Постанова

від 11.04.2011 по справі 2а-2181/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 квітня 2011 року                     № 2а-2181/11/2670

09:55

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання  Попадин О.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур"   

до

 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва   

про

 скасування податкового повідомлення-рішення № 0040481503/0 від 08.06.2010 р. та зобов"язання визнати податкову звітність

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02/11 від 02.11.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5197/9/10-109 від 29.03.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влагур" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - Відповідач), яким просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 р. № 0040481503/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності за березень-квітень 2010 р., а також зобов"язати відповідача визнати податкові декларації Позивача з податку на додану вартість за вказані періоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

          В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та пояснив, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем упереджено та безпідставно не прийнято податкові декларації Позивача з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 р., в зв"язку з чим підприємство було змушене направити їх поштою на адресу Відповідача, в зв"язку з чим, Позивачем податкові декларації за березень-квітень 2010 р. подані у граничний термін, а відтак посилання Відповідача у акті перевірки на неподання звітності Позивачем є необгрунтованими, а застосування штрафних санкцій до Позивача - є безпідставним. В зв"язку з викладеним, Позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення та зобов"язати Відповідача визнати податкові декларації позивача з податку на додану вартість за вказані періоди.

Представник Відповідача проти позову заперечила з тих підстав, викладених у запереченнях, просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з письмовими запереченнями Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

08.06.2010 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну перевірку своєчасності подання підприємством ТОВ "Влагур" податкової звітності.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 3905/15-3 від 08.06.2010 р. (надалі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено що ТОВ "Влагур" в порушення вимог п. 4.1.4  Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон) не подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 р.

На підставі Акта перевірки, Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 р. № 0040481503/0, яким до Позивача на підставі пп.17.1.1 п 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено суму  штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі –Закон) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (пункт 1.11 Закону).

          Відповідно до положень п. 4.1.4. Закону, податкові декларації, зокрема, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до положень пункту 4.1.2. зазначеного Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

          Відповідно до п. 17.1.1. Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Як пояснив в судовому засіданні представник Позивача та вбачається з матеріалів справи, у зв"язку із неприйняттям Відповідачем вказаної податкової звітності Позивача, на виконання вимог Закону, Позивачем 20.04.2010 р. та 20.05.2010 р. направлені рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладення на адресу Відповідача податкові декларації з додатками з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 р. відповідно, та одночасно подано скарги на посадових осіб Відповідача у зв"язку із неприйняттям податкової звітності Позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкова звітність Позивача за березень 2010 р. вважається поданою до ДПІ у Печерському районі м. Києва 20.04.2010 р., за квітень 2010 р.- 20.05.2010 р., тобто у граничні терміни, визначені Законом, та, що Позивачем вжито заходи на виконання вимог Закону щодо подання податкової звітності у строк, передбачений п. 4.1.4. Закону, а викладені у письмових запереченнях Відповідача факти неподання у встановлений Законом термін податкової звітності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Суд також не погоджується з позицією Відповідача, обгрунтованою тим, що, оскільки Відповідачем декларації Позивача за березень-квітень 2010 р. не визнано як податкову звітність про що було повідомлено останнього листами від 26.04.2010 р. № 20389/10/28-611 та від 28.05.2010 р. № 29565/10/28-64, тому податкова звітність Позивача за вказані періоди є такою, що не була подана, з огляду на наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС україни, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення ним Позивачу своїх рішень у формі листів про невизнання податкової звітності Позивача за березень 2010 р. та квітень 2010 р. від 26.04.2010 р. № 20389/10/28-611 та від 28.05.2010 р. № 29565/10/28-64.

Крім того, як вбачається з листів про відмову у визнанні Відповідачем податкової звітності Позивача, підставою для такої відмови стало неподання Позивачем разом з податковими деклараціями додатку № 3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", що, на думку Відповідача, є порушенням п. 4.2 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, відповідно до якого у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість /скороченої/). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також, зокрема, при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Отже, з аналізу зазначеної норми вбачається, що такий додаток заповнюється та подається  платниками податків, які мають право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, суд констатує, що при огляді примірників спірних декларацій Позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, в рядку 25 декларацій "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" стоїть прокреслення.

Отже, суд прийходить до висновку про те, що Позивач разом зі спірними деклараціями не повинен був подавати додаток № 3 до них, оскільки ним не задекларована  сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкова звітність Позивача за березень 2010 р. вважається поданою до ДПІ у Печерському районі м. Києва 20.04.2010 р., за квітень 2010 р.- 20.05.2010 р., тобто у граничні терміни, визначені Законом.

Системно-логічний аналіз вищезазначених фактів та норм чинного законодавства свідчить про те, що Позивачем вжито заходи на виконання вимог Закону щодо подання податкової звітності у строк, передбачений п. 4.1.4. Закону, а викладені у письмових запереченнях Відповідача факти неподання та неподання у встановлений Законом термін податкової звітності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та застосування ним штрафних (фінансових санкцій) до Позивача.

          Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі ч. 1 ст. 94 КАС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур" необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3, 40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94,  158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур"  задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 08.06.2010 р. № 0040481503/0.

          3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва  визнати податкову декларацію  з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур" (вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 34938190) за березень 2010 року.

          4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва  визнати податкову декларацію  з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур" (вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 34938190) за квітень 2010 року.

          5. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Влагур"  за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів  за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 11.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова у повному обсязі складена та підписана 18 квітня 2011 р.

Суддя                                                                                                                Ю.Т. Шрамко