Постанова

від 20.06.2011 по справі 5/240-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011                                                                                           № 5/240-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:             

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.            

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 20.06.2011 року № 13/1-1-1206

від відповідача: не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір‘я” на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2011 року

за позовом Управління державної служби охорони при Головному управлінні Мінстерства внутрішніх справ України в Київській області, м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір‘я”, с. Нове Залісся Бородянського району Київської області

про стягнення 15 372 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Управління державної служби охорони при Головному управлінні Мінстерства внутрішніх справ України в Київській області з позовом та доповненнями до нього до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” про стягнення з відповідача на користь позивача дебіторської заборгованості у розмірі 10 248 грн. та штрафу у розмірі 5 124 грн.

Під час розгляду справи позивачем було подано клопотання про зменшення розміру основного боргу на 500 грн.

Рішенням від 17.02.2011 року господарський суд Київської області припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 248 грн. Решту вимог задовольнив повністю. Стягнув з СТОВ „Сузір’я” на користь УДСО при ГУ МВС України в Київській області 5 124 грн. штрафу, 153 грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду СТОВ „Сузір’я” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.02.2011 року по справі № 5/240-10 в частині стягнення штрафу та судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5/240-10 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 20.06.2011 року повноважні представники відповідача не з’явилися та про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Після обговорення колегія суддів дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

12.03.2010 року Управління Державної служби охорони пр. ГУ МВС України в Київській області (Охорона) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” (Замовник) уклали договір на охорону об’єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 414/10, відповідно до умов якого Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток № 1 до договору) об’єкта, що охороняється під охорону постів фізичної охорони, а Охорона зобов’язується здійснити заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісного майна замовника на об’єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об’єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Замовник зобов’язується виконати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату (п. 1.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору ціна послуг охорони за договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки №№ 1, 2 до договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Відповідно до п. 3.5 договору, оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2 договору. По закінченню місяця складається двосторонній акт про виконані роботи.

Перший платіж по договору у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об’єкта, здійснюється замовником впродовж 3-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по договору здійснюються замовником на умовах повної передоплати за поточний місяць, протягом 5-ти банківських днів після отримання від охорони рахунку – фактури.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що охорона своєчасно надсилає замовнику рахунки на оплату, акти виконаних робіт та інших необхідних йому фінансових документів. Будь – яке недоотримання замовником своїх зобов’язань за договором щодо передачі об’єктів під охорону, не є підставою для зміни ним розміру та строків оплати за договором.

На виконання умов договору позивач в період з 12.03.2010 року по 01.06.2010 року надав відповідачу охоронні послуги, що підтверджується актами прийому-здачі робіт/послуг за квітень – червень 2010 року, які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача. Разом з тим відповідач в порушення своїх зобов’язань та умов договору не розрахувався в повному обсязі за надані послуги охорони, в зв’язку з чим за ним на час звернення позивачем до суду з даним позовом рахувалась заборгованість в розмірі заявленої до стягнення сумі 10 248 грн.

Під час розгляду справи, відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за охоронні послуги виконав повністю, сплативши заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 10 248 грн., що підтверджується банківською випискою позивача від 29.11.2010 року та платіжним дорученням від 02.02.2011 року № 29, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновом місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 10 248 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 248 грн.

Також, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд за систематичне порушення зобов’язань за договором щодо здійснення розрахунків за надані послуги охорони стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно невиконаного зобов’язання.

За розрахунком позивача штраф складає 5124 грн. – 50% від суми боргу 10 248 грн. (10 248 х 50% = 5 124).

Відповідач проти нарахування штрафу заперечував, посилаючись на те, що ним не отримувалися рахунки на оплату послуг. Проте колегія суддів вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки як вбачається з виписок з банківського рахунку, відповідачем в призначенні платежу зазначені рахунки за квітень та травень 2010 року, що підтверджує факт їх отримання відповідачем.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 124 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір’я” на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2011 року по справі № 5/240-10 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 17.02.2011 року по справі № 5/240-10 залишити без змін.

3.          Справу № 5/240-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__22.06.2011 р.__

Головуючий суддя                                                                      

Судді