Постанова

від 03.12.2010 по справі 2а-9019/10/16/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.10

Справа №2а-9019/10/16/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 13/10-0  від 13.01.10;

від відповідача (Вега-м) - ОСОБА_2, довіреність № 20  від 05.08.10;

від відповідача (Євро-ДГ) - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 30.11.10;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим          

до  Приватного підприємства «Євро-ДГ» (відповідач 1),

Закритого  акціонерного товариства «Вега -М» (відповідач 2)

про стягнення

Сутність спору: позивач - ДПІ в м. Сімферополі звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Євро-ДГ» та Закритого акціонерного товариства «Вега М» та просить стягнути з ЗАТ «Вега М» на користь державного бюджету 11102138,20 грн., а також з Приватного підприємства «Євро-ДГ» 11102138,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач вважає, що укладена між відповідачами по справі угода №20/3 від 20.03.2004р., за якою ЗАТ «Вега М» придбало у ПП «Євро-ДГ» металолом чорних металів в 2007 році на суму 4426889,61 грн. та у 2008 році на суму 6675248 грн. на загальну суму 11 102 138,20 грн. є нікчемним, у зв’язку з чим просить застосувати положення ст. 208 ГК України із урахуванням приписів ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, тобто позивач наполягає на необов’язковості визнання недійсним правочину, про який йдеться в ст. 207, ст. 208 ГК України, в контексті приписів ст.ст. 215-216 ЦК України та стягнути з кожної сторони за договором вартість наданих послуг з продажу металолому чорного металу – по 11102138,20 грн..

Відповідач – Приватне підприємство «Євро-ДГ» проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов. Відповідач зазначив, що акт перевірки від 18.02.2009р. №655/23-600/32755158, покладений в основу позову, не є допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України, оскільки постановою Миколаївського окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1470 за позовом ПП "Євро-ДГ" до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва було визнано зазначений акт перевірки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009р. №655/23-600/32755158 таким, що складений з порушенням, а тому не відповідає положенням наказу ДПА України  від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. №925/11205; визнано протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених ПП «Євро-ДГ» з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а також визнано протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об’єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у визнанні даних, відображених в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. недійсними. Крім того, зазначеною постановою Миколаївського окружного адміністративного суду було визнано протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об’єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у визнанні даних, наведених у деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. Зазначена постанова, як повідомив суду відповідач - ПП «Євро-ДГ» була залишена без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р. Крім того, представник відповідача - ПП «Євро-ДГ» зазначив, що відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі п.11 органи державної податкової служби вправі звертатися до судів з позовними вимогами про стягнення в дохід коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Разом з тим, за положеннями ст. ст. 207, 208 ГК України, на які посилається позивач, передбачено застосування санкцій судом за наслідками визнання угоди недійсною. Також, ПП «Євро-ДГ» вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду із заявою про стягнення з відповідачів заявлених сум адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України.     

Представник відповідача – Закритого акціонерного товариства «Вега М» проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що укладені з ПП «Євро-ДГ» контракти були виконані сторонами, ним був отриманий товар та проведені розрахунки, на його думку податковим органом  помилково зроблені висновки про те, що зазначені договори є нікчемними.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.12.10 представник позивача наполягав на задоволенні позову, представники проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд-

                                                       ВСТАНОВИВ:

20.03.2004р. між ЗАТ «Вега-М» (Товариство) та ПП «Євро-ДГ» (Підприємство) був укладений договір №20/3 , предметом якого було придбання  ЗАТ «Вега-М» лому і відходів чорних металів та проведення оплати його вартості у кількості і асортименті згідно накладним.

Згідно умов договору металобрухт поставляється автомобільним або залізничним транспортом, партіями та у час, визначені продавцем, за адресою зазначеною покупцем. В свою чергу покупець гарантує своєчасне прийняття і розвантаження товару. Розрахунок за товар здійснюється протягом 10 днів з моменту доставки товару до пункту призначення. Оплата вартості проводиться відповідно до чистої ваги, визначеної у товаро-транспортних накладних за відрахуванням не кондиції та забрудненості. Договір укладений строком до 31.12.2004р., але вважається автоматично пролонгованим строком на 1 рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійшло письмового повідомлення з його розірвання від однієї зі сторон    (а.с. 57).

