Постанова

від 07.06.2011 по справі 30/17-400-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/17-400-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 30/17-400-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                      Суддів:   Шевченко В.В.

                                    Мирошниченко М.А.

при секретарі   -  Риковій О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Шаманська К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області

від 15.04.2011 року

у справі № 30/17-400-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр”

до Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго” в особі Ізмаїльського району електричних мереж

про зобов'язання вчинити певні дії

                                                  ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Стайєр” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Енергопостачальної компанії „Одесаобленерго” в особі Ізмаїльського району електричних мереж про зобов'язання відповідача виконати обов'язок згідно з умовами договору про постачання електричної енергії № Із 399 від 08.12.2006р. по проведенню експертизи облікового засобу електричної енергії у вигляді електронного електролічильника електричної енергії, вилученого у ТОВ „Стайер” 17.08.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що за результатами проведеної представниками відповідача 16.08.2010 року перевірки на об'єкті (кафе - бар), який належить позивачу, розташованому в м. Ізмаїлі Одеської області, по пр. Суворова, 102-а, було складено акт № 01944 про порушення позивачем Правил користування електричною енергією  у вигляді прихованого встановлення постійного магніту для гальмування облікового механізму електролічильника. При встановленому магніті електрична енергія, що споживається, не обліковується. Після чого, представники відповідача демонтували електронний електролічильник і забрали з собою, а на його місце було встановлено новий електронний лічильник, який було опломбовано. За результатами розгляду зазначеного акту комісією відповідача було прийнято рішення  про перерахунок обсягу та вартості недооблікованої електричної енергії на суму 39400 грн. Після надання позивачем згоди на оплату вказаної суми, між сторонами 26.08.2010 року укладено угоду про порядок погашення заборгованості № 2, з графіком погашення зазначеної суми на три місяці, на виконання якої позивачем було сплачено 15000 грн. Оскільки відповідач незаконно вилучив і до теперішнього часу зберігає у себе речовий доказ у вигляді електронного лічильника електроенергії і магніт, котрі є власністю позивача, та відмовляється задовольнити його вимоги про проведення експертизи на предмет впливу вилученого магніту ззовні на обліковий механізм електронного лічильника, позивач на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 20, 173 ГК України та ст.ст. 1, 12, 32, 33, 41 ГПК України просив задовольнити позов.

ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” не визнало позов посилаючись, зокрема, на те, що за змістом ст. ст. 1, 3 ГПК України, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Предметом позову є матеріально –правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Водночас рішенням суду має вирішуватися питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права. Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивачем не зазначено у позові та не надано жодного доказу на підтвердження того, які саме його права або охоронювані законом інтереси порушені відповідачем і які потребують захисту та можуть бути відновлені судом лише за результатами розгляду позову ТОВ „Стайєр”, який є предметом розгляду даної справи.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2011 року (суддя –Рога Н.В.) позов задоволено частково, зобов'язано ВАТ „ЕК “Одесаобленерго” в особі Ізмаїльського району електричних мереж виконати свої зобов'язання щодо проведення експертизи розрахункового засобу обліку електричної енергії, що був вилучений у ТОВ “Стайєр” 17.08.2010р., стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

          У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги у сумі 2000 грн. судом відмовлено виходячи з того, що надана позивачем до матеріалів справи в обґрунтування цієї вимоги угода про правову допомогу від 12.12.2010р. була укладена між громадянином Чембержи М.З. та адвокатом Дойковим В.П., але у даній справі позивачем є ТОВ “Стайєр”, а не  громадянин Чембержи М.З.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ТОВ “ Стайєр” підлягає частковому задоволенню.

 Вказане рішення обґрунтовано тим, що законодавством не визначений термін, у який  споживач може висловити свою незгоду із зафіксованими в акті порушеннями. Згідно ж матеріалів справи, позивач тричі повідомляв постачальника про незгоду з визначеними в Акті порушеннями та пропонував провести експертизу розрахункового засобу обліку, що був знятий у приміщенні позивача, опечатаний та знаходиться у відповідача.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням ВАТ „ЕК „Одесаобленерго подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник, зокрема, вказує те, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено та не надано жодного доказу на підтвердження того, які саме його права або охоронюваний законом інтерес порушено з боку ВАТ „Одесаобленерго”, і які потребують захисту та можуть бути відновлені шляхом зобов'язання ВАТ „Одесаобленерго” провести експертизу засобу обліку електричної енергії.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні 07.06.2011 року. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Одеського апеляційного господарського суду не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 98 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 07.06.2011 року будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 07.06.2011 року представник позивача не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що нез'явлення їх представників у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 07.06.2011 року клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За вимогами ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглядаючи заявлену у даній справі вимогу по суті, суд першої інстанції не взяв до уваги наступні положення норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У поданій позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача провести експертизу засобу обліку електричної енергії у вигляді електронного електролічильника, вилученого у нього 17.08.2010 року представниками відповідача за наслідками виявленого в результаті проведеної перевірки на об'єкті позивача порушення Правил користування електричною енергією у вигляді прихованого встановлення постійного магніту для гальмування облікового механізму електролічильника, при якому електрична енергія, що споживається, електролічильником не обліковується, з метою з'ясування питання щодо впливу встановленого магніту ззовні на обліковий механізм електролічильника.

Отже, позивач фактично звертається до суду з вимогою про витребування певного доказу, а саме висновку відповідної експертизи для роз'яснення питання про вплив встановленого постійного магніту ззовні на обліковий механізм електролічильника, оскільки не погоджується з прийнятим комісією відповідача за результатами розгляду акту № 01944 про порушення Правил користування електричною енергією рішенням про донарахування вартості недоврахованої електричної енергії на суму 39400 грн. Разом з тим, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин і, як наслідок, ухвалене рішення про задоволення такої вимоги не поновлює порушеного права.

Вимога про зобов'язання відповідача провести експертизу засобу обліку електричної енергії не може бути самостійним предметом спору в господарському судів, самостійно розглядатися в окремій справі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертиз.

Згідно з положеннями ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1- 43-10 цього Кодексу.

За змістом ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Отже, витребування доказів може здійснюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Іх дослідження й оцінка є елементом встановлення фактичних обставин справи та обґрунтованості пред'явлених вимог.

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога –спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Так, із змісту ст. 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невиключний перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.

Таким чином, господарські суди можуть витребувати докази здійснюючи розгляд спорів про право.

Так, у випадку незгоди позивача із рішенням постачальника про донарахування йому 39400 грн. вартості недоврахованої спожитої електричної енергії він може звернутися до суду із позовом про скасування такої оперативно –господарської санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням; визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості № 2 від 26.08.2010р. (ст. ст. 235, 236, 237 ГК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України). Під час вирішення відповідних спорів, зокрема зазначених, суд має встановити обґрунтованість та законність прийняття відповідачем рішення про перерахунок позивачу обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, а отже, і з'ясувати питання чи впливає встановлення постійного магніту ззовні на роботу облікового механізму електронного електролічильника.

Враховуючи, що позивачем не передано на вирішення господарського суду спору про право, помилково порушене провадження підлягало припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, що залишилося поза увагою місцевого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2011 року у справі       № 30/17-400-2011 скасувати, стягнення за ним припинити.

Провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гастелло, 27) на користь Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії "Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28-Б) витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                           Бєляновський В.В.   

 Судді:                                                                                  Мирошниченко М.А.

                                                                                              Шевченко В. В.