Постанова

від 16.06.2011 по справі 34/140-10-4395

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/140-10-4395

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 34/140-10-4395

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Л.О.Будішевської , М.А. Мишкіної  

при секретарі судового засідання  Скоробогатько О.В.

за участю представників сторін

від позивача –  Демінська К.В.

від відповідача –Моджук І.О.

від ІІІ особи – Моджук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2010 р.

у справі №  34/1040-10-4395

за позовом: Фірми „ДИЯВАН” Товариство з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради

про визнання права власності

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 13.12.2010 р. (суддя Фаєр Ю.Г.) уточнений позов задоволено, визнано за фірмою „Дияван” товариство з обмеженою відповідальністю (далі –фірма „Дияван” ТОВ, Фірма) право власності на газовий модуль автозаправної станції пропан-бутану, загальною площею забудови 101,51 кв. м, та на нежитлове підсобне приміщення операторської, загальною площею забудови 24,99 кв. м, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 21,5 кв. м, корисною площею - 21,50 кв. м, будівельним об'ємом –59 куб. м, що розташований на твердих покриттях, загальною площею 533,61 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3, з посиланням на абзац 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, так як на момент звернення до суду фірми „Дияван” ТОВ із позовною заявою суперечність, що виникла між сторонами у сфері господарських правовідносин, не була вирішена в позасудовому порядку. Також, скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням визнано право власності на майно, яке було зведене Фірмою „Дияван” ТОВ на земельній ділянці комунальної форми власності м. Одеси, право володіння, розпорядження та користування якою може здійснюватися виключно Одеською міською радою; Одеська міська рада ніяких рішень щодо відведення земельної ділянки у користування фірмі „Дияван” ТОВ саме під будівництво зазначених вище спірних приміщень не приймала. Крім того, скаржник вважає, що суд не з'ясував тієї обставини, що договір № 148 від 05.04.1999 р., яким позивачу було надано земельну ділянку площею 1917 кв. м по вул. Желябова, 3, у м. Одесі для проектування та будівництва АЗС на 250 заправок у добу, рішенням Одеської міської ради від 22.01.2008 року М 2444-V розірвано. Одночасно з цим, Одеська міська рада вважає, що спірні приміщення не є об'єктами нерухомого майна, а являються тимчасовими спорудами, тобто малою архітектурною формою, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про визнання права власності на спірні приміщення у подальшому не може слугувати підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволені з мотивів, зазначених в описовій частині цієї постанови. При цьому, апеляційна інстанція вважає, що судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак, оскаржуване судове рішення, згідно вимог ст. 104 ГПК України, підлягає частковому скасуванню.  

Так, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Тобто ч. 2 названої статті визначаються особливості виникнення права власності на нерухоме майно, до якого у відповідності до приписів ст. 181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи уточнений позов Фірми з посиланням на положення ст. 331 ЦК України (Глава 24. Набуття права власності) та приписи ст. 392 вказаного Кодексу (Глава 29. Захист права власності), суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані норми є взаємовиключними, оскільки одна норма регулює порядок виникнення права власності саме на новостворене майно, а інша –порядок захисту вже існуючого права власності, яке невизнається чи оспорюється, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, судова колегія погоджується з посиланнями скаржника про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення положень матеріального і процесуального права.

Між тим, дослідивши матеріали справи з додатково залученими доказами апеляційна інстанція приходить до наступного.

Первинна державна реєстрація позивача в ЄДРПОУ відбулась 25.12.1995 р., а 27.05.2010 р. він був перереєстрований, що вбачається з довідки АА № 350396 від 15.06.2010 р. та статуту, в зв'язку з чим частково змінилась назва позивача з МП ТОВ „Дияван” на ТОВ фірма „Дияван”.

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Одеської міської ради № 419 від 23.10.96 р. позивачу було надано в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком до 1 року земельну ділянку площею 0,1917 га із земель міськземфонду по вулиці Желябова, 3, для проектування і будівництва автозаправної станції на 250 заправок на добу з передачею земельної ділянки в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років, але не пізніше початку реконструкції району після закінчення будівництва і прийому об'єкта в експлуатацію, а також вирішено затвердити договір між Виконкомом Одеської міської ради та позивачем.

23.10.96 р. між Виконкомом Одеської міської ради та малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Дияван”  було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого Виконком Одеської міської ради за рішенням № 419 від 23.10.96 р. надав, а ТОВ "Дияван" прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 0,1917 га, по вулиці Желябова, 3, на умовах тимчасового короткострокового користування на умовах оренди строком до одного року для проектування і будівництва автозаправної станції на 250 заправок на добу.