На виконання умов цього договору Товариство придбало в 2007р. металобрухту чорних металів у Підприємства на суму 4426889,61 грн. та у 2008 році на суму 6675248  грн., а в загалі на загальну суму 11 102 138,20 грн.

18.02.2009р. ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка ПП «Євро-ДГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки був складений акт за №655/23-600/32755158 (а.с. 35-55).

Перевіркою було встановлено порушення ПП «Євро-ДГ» ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст.215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Євро-ДГ» з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Крім того, перевіркою була встановлена відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відомості, відображені в декларації з податку на прибуток за період, що перевірявся, не є дійсними. Крім того, перевіркою встановлена відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: відомості, відображені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за період, що перевірявся, не є дійсним (а.с.54).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009р. Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову по справі №2а-6732/09/1470 за позовом Приватного підприємства «Євро-ДГ» до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акту перевірки. Зазначеною постановою позовні вимоги ПП «Євро-ДГ» були частково задоволені, визнаний акт перевірки Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009р. №655/23-600/32755158 таким, що складений із порушенням, а тому не відповідає вимогам наказу державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. №925/11205). Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених приватним підприємством «Євро-ДГ» з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об’єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у визнанні даних, відображених в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об’єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у визнанні даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податоквий кредит за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. недійсними. В решті позовних вимог провадження по справі були закрито.

При цьому, в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-6732/09/1470 суду було зазначено, що позивачем –ПП «Євро-ДГ» було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплачених останнім в якості податкових зобов’язань, визначених в податкових деклараціях, які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснив відповідних коригувань валових доходів і податкових зобов’язань по особовому рахунку платника податків ПП «Євро-ДГ». Крім цього, відповідач, не знімаючи з позивача валові доходи і податкові зобов’язання, не визнає податковий кредит і валові витрати контрагентів останнього, а відповідні інспекції донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням. Адже, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строку, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи і податкові зобов’язання, отриманні ним у зв’язку з виконанням таких договорів, так і валові витрати і податковий кредит, нараховані по постачальниках товарів.

При цьому, в процесі розгляду справи №2а-6732/09/1470, судом було встановлено, що висновки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва стосовно того, що при укладанні правочинів, зазначених в акті перевірки, зокрема, й угоди №20/3 від 01.04.2008р., укладеної з ЗАТ «Вега-М», ПП «Євро-ДГ» не мав намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, про відсутність первинних документів, які б свідчили про виконання укладених позивачем угод, спростовується наявними у позивача видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які надавались ним під час проведення перевірки. Той факт, що зазначені документи були предметом розгляду при проведенні перевірки підтверджує складений ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва  підтверджується складеним ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва Додаток №4 до Акту перевірки, в якому визначений перелік документів, на підставі яких проводилася перевірка. При цьому, в якості доказу безпідставності викладених в акті перевірки висновків, Миколаївський окружний адміністративний суд врахував той факт, що ПП «Євро-ДГ» за перевіряємий період подавалася податкова звітність та по зазначених в акті договорах здійснювалися перерахування податків до бюджету в сумі 436578 грн., з яких ПДВ становить 148827 грн., податок на прибуток становить 287751 грн.

Зазначена постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1470 за позовом ПП «Євро-ДГ» до ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р. Отже, факти, встановлені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1470, є преюдиціальними у розумінні п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не потребують повторного доказування в рамках даної справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги Миколаївський окружний адміністративний суд також врахував, що жодного доказу нікчемності правочинів, укладених ПП «Євро-ДГ» за перевіряємий період в акті перевірки не наведено у порушення п. 5.10 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, не було виявлено нікчемності договору №20/3 від 20.03.2004р. із урахуванням господарських зв’язків за ланцюгом до платника ПДВ, прийняття відповідного повідомлення-рішення за результатами складання акту позапланової перевірки, тощо.

Преюдиціальний характер носить й встановлений Миколаївським окружним адміністративним судом факт реальності угод, досліджених в акті перевірки, укладених              ПП «Євро-ДГ» з третіми особами, до яких відноситься, зокрема, й договір №20/3 від 20.03.2004р. Аналогічний висновок знайшов своє відображення в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р., який був зроблений судом внаслідок дослідження первинних бухгалтерський документів – квитанцій про приймання вантажу, приймально-передаточних актів, наявність відповідних ліцензій на право заготівлі, переробки металобрухту чорних металів від 18.03.04 року, тощо (а.с. 131-132, 134).

Отже, факт реальності угоди від 20.03.2004р. з боку постачальника лому чорного металу ПП «Євро-ДГ» був встановлений судом, рішення якого набрало законної сили, що відповідно, не потребує повторного доказування в рамках цієї справи, оскільки носить преюдиціальний характер в силу приписів ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З 01.03.10 року по 03.03.2010р. ДПІ в м. Сімферополі була проведена позапланова невиїзна перевірка ЗАТ «Вега - М» (код ЄДРПОУ 23195746) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Євро-Дг» (код ЄДРПОУ 32755158) за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої був складений акт за №2715/23 від 03.03.2010 року (а.с. 5-33).

Згідно висновків цього акта в ході перевірки були встановлені наступні порушення: ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «Вега - М» з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями. Крім того, перевіркою була встановлена  відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відомості, відображені в декларації з податку на прибуток  (р. 01.1 та р. 04.1) за перевіряємий період не є дійсними, в частині завищення валових витрат за період з 01.01.07 року по 30.09.2008 року в сумі 11102138,24 грн. Крім того, перевіркою встановлена відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: відомості, відображені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за перевіряємий період – не є дійсними в частині завищення податкових зобов’язань за перевіряємий період з 01.01.07 року по 30.09.2008 року в загальному розмірі 99132,69 грн.  

Так, в акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Вега - М» отримало ліцензію  Міністерства промислової політики України на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів АБ №110934 від 10.02.05 року рішення № 191. При цьому, в акті зроблений висновок, що фактично у періоді з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. згідно з документами, наданими до перевірки, не встановлено здійснення без ліцензійної діяльності, а фактично у зазначений період ЗАТ «Вега - М» здійснював оптову торгівлю брухтом чорного металу (а.с.7).

Згідно відомостей, викладених в акті перевірки (а.с. 8-9) до перевірки не були надані документи, які підтверджують транспортування металобрухту від ПП «Євро-ДГ» до ЗАТ «Вега - М».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно умов договору від 20.03.2004р. №20/3, в рамках якого відбувалися поставки металобрухту, доставка металобрухту здійснюється транспортом Постачальника, тобто ПП «Євро-ДГ». Відомостей щодо витребування від ПП «Євро-ДГ» транспортних накладних, договорів на перевезення та інших документів, які мають підтверджувати транспортування металобрухту, в акті не наведено. Разом з тим, при проведенні перевірки, ДПІ в м. Сімферополі зробила висновок щодо того, що ПП «Євро-ДГ» є посередником при реалізації металобрухту  (а.с. 13).

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі в основу висновків щодо нікчемності договору №20/3 від 20.03.2004р. був покладений висновок щодо відсутності необхідних умов у ПП «Євро-ДГ» для здійснення основного виду діяльності (оптова торгівля відходами та брухтом), а також акт ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва від 18.02.2009р. за №655/23-600/32755158, згідно якого були встановлені ознаки нікчемності правочинів та мали місце взаємостосунки з ЗАТ «Вега - М» (а.с. 13-15).

Разом з тим, ДПІ в м. Сімферополі був зроблений висновок, що укладений між ЗАТ «Вега - М» та ПП «Євро-ДГ» договір не спричиняє реального настання правових наслідків (а.с.15).

З таким висновком суд не може погодитися з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки та наданих суду документів, на виконання умов договору ЗАТ «Вега - М» отримало від ПП «Євро-ДГ» видаткові та податкові накладні, які були досліджені судом, як й надані відповідачами банківські витяги, щодо оплати вартості металобрухту  (а.с. 22-95, 96-100). Зазначені документи підтверджують факт сплати ЗАТ «Вега - М» вартості отриманого за договором №20/3 від 20.03.2004р. товару – металобрухту. Разом з тим, позивачем був зроблений висновок щодо відсутності поставок за договором №20/3 від 20.03.2004р., без зазначення на підставі яких саме допустимих та належних доказів такий висновок був зроблений та без зазначення того, чому саме факти розрахунків ЗАТ «Вега - М», які були проведені в рамках договору №20/3 від 20.03.2004р., не були прийняті ДПІ в м. Сімферополі  до уваги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 та 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. При цьому, виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України.

У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Проте, як було зазначено вище, встановлюючи нікчемність правочину ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, не було враховано те, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки. Зазначений факт був встановлений в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду 24.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1470.

З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд виходить з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Отже, за наявності відповідних обставин суд лише може зазначити в мотивувальній частині судового рішення нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору.

Разом з тим, суд зазначає, що у будь-якому випадку дослідженню має підлягати реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов’язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ в м. Сімферополі під час розгляду справи не надала доказів нікчемності правочину або порушень з боку ЗАТ «Вега - М» вимог податкового законодавства в рамках договору №20/3 від 20.03.2004р. на поставку металобрухту, як і належно допустимих доказів щодо умислу юридичної особи на укладення вказаного договору, що призвело до несплати податків до бюджету ЗАТ «Вега - М» чи ПП "Євро-ДГ", враховуючи факт надання зазначених документів до перевірки ЗАТ «Вега - М».

Аналогічна правова позиція наведена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10  «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Разом з тим, в рамках викладеної в даному листі послідовної правової позиції суду, в даній справі залишається поза розглядом питання щодо необхідності перевірки фізичних, технічних та технологічних можливостей ПП «Євро-ДГ» до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції за договором №20/3 від 20.03.2004р., як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Адже, зазначене питання в контексті реальності зазначеного правочину з боку ПП «Євро-ДГ» вже було предметом дослідження в рамках адміністративної справи №2а-6732/09/1470, по якій 24.12.2009р. Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято постанову, яка набрала законної сили.

Додатково, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, позивачем не дотримані строки звернення до суду з позовом про стягнення коштів за нікчемним правочином, нікчемність якого встановлена актом перевірки податкового органу. За таких умов суд приходить до висновку про порушення позивачем строків для застосування до ПП «Євро-ДГ» адміністративної санкції при зверненні із цим позовом до суду, що у спірних правовідносинах є конфіскацією та окремою підставою для відмови у задоволені позову.

Разом з тим, звертаючи увагу на приписи ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно якої до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби), суд вважає, що перебіг такого строку починається не з дня проведення органом державної податкової служби кожної окремо перевірки платників податків, які є сторонами за угодами, на які поширюється дія ст. 228 ЦК України, ст. 208 ГК України, а з дня проведення перевірки, за якою вперше було встановлено зазначене порушення одного з контрагентів за нікчемним правочином.

Разом з тим, доказів щодо дотримання зазначених строків з часу проведення перевірки ДПІ в Заводському районі м. Миколаїва ПП «Євро-ДГ» суду під час розгляду справи не надано.

Тому, враховуючи, що факт нікчемності угоди, укладеної між ПП «Євро-ДГ» та ЗАТ «Вега - М», був вперше встановлений при складанні акту перевірки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009 р. №655/23-600/32755158, в той час як позивач звернувся із позовом до суду про стягнення коштів за цим нікчемним правочином  13.07.2010р., тобто з порушенням шестимісячного строку з дня виявлення порушення та річного строку з дня порушення цими суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, встановлених статтею 250 ГК України, суд вважає, що позивач пропустив строки застосування адміністративно-господарських санкцій, що має наслідком відмову в задоволенні позову.          

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності заявлених ним позовних вимог про стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи відсутність судових витрат з боку позивача та відмову в задоволенні позову, приймаючи до уваги, що відповідачами не надано доказів понесення витрат, пов’язаних із розглядом в суді цієї справи, суд не вирішує питання стосовно судових витрат.

У зв’язку зі складністю справи, судом 03.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 08.12.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                       ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Александров О.Ю.