно-господарські санкції» Господарського кодексу України та передбачає розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов’язання.

Проте, факт існування будь-якого господарського зобов’язання між позивачем та відповідачем матеріалами справи не підтверджено, а відтак - норми Господарського кодексу України до даних правовідносин застосуванню не підлягають.

Стаття 1212 ЦК України (на підставі якої з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти у розмірі 63 880,00 грн.) відноситься до Глави 83 Підрозділу 2 Цивільного кодексу України, яка регулює недоговірні зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

А тому застосування місцевим судом до правовідносин, що існують між сторонами (щодо несвоєчасного повернення безпідставно набутого майна) положень ст.231 ГК України (яка встановлює розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов‘язання) є помилковим та безпідставним.

Судова колегія також вважає помилковим та безпідставним висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті суми заборгованості в розмірі 64 637,00 грн. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання;

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За аналізу наведеної норми вбачається, що у розумінні статті 625 ЦК України (якою встановлено відповідальність боржника за порушення грошового зобов‘язання) інфляційні втрати та три проценти річних є правовим наслідком порушення боржником саме грошового зобов’язання.

Ці нарахування є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отриманням компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов’язок боржника сплатити інфляційні та 3% річних поширюється на зобов‘язальні правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов’язані з виконанням саме грошового зобов’язання.

Однак, між сторонами справи існують правовідносини, що виникли на підставі ст.1212 ЦК України - у зв’язку з набуттям відповідачем без достатньої правової підстави майна позивача (у вигляді грошових коштів у розмірі 63 880,00 грн.).  

При цьому, обов’язок відповідача по поверненню потерпілому (позивачу) його майна (у вигляді грошових коштів) не є тотожним грошовому зобов’язанню, оскільки цей обов’язок виник з іншої правової підстави (а саме – з підстав, передбачених ст.1212 ЦК України, по поверненню безпідставно отриманого майна).

Порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна передбачений статтею 1214 ЦК України.  

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Отже, нормами чинного цивільного законодавства встановлено інший порядок захисту порушеного права потерпілої особи у разі безпідставного одержання чи збереження її грошей іншою особою, а саме - нарахування процентів за користування цими грошима за увесь період користування.   

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що в даних правовідносинах, що існують між позивачем та відповідачем, відсутні правові підстави для нарахування на суму безпідставно одержаних грошових коштів інфляційних втрат та річних на підставі  ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, місцевим судом безпідставно та необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та річні на підставі ст.625 ЦК України.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення місцевого суду.

Розглянувши по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у сумі 22 592,67 грн. за період з 13.08.2007 по 15.01.2011, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, законом передбачено право потерпілої сторони (позивача) на нарахування та отримання процентів за увесь час користування іншою особою коштами у разі їх безпідставного одержання.  

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За таких обставин, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини та конкретний розмір проценту за користування чужими грошовими коштами не встановлено, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає застосуванню ст.1048 ЦК України (так як в даному випадку подібність цивільно-правових відносин полягає в користуванні грошовими коштами).

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 у справі № 16/1616 встановлено, що позивачу Фермерським господарством ОСОБА_2 підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти позивача у сумі 63 880,00 грн., то саме на цю суму на підставі ст.ст.1214, 536, 1048 ЦК України можуть бути нараховані проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за увесь час користування ними.

Однак, з матеріалів справи (позовної заяви та розрахунку суми процентів) вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст.ст.536, 1048 ЦК України процентів за період з 13.08.2007 по 15.01.2011 у сумі 22 592,67 грн. (які нараховані на суму заборгованості  64 637,00 грн.).

За таких обставин, оскільки у відповідності до рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2007 у справі № 16/1616 сума безпідставно набутих відповідачем коштів становить 63 880,00 грн., то апеляційним судом здійснено перерахунок суми процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв’язку з безпідставним збереженням відповідачем грошей позивача у вказаній сумі за період з 13.08.2007 по 15.01.2011.

За розрахунком суду, сума процентів, нарахованих на рівні облікової ставки Національного банку України, на грошові кошти у розмірі 63 880,00 грн. за період з 13.08.2007 по 15.01.2011 складає 22 347,14 грн. та саме в цій сумі позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами підлягають задоволенню. В іншій частині – позовні вимоги задоволенню не підлягають.        

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі   № 17/26/94/2011 – скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених  вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 17/26/94/2011 задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі                 № 17/26/94/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана Вадима Петровича до Фермерського господарства ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення.

3.    Позов задовольнити частково.

4.   Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_2 (20516, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Вербовець, вул. Косовського, 32, код ЄДРПОУ 25203908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана Вадима Петровича (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Суха Калигірка, код ЄДРПОУ 33435561) 22 347 (двадцять дві тисячі триста сорок сім) грн. 14 коп. процентів за користування чужими коштами, 223 (двісті двадцять три) грн. 47 коп. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 74 (сімдесят чотири) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.   В інший частині – в позові відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені Гетьмана Вадима Петровича (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Суха Калигірка, код ЄДРПОУ 33435561) на користь Фермерського господарства ОСОБА_2 (20516, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Вербовець, вул. Косовського, 32, код ЄДРПОУ 25203908) 111 (сто одинадцять) грн. 72 коп. державного мита за подачу апеляційної інстанції.

7.  Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

8.  Матеріали справи № 17/26/94/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

9. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді