Постанова

від 15.06.2011 по справі 3/17-881-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р. Справа № 3/17-881-2011

Колегія суддів Одеськог о апеляційного господарсько го суду у складі:

Головуючого судді: Мир ошниченко М. А.,

Суддів: Б єляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Риковій О.М.

за участю представників:

Комунального підприємст ва "Теплопостачання міста Од еси" - ОСОБА_1(за дорученн ям),

Приватного підприємства "І -МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ"- Максимович М.В.(керівник),

розглянувши у відкрито му судовому засіданні у м. Оде са апеляційну скарг у Приватного підприємств а "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ"

на рішення господарськ ого суду Одеської області ві д 04.05.2011 р.

у справі №3/17-881-2011

за позовом Комунальног о підприємства "Теплопостача ння міста Одеси"

до Приватного підприєм ства "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ"

про стягнення 4248,37 грн.

ВСТАНОВИЛА:

10.03.2011 р. КП "Теплопостачання міста Одеси", (далі - позивач) зв ернулось до господарського с уду Одеської області з позов ом до ПП "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ" (да лі - Підприємство, відповіда ч) про стягнення заборговано сті у розмірі 4 479,80 грн. за догово ром оренди від 01.08.2009 р. (далі - Дог овір) за користування індиві дуально визначеного майна, у вигляді приміщення загально ю площею 1 кв. м., яке розташован е за адресою: м. Одеса, вул. Добр овольського, 74 (а. с. 2-4).

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що згідно укладеного м іж позивачем та відповідачем Договору, останній зобов' я зувався кожного місяця сплач увати орендну плату, але Підп риємство, взятий на себе обов ' язок, не виконало в повному обсязі. Позивачем, 21.09.2010 р., було направлено відповідач у на юридичну та орендну адре су претензію (а.с.18), відповідно до якої, позивач просив погас ити заборгованість протягом 7 днів, однак зазначена вимог а відповідачем не була викон ана. В обґрунтуванні позову п озивач послався на ст. ст. 526, 530, 624 , 625, 629 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 229, 285 ГК У країни, ст. ст. 1,2, 54, 61, 64, 82 ГПК Україн и.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2 011 р. (суддя Д' яченко Т.Г.) позов задоволено. Рішення вмотиво ване тим, що матеріалами спра ви підтверджено та не спрост овано відповідачем, що ним до говірні зобов' язання з своє часної та повної сплати орен дних платежів систематично н е виконувались (а.с.77-78).

Не погоджуючись з винесени м рішенням, 20.05.2011 р. Підприємств о звернулось до Одеського ап еляційного господарського с уду з апеляційною скаргою (вх . №1763/11), в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011 р. по справі №3/17-881-2011 повністю та прий няти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позо ву повністю.

В обґрунтування апеляційн ої скарги Підприємство зазна чає, що, по-перше, в липні 2009 р. во ни звернулись до позивача з п ропозицією про укладення дог оворів оренди нежитлових при міщень. Однак, як зазначає ска ржник, в строки, встановлені з аконодавством, відповіді пр о прийняття пропозиції відпо відача не надходило, внаслід ок чого, вважав скаржник, що по зивач не погодився на прийня ття зазначеної пропозиції.

Як зазначає скаржник, що лиш е з претензії від позивача, ві н дізнався, що пропозицію від носно укладення Договору бул о прийнято. Крім того, 13.10.2010 р. ві д позивача було отримано лис т, згідно якого позивач надси лав відповідачу оригінали ак тів приймання-передачі примі щення, підписаний у двосторо нньому порядку. Ці акти датую ться вихідним днем (01.08.2009 р.), дати вписані ручкою, в також є слід и виправлення, тобто зазначе на дата не відповідає дійсно сті, а тому не може бути належн им доказом по справі. Зокрема , як наголошує скаржник, що суд , ознайомившись у судовому за сіданні з оригіналами актів приймання-передачі, побачив, що є сліди виправлення, але не прийняв цей факт до уваги і ви знав дату 01.08.2009 р. як дату укладе ння договору.

Договір та акт приймання-п ередачі спірного майна є укл аденими з порушенням встанов леного законом порядку, що тя гне їх нікчемність та визнан ня неукладеними, і не відпові дають фактичним обставинам с прави, тому що фактично скарж ник не вступав в користуванн я майном, що є предметом Догов ору.