14.10.97 р. державною технічною комісією виданий акт про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3, яким встановлено, що автозаправна станція на 250 заправок на добу, побудована МП ТОВ "Дияван" у відповідності з погодженням на виробництво будівельно-монтажних робіт, яке видано 23.10.96 р. № 419, та рішенням ДАБК на виконання робіт № 67/97 від 14.03.97 р., будівельно-монтажні роботи виконані у відповідності з державно-будівельними нормами, об'єкти закінчені будівництвом, будь-яких порушень вимог органів ДАБК, державного санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду та органів держнаглядохоронипраці при будівництві не встановлено,  об'єкт придатний для вводу до експлуатації.    

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 206 від 23.03.99 р. було внесено зміни у рішення Виконавчого комітету народних депутатів Одеської міської ради № 419 від 23.10.96 р., згідно якого передбачена можливість надання Позивачу земельної ділянки по вулиці Желябова, 3, в тимчасове довгострокове користування терміном до 25 років, на умовах оренди; документи, що засвідчують право користування земельною ділянкою, видані відповідно до п. 4 рішення міськвиконкому № 419 від 23.10.96 р. вважаються такими, що втратили чинність; п. п. 2, 5 рішення міськвиконкому № 419 від 23.10.96 р. вважаються такими, що втратили чинність, договір, укладений між міськвиконкомом та ТОВ ”Дияван”, розірвано у встановленому законом порядку; затверджено договір між міськвиконкомом і ТОВ ”Дияван”.

05.04.99 р. між виконкомом Одеської міської ради (Виконком) та ТОВ "Дияван" (Землекористувач) було укладено Договір № 148 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), за умовами якого Виконком надав, а Землекористувач прийняв земельну ділянку, площею 1917 кв. м по вул. Желябова, 3, в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди з моменту ухвалення рішення Виконкому № 419 від 23.10.96 р., терміном до 23.10.97 р., для проектування і будівництва АЗС на 250 заправок у добу з передачею земельної ділянки в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном до 23.10.22 р., але не пізніше початку реконструкції району, після закінчення будівництва і вводу АЗС в експлуатацію.

21.03.03 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано позивачу свідоцтво про право власності на будівлі автомийки та автозаправної станції в місті Одесі по вулиці Желябова за № 3, яка в цілому складається з будівлі автозаправної станції літ. “А”, будівлі автомийки літ. “Б”, загальною площею 190,8 кв.м, яке видане на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 530/01-04 від 22.07.02 р.

31.10.05 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Дияван" виданий акт прийомки закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання по вулиці Желябова,3    в м. Одесі, згідно якого будівельно-монтажні роботи виконані у відповідності з проектом, вимогами ДБН В.2.5. нормами ”Газопостачання”, „Правил безпеки систем газопостачання України” та інших нормативних документів, затверджених у встановленому порядку.

20.09.07 р. рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1077 надано дозвіл  ТОВ "Дияван" на часткове збереження газового модуля автозаправної газової станції пропан-бутан за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3, на період експлуатації до реконструкції району та подальше проектування й будівництво АЗС і автомийки  за адресою: м. Одеса, вул. 4-а Заводська, 4-12 (уздовж шляхопроводу „Поїзний”), після оформлення документів на землекористування, відповідно до діючого законодавства; затверджено договір на дольову участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ "Дияван".

На виконання вищезазначеного рішення між Виконкомом та Фірмою "Дияван" ТОВ укладено договір пайової  участі замовників на розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, який зареєстрований в управлінні капітального будівництва Одеської міської ради за № 424/кв від 20.09.07 р., за умовами п. 1.1 якого ТОВ "Дияван" було надане право часткового збереження газового модуля автозаправної газової станції пропан-бутану по вулиці Желябова, 3 та право забудови земельної ділянки у межах відводу, за адресою: м. Одеса, вул. 4-а Заводська, 4-12 (уздовж шляхопроводу “Поїзний”), строком до II кварталу 2009 р. для будівництва АЗС та автомийки, а також комплексного благоустрою прилеглої території.

22.01.08 р. рішенням Одеської міської ради № 2444-V було скасовано пункт 110 рішення Одеської міської ради від 29.06.96 р. № 165-ІІІ „Про передачу громадянам та юридичним особам земельних ділянок у власність та надання у користування” в тій частині, що стосується надання ТОВ "Дияван" земельної ділянки, площею 0,1917 га на вулиці Желябова, 3, в м. Одесі для проектування і будівництва автозаправної станції на 250 заправок на добу; було розірвано договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 05.04.99 р. № 148, укладений між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ "Дияван".

