Постанова

від 08.06.2011 по справі 20/157-10-5352

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/157-10-5352

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 20/157-10-5352

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Марінової І.І.

за участю представників:

від прокуратури –Фарманюк О.М.,

від Одеської міської ради –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Агма” –Антонєвський Ю.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агма”

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2011р.

по справі № 20/157-10-5352

за позовом прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агма”

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 27 565,38грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 22.02.2011р. (а.с.92), просив:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Агма” шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 27 565,38 грн.;

- зобов'язати ТОВ „Агма” звільнити та привести у придатний до використання стан земельну ділянку, площею 0,026 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-В;

- вилучити у ТОВ „Агма” самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,026 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172-В та повернути її за належністю до Одеської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилаючись на приписи ст. 212 Земельного кодексу України, стверджує про самовільне зайняття та використання відповідачем без правовстановлюючих документів спірної земельної ділянки площею 0,026 га.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної ТОВ „Агма” державі, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зроблено Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Одеській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика визначення розміру шкоди), затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ „Агма” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з товариства шкоди у сумі 27 565,38 грн., а в іншій частині –залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ „Агма” зазначає, що відповідно до п.8 Методики визначення розміру шкоди кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди, а тому ці кошти за своєю правовою природою не є доходами місцевих бюджетів, тобто Одеська міська рада не є належним позивачем відносно отримання коштів за відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Також апелянт вважає хибним висновок місцевого господарського суду про те, що до спірної земельної ділянки слід застосовувати положення, які стосуються земель житлової та громадської забудови та розраховувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на підставі формули для земель житлової та громадської забудови, оскільки, категорія спірної земельної ділянки, в правовому відношенні, не визначена, про що на думку апелянта свідчить лист заступника начальника управління Держкомзему у м. Одесі від 14.02.2011р.

Крім того апелянт стверджує, що розмір шкоди, заподіяної ним внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки, слід розраховувати на підставі п.4 Методики визначення розміру шкоди, тобто за формулою (Шс = Пс х НП х Кф х Кі (1)), встановленою для всіх категорій земель, і яка в даному випадку становить 783,00 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Частина 3 ст. 212 Земельного кодексу України визначає, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, наведених прокурором у позові, не надав.

Враховуючи те, що відповідач не надав документів, які підтверджують його право постійного користування земельною ділянкою або право оренди земельної ділянки площею 0,026 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 172-В, позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в частині зобов'язання відповідача її звільнити та привести у придатний до використання стан, а також вилучити та повернути Одеській міській раді є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення шкоди у розмірі 27 565,38 грн., заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки, слід зазначити наступне:

Стаття 211 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р. затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі –Методика №963).

Так, відповідно до п. 4 вказаної Методики №963 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, для земель житлової та громадської забудови визначається за формулою:

Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі (2),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823);

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7.

Таким чином, 0,026 х (56 364 х 3 х 2) х 2,5 х 1,254 = 27 565,38 грн.

Отже розмір шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок самовільного використання земельної ділянки становить 27 565,38 грн., а тому відповідні позовні вимоги правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Посилання відповідача на те, що категорія спірної земельної ділянки, в правовому відношенні, не визначена, а тому при розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем державі внаслідок її самовільного використання, не слід застосовувати положення, які стосуються земель житлової та громадської забудови, відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка розташована на території м. Одеси, вул. Миколаївська дорога 172-В, тобто в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель іншої категорії, ніж землі житлової та громадської забудови, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що спірна земельна відповідно до приписів чинного законодавства відноситься до земель житлової та громадської забудови, а відтак і відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки повинно відбуватися саме в порядку, передбаченому для цієї категорії землі.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на п.8 Методики №963, яким встановлено, що кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагентством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки на даний час, Порядок розподілу та використання коштів, отриманих в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу та внесення відповідних змін до чинного законодавства, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам ще не затверджено.

Виходячи з викладеного, оскаржене судове рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. по справі № 20/157-10-5352 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агма” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                          В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 10.06.2011р.