Таким чином, як зауважує ска ржник, лише у жовтні місяці 2010 р . ним було отримано документи , за відсутності яких він не мі г користуватися спірним прим іщенням.

Крім того, скаржник зазнача є в апеляційній скарзі те, що п озивачем не доведено згідно ст. 1 ГПК України, що його права та законні інтереси порушен о внаслідок невиконання відп овідачем своїх зобов' язань за Договором. Так, позивачем не надано доказів того, що він виставляв рахунки, як це пере дбачено п. 7.1.3. Договору. Доказі в того, що відповідач отримав рахунки позивач суду не нада в. Таким чином, порушенні з бо ку позивача цього обов' язку унеможливлює визначити орен дну плату за місяць (п. 3.2. Догов ору) та перешкоджає (та сприяє порушенню) відповідачу своє часно та у повному обсязі вик онати обов' язок по сплаті о рендної плати, тобто строк ви конання обов' язку відповід ача не настав. В обґрунтуванн я апеляційної скарги, скаржн ик послався на ст. ст. 203, 525, 526, 530, 629 , 640 , 645 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 91-95 ГПК Ук раїни.

Ухвалою Одеського апеля ційного господарського суду від 23.05.2011 р. апеляційну скаргу п рийнято до провадження та пр изначено до розгляду на 14.06.2011 р. об 11:00, про що всі учасники проц есу згідно присів ст..98 ГПК Укр аїни були повідомлені належ ним чином.

У письмових запереченнях н а скаргу позивач просив зали шити її без задовленння.а ріш ення місцевого суду без змін .

Фіксація судового процесу здійснювалась за до помогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних пояснення наданих суду в судовому засіданні підтри мав скарги і просив її задово льнити на викладених у ній пі дставах.

Представник позивача в у сних пояснення наданих суду в судовому засіданні просив суд залишити скаргу без змін .

Згідно ст. 85 ГПК України, о голошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення уча сників процесу, дослідивши д оводи викладені в апеляційн ій скарзі, запереченнях на не ї наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильні сть застосування судом перш ої інстанції норм матеріальн ого та процесуального права, судова колегія встановила н аступне.

Як вбачається з матеріалі в справи, що 01.08.2009 р. між позиваче м (орендодавцем) та відповіда чем (орендарем) було укладено Договір оренди індивідуальн о визначеного нерухомого май на, яке належить до комунальн ої власності, №ТГО-486/09 (далі-Дог овір), згідно умов якого Оренд одавець передав, а орендар пр ийняв у строкове платне кори стування окреме індивідуаль но визначене майно, у вигляді приміщення загальною площею 1 кв.м., розташованого за адрес ою: м. Одеса, вул. Добровольськ ого, 74.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони передбачили, що орен дар вступає у строкове платн е користування майном у терм ін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання стор онами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачає ться, що факт передачі об'єкта оренди підтверджується, ная вним в матеріалах справи, акт ом приймання-передачі від 01.08.20 09 року (а.с.14), який підписаний та скріплений печатками обох с торін.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник в добровіль ному порядку, як він і сам зазн ачає, підписав Договір та акт приймання-передачі, та відіс лав позивачу.

Аналізуючи зміст поняття с амого акту приймання-передач і та зміст самого Договору, ко легія суддів приходить до ви сновку, що саме з моменту його підписання, що і відбулося 01.08. 2009 р., орендар вступив у строков е платне користування майном .

Таким чином, саме акт прийма ння-передачі є підтвердження м того, що фактично майно вже п ередано у реальне користуван ня (як в даному випадку) оренда рю, бо інакше підписання цьо го акту взагалі втрачає сенс , а відтак, саме з цього часу, у в ідповідача виникли зобов' я зання щодо сплати за користу ванням даним майном, а тому по силання скаржника, що він діз нався про те, що пропозиція бу ла прийнята позивачем лише у жовтні 2010 р., а тому не користув ався спірним майном і не пови нен сплачувати орендну плату , є необґрунтованим та безпід ставним.

Також судова колегія звер таю увагу на протилежність з аперечень скаржника .