03.11.09 р. Санітарно-епідеміологічна станція м. Одеси надала ТОВ фірмі „Дияван” висновок № 473-1393, згідно якого погоджено технічний висновок про можливість збереження автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) ТОВ фірма „Дияван” (вул. Желябова, 3).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами будь-які рішення щодо вилучення у позивача наданої йому земельної ділянки з встановлених чинним земельним законодавством України підстав, а також щодо компенсації вартості побудованого майна не приймались, проти чого останні не заперечували.

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що ним право власності позивача не оспорюється, оскільки таке його твердження спростовується фактичними обставинами справи, а саме, прийняттям 22.01.08 р. рішенням Одеської міської ради № 2444-V, яким було скасовано пункт 110 рішення Одеської міської ради від 29.06.96 р. № 165-ІІІ „Про передачу громадянам та юридичним особам земельних ділянок у власність та надання у користування” в тій частині, що стосується надання ТОВ "Дияван" земельної ділянки площею 0,1917 га на вулиці Желябова, 3, в м. Одесі для проектування і будівництва автозаправної станції на 250 заправок на добу; яким також було розірвано договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 05.04.99 р. № 148, укладений між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ "Дияван".

Для вирішення питання про відповідність новоствореного позивачем нерухомого майна (згідно позовних вимог) вимогам державних будівельних норм (ДБН), апеляційна інстанція за своєю ініціативою призначила судово будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої було поставлено питання про відповідність газового модулю автозаправної станції пропан-бутану, загальною площею забудови 101,51 кв. м, та нежитлового підсобного приміщення операторської, загальною площею забудови 24,99 кв. м, що складається з нежитлових приміщень, загальною площею 21,5 кв. м, корисною площею - 21,50 кв. м, будівельним об'ємом –59 куб. м, що розташований на твердих покриттях, загальною площею 533,61 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3 вимогам державних будівельних норм (ДБН).

Відповідно до висновку № 332 експертизи, нежитлове підсобне приміщення операторської, загальною площею забудови 24,99 кв. м, що складається з нежитлових приміщень, загальною площею 21,5 кв. м, корисною площею - 21,50 кв. м, будівельним об'ємом –59 куб. м, яке розташоване на твердих покриттях, загальною площею 533,61 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3, побудоване у відповідності з вимогами державних будівельних норм (ДБН). Вказане приміщення встановлене на цегляному цоколі.

Також, з зазначеного висновку вбачається, що газовий модуль автозаправної станції пропан-бутану розташований на площадці площею 101,51 кв. м, замощеною тротуарною плиткою та встановлений на металевій платформі, а, відтак, не являється об'єктом нерухомості.

Враховуючи наведені вище, встановлені господарським судом і апеляційною інстанцією обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було з додержанням вимог чинного законодавства збудоване нежитлове підсобне приміщення операторської, загальною площею забудови 24,99 кв. м, що складається з нежитлових приміщень, загальною площею 21,5 кв. м, корисною площею – 21,50 кв. м, будівельним об'ємом –59 куб. м, яке розташоване на твердих покриттях, загальною площею 533,61 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3, та являється об'єктом нерухомості і на яке позивач просить визнати його право власності, відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, оскільки таке право власності оспорюється відповідачами шляхом прийняття зазначеного вище рішення Одеської міської ради. Отже висновок рішення господарського суду в цій частині є правомірним. В іншій частині судове оскаржуване судове рішення слід скасувати.

З огляду на викладене, уточнений позов про визнання права власності підлягає задоволенню частково.  

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області по справі № 34/140-10-4395 від 13.12.2010 р. скасувати частково.

Визнати за Фірмою „Дияван” Товариство з обмеженою відповідальністю право власності на нежитлове підсобне приміщення операторської, загальною площею забудови 24,99 кв. м, що складається з нежитлових приміщень, загальною площею 21,5 кв. м, корисною площею –21,50 кв. м, будівельним об'ємом –59 куб. м, що розташоване на твердих покриттях, загальною площею 533,61 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 3.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Фірми „Дияван” Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Одеської міської ради 42,50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги, зобов'язавши господарський суд Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів.

                              Головуючий суддя                                                           Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                Мишкіна М.А.

Суддя                                                                               Будішевська Л.О.

Постанова підписана 16.06.2011 р.