Рішення

від 02.06.2011 по справі 5023/3870/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3870/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3870/11

вх. № 3870/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Даншина Т.О., 3-ї особи - не з"явився, відповідача - Демчан А.В.,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Нормал-систем продукт", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрполіс компані", м. Харків     

до  ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, м. Харків  

про стягнення 20000,00 грн.

та за зустрічним позовом

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, м. Харків

до Приватного підприємства "Нормал-систем продукт", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. збитків. Позов обґрунтований ст.ст. 509, 526, 532, 626, 627, 629, 651 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

31.05.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.05.2011 року до 02.06.2011 року до 10:45.

Ухвалою суду від 02.06.2011 року для спільного розгляду разом с первісним позовом був прийнятий зустрічний позов ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова до ПП "Нормал-систем продукт", в якому позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати відповідача - ПП "Нормал-систем продукт" надати договір № 20/1 від 20.01.2011 року, докази належного виконання договірних зобов'язань, докази оплати виконаних робіт та надання послуг, докази актів прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг, докази обґрунтованого розрахунку суми збитків, правове обґрунтування первісного позову.

Ухвалою суду від 02.06.2011 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом про призначення колегіального розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримує позов у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Присутній в судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом підтримує зустрічний позов, проти задоволення первісного позову заперечує в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

20.01.2010 року між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Юрполіс компані" було укладено договір № 20/1 про надання юридичних послуг та представництво у Харківському окружному адміністративному суді у справі № 2а-1738/10/2070 (надалі - договір).

Зазначений спір виник внаслідок протиправних дій з боку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по відношенню до ПП "Нормал-систем продукт".

Факт протиправності дій відповідача по первісному позову був встановлений у постанові харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року по справі № 2а-1738/10/207 та в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року.

На виконання умов договору та відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт позивач по первісному позову перерахував ТОВ "Юрполіс компані" 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН113140 від 22.04.2011 року.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. збитків, які на його думку понесені ним внаслідок протиправних дій відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України –“Договором є домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”.

Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України –“Договір є обов'язковим для виконання сторонами”.

Крім цього, у відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - “Господарським  визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку”.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України –“суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться”.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів,  є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, посадові   особи   органів   державної   податкової    служби зобов'язані  дотримувати Конституції і  законів України,  інших  нормативних актів, прав та  охоронюваних  законом інтересів   громадян,    підприємств,    установ,     організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або  неналежне  виконання  посадовими  особами органів  державної  податкової  служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових  осіб  органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Суд зазначає, що відповідно ст. 43 Господарського кодексу України, - підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно п. 1 ст. 47 ГК України, - Держава гарантує усім підприємцям,  незалежно від  обраних ними  організаційних форм підприємницької діяльності,  рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,    трудових,    інформаційних, природних та інших ресурсів.

          У відповідності до п. 4 зазначеної статті, - збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи  юридичними  особами,  органами  державної  влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав,  відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Крім цього, відповідно до п. 3 ст. 147 ГК України, -  збитки,  завдані  суб'єкту  господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Суд зазначає, що п. 1 ст. 224 ГК України, передбачено, - що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Відповідно до п. 2 зазначеної статті вказується, що під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:      додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, - особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно п. 2. збитками є:

1) втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

          Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, - збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

У зв‘язку з противоправними діями співробітників ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ "Нормал-систем продукт" понесло матеріальні збитки, а саме: за надання юридичних послуг було перераховано 20000,00 грн., згідно акту виконаних робіт.

Згідно ст. 225 ГК України розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Згідно вимог діючого законодавства України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника.

Протиправна поведінка та вина відповідача (правопорушника)  доведена наданими до справи доказами. Шкідливий результат такої протиправної поведінки (збитки) та причинний зв'язок між поведінкою та збитками також доведений суду позивачем за первісним позовом та підтверджений належними письмовими доказами.

Таким чином, позивачем за первісним позовом надано суду належні докази, які б підтверджували розмір понесених збитків та витрат, а також  доведено суду наявність в діях саме відповідача повного складу цивільного правопорушення (наявність причинного зв'язку та вини правопорушника) який є єдиною підставою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

          За таких підстав суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення,  зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Натомість, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України “Про судоустрій ” (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Таким чином, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту та суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову повністю.

Згідно ст. ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.  

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (61064, м. Харків, вул. Клапцова, 25, код 21226694, за рахунок коштів Державного бюджету) на користь Приватного підприємства "Нормал-систем продукт" (61020, м. Харків, пров. Метизний, 5, код ЄДРПОУ 36129691, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 20000,00 грн. збитків, 200,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Суддя                                                          Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 03 червня 2011 року