Так він зазначає, що він не п риступав до користування май ном а тому не повинен сплачув ати орендну плату і водночас зазначає, що позивач не виста вляв йому передбачені умова ми договору рахунки по сплат і орендної плати, а тому строк виконання зобов' язання не настав. Таким чином, скаржник , з одного боку, визнає Договір , а з іншого, заперечує проти н ього, тобто сам собі суперечи ть.

Укладений між сторонами Д оговір, як вбачається з його з місту та суті , за своєю правов ою природою є договором орен ди (найму), який передбачає пла тне користування приміщення м, яке передавалось в оренду (н айом), тобто плата за користув ання майном є обов' язковою притаманною цьому виду госп одарських відносин умовою і відповідно повинна здійснюв атись орендарем (відповідаче м) у строки передбачені умова ми Договору. Метою укладання орендодавцем цього виду дог овору є отримання позивачем доходу від здачі майна в орен ду.

Пунктом 3 Договору сторони узгодили, що орендна плата по винна перераховуватись на ро зрахунковий рахунок орендод авця не пізніше 20 числі насту пного місяця наступного за р озрахунковим.

П.7.1.3. Договору сторони перед бачили, що орендодавець, до 10 ч исла місяця, що слідує за розр ахунковим виставляє рахунки за сплату орендної плати.

З викладеного вбачається, що сторони чітко узгодили у Д оговорі розмір, порядок і стр оки здійснення орендарем оре ндної плати, а тому відповіда ч повинен був здійснювати цю оплату у строки встановлені договором. Розрахунковий ра хунок позивача був зазначени й у Договорі (дивись реквізит и сторін), тобто відповідач, зн аючи розміри орендної плати, строки її сплати та розрахун ковий рахунок позивача мав м ожливість та був зобов' язан ий, відповідно до умов Догово ру та приписів ч.2 ст.193 ГК Украї ни, вжити всіх заходів по вико нання умов Договору, а саме сп латити орендні платежі у вст ановлені строки на рахунок п озивача.

Відповідач міг не здійсню вати оплату за оренду майна, а точніше був би позбавлений виконати свої зобов' язання за Договором лише за умови як що б у Договорі не було зазнач ено розрахункового рахунку п озивача і тоді він (відповіда ч) змушений був чекати коли по зивач виставить йому рахунки з вказівкою, на який рахунок с лід перерахувати кошти.

Слід зазначити, що ум овами Договору та законодавс твом яке регулює питання оре нди (найму) майна, в тому числі главою 58 ЦК України та парагр афом 5 глави 30 ГК України не пе редбачено, що уразі не вистав лення позивачем рахунків від повідач не повинен здійснюва ти передбачені Договором пл атежі, тобто, що він (відповід ач) звільняється від виконан ня взятих на себе зобов' яза нь. Крім того передбачений До говором обов' язок позивача виставляти рахунки на думку судової колегії не є зустріч ним виконанням зобов' язанн я у розумінні ст.538 ЦК України і не позбавляє та не надає відп овідачу права не виконувати свої зобов' язання за Догово ром. До цього обов' язку пози вача також не можливо застос увати приписи ч.4 ст.612 і ч.2 ст.613 ЦК України та ч.3 220 і ч. 3 ст.222 ГК Укра їни, оскільки не здійснення позивачем (кредитором) цих ді й (виставлення рахунків) не по збавило відповідача (боржник а) можливості, права та обов' язку виконати свої зобов' яз ання за Договором належним ч ином.

За таких обставин, на думк у судової колегії, не виставл ення позивачем відповідачу рахунків , як то передбачено у мовами Договору, не позбавил о відповідача можливості і о бов' язку виконувати умови Д оговору та виконати їх реаль но у встановлені строки, оскі льки, в даному випадку, при ная вності Договору та зазначен их в ньому умов (порядок, розмі р , строки розрахунків .реквіз ити сторін ) саме він (Договір) є підставою для здійснення о плати, а не рахунки.

