Постанова

від 09.06.2011 по справі 13/17-620-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/17-620-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 13/17-620-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Довбиш,

за участю представників сторін:

від позивача: Г.В. Турич,

від відповідача: Д.Ю. Биков,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства  «ЗЕРНОВОЄ»

на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011р.

у справі № 13/17-620-2011

за позовом Дочірнього підприємства  «Імпторгсервісмед»приватної виробничо-комерційної фірми  «Імпторгсервіс»

до Селянського (фермерського) господарства  «ЗЕРНОВОЄ»

про зобов'язання повернути товар,

встановив:

Дочірнє підприємство  «Імпторгсервісмед»приватної виробничо-комерційної фірми  «Імпторгсервіс»звернулось з позовом та уточненням до нього до Селянського (фермерського) господарства  «ЗЕРНОВОЄ»про зобов'язання відповідача повернути позивачу товар, переданий на зберігання за умовами договору № 20090210-001Х від 10.02.2009 р., а саме 500 упаковок препарату «Анти-стресс»загальною вартістю 105 600 грн (з ПДВ), та 79 упаковок препарату «Дефенс ІV»загальною вартістю 179 330 грн. (з ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач переданий йому на зберігання товар повернув не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач на підставі статті 526 та частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України просить зобов'язати відповідача повернути частину товару, що залишилася на відповідальному зберіганні останнього.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2011 р. позовні вимоги задоволено з мотивів їх обґрунтованості та доведеності.

Не погодившись з рішенням суду, Селянське (фермерське) господарство «ЗЕРНОВОЄ»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовлявся повернути позивачу товар. Скаржник зазначив, що лист з вимогою позивача про повернення товару відповідач отримав, проте позивач сам не з'явився за отриманням товару, у зв'язку з чим права позивача не порушені. Разом з тим, позивач в порушення умов договору та статті 946 Цивільного кодексу України не здійснював оплату за зберігання товару.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

10.02.2009 р. між Дочірнім підприємством «Імпторгсервісмед» (власником) та Селянським (фермерським) господарством «ЗЕРНОВОЄ»(зберігачем) укладено договір зберігання № 20090210-001Х, відповідно до умов якого власник зобов'язався передати, а зберігач - прийняти на відповідальне зберігання партію товару за найменуванням, кількістю, ціною та іншим обов'язковим умовам згідно із актом приймання-передачі (а.с. 7-9). Договором передбачено, що товар належить власнику і підлягає поверненню товару у цілості (пункт 1.2), акти приймання-передачі  товару підписуються в момент передачі товару та є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1). Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору право власника товару в будь-який час вимагати від зберігача повернення товару, переданого на зберігання, кореспондується із обов'язком зберігача повернути товар в цілості за першою вимогою власника.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України).

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 Цивільного кодексу України).

На підставі вищенаведеного договору зберігання Дочірнє підприємство «Імпторгсервісмед»передало Селянському (фермерському) господарству «ЗЕРНОВОЄ»119 упаковок препарату «Дефенс ІV»на загальну суму                      270 130 грн. згідно із актом приймання-передачі № ДП-001 від 18.02.2009р. (а.с.10), 250 упаковок препарату «Анти-стресс»на загальну суму 52800 грн. згідно із актом приймання-передачі № ДП-014 від 04.05.2009р. (а.с.11), 250 упаковок препарату «Анти-стресс»на загальну суму 52800 грн. згідно із актом приймання-передачі № ДП-018 від 12.05.2009р. (а.с. 12). Зазначені товарно-матеріальні цінності були отримані представником відповідача на підставі довіреності серії ЯПК № 873772 від 18.02.2009 р. та довіреності серії ЯПЛ                № 731298 від 04.05.2009 р. (а.с. 52, 53).

Селянське (фермерське) господарство «ЗЕРНОВОЄ»частково повернуло позивачу товар, а саме 40 упаковок препарату «Дефенс ІV»на суму 90 800 грн., що підтверджується видатковою накладною (повернення) № З-00000002 від 04.05.2009р. (а.с. 13).

Таким чином, у відповідача на відповідальному зберіганні залишилось 500 упаковок препарату «Анти-стресс»загальною вартістю 105600 грн. та 79 упаковок препарату «Дефенс VI»загальною вартістю 179 330 грн.

05.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача листом № 1 з вимогою про повернення товару, переданого на зберігання за актами приймання-передачі           № ДП-001 від 18.02.2009р., № ДП-014 від 04.05.2009р., № ДП-018 від 12.05.2009р.

В матеріалах справи містяться докази відправлення позивачем цього листа (а.с. 63) та отримання його відповідачем 12.10.2010 р. (а.с. 63, зворотній бік).

Проте, відповідач всупереч умовам договору та вищенаведених норм законодавства не повернув частину товару, що залишилась в нього на відповідальному зберіганні.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з боку відповідача мало місце неналежне виконання зобов'язань за договором зберігання, у зв'язку з чим є обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання останнього повернути позивачу 500 упаковок препарату «Анти-стресс»загальною вартістю 105 600 грн (з ПДВ) та 79 упаковок препарату «Дефенс ІV»загальною вартістю 179 330 грн. (з ПДВ).

Доводи скаржника стосовно того, що права позивача не порушені, так як відсутні докази відмови відповідача повернути товар, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки позивач частину товару забрав і просив повернути решту, про що зазначено вище, а також змушений був звернутися з даним позовом. Доказів того, що СФГ «ЗЕРНОВОЄ»погоджувалося повернути товар, останнє не надало. Більш того, скаржник послався на несплату позивачем винагороди за надані послуги із зберігання товару, однак ці вимоги не є предметом спору у даній справі, у зв'язку з чим судова колегія їх відхиляє.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано  14.06.2011 р.