З приписів ст. 193 ГК України, с т.ст. 525, 526 ЦК України слідує, що з обов' язання має виконувати ся належним чином відповідно до умов договору та вимог цьо го Кодексу, інших актів цивіл ьного законодавства, а за від сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться. Однос тороння відмова від зобов' я зання або одностороння зміна його умов не допускається. Ко жна сторона повинна вжити ус іх заходів, необхідних для на лежного виконання нею зобов' язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечен ня загальногосподарського і нтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господ арського Кодексу України уча сник господарських відносин відповідає за невиконання а бо неналежне виконання госпо дарського зобов`язання чи по рушення правил здійснення го сподарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх з алежних від нього заходів дл я недопущення господарськог о правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб' єкт госп одарювання за порушення госп одарського зобов`язання несе господарсько-правову відпов ідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`яза ння виявилося неможливим вна слідок дії непереборної сили , тобто надзвичайних і невідв оротних обставин за даних ум ов здійснення господарської діяльності.

Зокрема, передане за догово ром в оренду майно, належить до майна, яке знаходиться у к омунальній власності, у зв' язку з чим до цих орендних пра вовідносин мають застосовув атись норми Закону України „ Про оренду державного та ком унального майна”.

Так, згідно з ч. 3 ст. 18 Зак ону України „Про оренду держ авного та комунального майна ” орендар зобов'язаний вноси ти орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

П. 3.1. Договору встановлено о бов'язок орендаря сплачувати орендну плату у розмірі 281 грн . Розмір орендної плати за кож ний наступний місяць визнача ється шляхом коригування роз міру орендної плати за минул ий місяць на щомісячний інде кс інфляції. Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповід ного акта приймання-передачі будівлі.

П. 2.4. Договору оренди перед бачено, що орендна плата пере раховується не пізніше 20

числа місяця наступного з а розрахунковим.

Матеріали справи сві дчать, і ця обставина встанов лена місцевим судом, що зобов 'язання за вказаним договоро м позивачем були виконані по вністю, що підтверджується а ктом приймання-передачі спір ного майна від 01.08.2009 р. (а. с. 14), про те відповідач в порушення ум ов договору, не сплатив оренд ну плату за користування заз наченим вище майном, у зв'язку з чим у нього утворилась забо ргованість з орендної плати за період з 01.08.2009 р. по 01.08.2010 р. у розм ірі 3843,55 грн., 315,24 грн. - пені та 89,58 г рн. - 3% річних. Підприємство, в свою чергу, у порушення припи сів ст. 33 ГПК України зворотнь ого не довело, тобто не довело відсутність (погашення) вказ аної заборгованості.

Викладені порушення відп овідачем договірних умов зум овили 21.09.2010 р. звернутися орендо давця з претензією (а.с.18), однак зазначена вимога відповіда чем не була виконана.

В свою чергу, невиконання зобов'язання або виконання з обов'язання з порушенням умо в, визначених змістом зобов'я зання (неналежне виконання), щ о мало місце у даному випадку є порушенням зобов'язання, з окрема з боку відповідача.

З огляду на викладене, суд ова колегія, погоджується з в исновками місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнен ня заборгованості є обґрунто ваними.

Слід зазначити, що скаржни к , який у скарзі просив скасув ати рішення в повному обсягу ,тобто і в частині стягнення з аборгованості не навів суду апеляційної інстанції будь -яких доводів, які б спростову вали висновки місцевого суду в цієї частині і не надав нал ежних доказів які б спростов ували наявність вказаної заб оргованості ,хоча , в разі незг оди щодо наявності вказаного боргу, такий обов' язок згід но приписів ст.33 ГПК України п окладено на нього, а відтак, ви мога скаржника про скасуванн я рішення місцевого суду в ча стині стягнення боргу необґр унтована і не підлягає задов оленню.

Довід скаржника про те, що, о скільки, він не отримавши, у вс тановлені законом строки, ві дповідь на пред' явлену проп озицію, вважав, що позивач не п огодився на дану пропозицію, а дізнався лише, що пропозиці я була прийнята щодо укладен ня Договору лише у жовтні 2010 р., а відтак не повинен сплачува ти орендні платежі по зазнач еному Договору, на переконан ня судової колегії, є хибним і суперечить фактичним обстав инам, оскільки, доказів того, щ о саме у жовтні 2010 р. він (відпов ідач) отримав свій екземпляр Договору та акту приймання - передачі, суду не надано. Лист , на який посилається в апеляц ійній скарзі скаржник, від 13.10 .2010 р. не міститься в матеріалах справи, а відтак не може бути належним доказом у розумінн і ст. 34 ГПК України.

Оцінюючи висновки суду щод о стягнення з відповідача пе ні та 3% річних судова колегія встановила наступне.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного ко дексу України боржник, я кий прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вимог у кредитора зобов'язаний спл атити суму боргу з урах уванням встановленого індек су інфляції за весь час прост рочення, а також три проценти річних від простроченої сум и, якщо інший розмір процен тів не встановлений договоро м або законом. Боржник вважає ться таким, що прострочив, якщ о він не приступив до виконан ня зобов'язання або не викона в його у строк, встановлений д оговором або законом (ст. 612 ЦК У країни).

Як вбачається з матеріалів справи, що був встановлений с трок для здійснення відповід ачем оплати за користування орендованим майном, який був порушений, і, існуюча, заборг ованість за вказаним договор ом не погашена відповідачем про що зазначалось вище.

Враховуючи, що у відповіда ча є заборгованість перед по зивачем по сплаті платежів з а користування майном , то у по зивача були правові підстави вимагати стягнення 3% річних.

Перевіривши наданий позив ачем розрахунок розміру 3% річ них судова колегія дійшла ви сновку, що його зроблено прав ильно.

З огляду на викла дене, судова колегія вважає, щ о місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних в сумі 89,58 грн.

Оцінюючи доводи виснов ки суду щодо стягнення з відп овідача пені у розмірі 315,24 грн. , судова колегія встановила н аступне.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України н еустойкою (штрафом, пенею) є гр ошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кр едиторові у разі порушення б оржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчи слюється у відсотках від сум и невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н есвоєчасно виконаного грошо вого зобов'язання за кожен де нь прострочення виконання.

Перевіривши наданий позив ачем розрахунок пені у розмі рі 315,24 грн., колегія суддів прих одить до висновку, що він відп овідає умовам укладеного між сторонами договору та чинно му законодавству і відповіда чем не спростований, а тому пе ня в заявленій до стягнення с умі підлягає стягненню з від повідача.

Оцінюючи довід скаржника , що зазначений Договір та акт приймання-передачі спірного майна є укладеними з порушен ням встановленого законом по рядку, що тягне їх нікчемніст ь та визнання неукладеними, і не відповідають фактичним о бставинам справи, колегія су ддів приходить до висновку, щ о вони є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, за значений Договір не визнавав ся недійсним або розірваним, а отже є дійсним та обов' язк овим до виконання для сторін .

Оцінюючи довід скаржника щодо слідів виправлення на а кті приймання - передачі не приймається до уваги, оскіль ки, як вбачається з самого акт у приймання-передачі, який мі ститься в матеріалах справи, що дата його складання чітко та розбірливо написана „01 сер пня 2009 р.”, будь-яких слідів вип равлення колегія суддів не в бачає.

На думку судової колегії, мі сцевий суд повністю встанови в та дослідив фактичні обста вини справи, дав повну та все бічну оцінку наявним у ній до казам та правильно застосува в норми матеріального права.

Наведені скаржником в апел яційній скарзі доводи не спр остовують висновків місцево го суду та не доводять їх поми лковість, а тому, не можуть бут и підставою для скасування с удового рішення.

Будь-яких інших довод ів, щодо незаконності рішенн я місцевого суду та допущенн я ним порушень норм матеріал ьного та процесуального прав а, крім вищезазначених та виз наних апеляційною інстанціє ю необґрунтованими та безпід ставними, скаржник не навів.

На підставі викладеного, к олегія суддів вважає, що відп овідно до вимог статті 43 ГПК У країни рішення місцевого суд у ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розг ляді всіх обставин справи, як і мають значення для вирішен ня спору, відповідає нормам м атеріального та процесуальн ого права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спрос товують висновків місцевого суду, а відтак, підстав перед бачених ст.104 України для його скасування і задоволення ап еляційної скарги немає.

На підставі викладено го та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарсь кого суду Одеської області в ід 04.05.2011 р. у справі №3/17-881-2011 - зал ишити без змін, а апеляц ійну скаргу Приватного пі дприємства "І-МАКС-ТЕХНОЛОГІ Ї" на зазначене судове рішенн я - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК У країни, набуває законної сил и з дня її оголошення і може бу ти оскаржена у касаційному п орядку до Вищого господарськ ого суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 14.06.2011 р.