Постанова

від 09.06.2011 по справі 8/5025/301/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/5025/301/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.                                                                Справа № 8/5025/301/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Бригінець Л.М.

суддів                                                                             Василишин А.Р.  

 суддів                                                                             Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання  Риштун О.М.

розглянувши  апеляційну скаргу відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка"   на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 17.03.11 р.

у справі № 8/5025/301/11 (суддя   Смаровоз М.В. )

позивач  Прокурор Городоцького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації

відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка"

про стягнення в сумі 471 900 грн. 00 коп.

За участю представників:

від органу прокуратури - Квятковський Я.А.  (посвідчення №101  від 22.11.2007 р. )

відповідача -  не з`явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів. У справі №8/5025/301/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Василишин А.Р., суддя Демидюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 року прокурор Городоцького району в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропромтехніка»про стягнення заборгованості за договором цільової позики, виділеної з резервного фонду державного бюджету.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року (суддя Сморовоз М.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка" (с. Розсоша Хмельницького району, ідентифікаційний код 34584276) на користь держави в особі управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації (м. Городок, вул. Шевченка, 20, ідентифікаційний код 00734788) 471900 грн.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував ст.ст. 526, 530, 625, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 р. № 1010-р "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 415 "Про затвердження порядку використання коштів резервного фонду бюджету” та тим, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повернення відповідачем виділених коштів у сумі 471900,00грн. в обумовлені договорами № 5 від 30.09.2008 р. та  № 5 від 25.12.2008р. строки (до 30.09.2009р.). Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність заявленої у позові вимоги щодо стягнення вказаної суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від  17.03.2011 року, а позов залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції під час винесення рішення від 17 березня 2011 року у справі № 8/5025/301/11 не застосував припис п.  1 Розпорядження № 1010-р КМУ від 28.07.2008  року,  норму п.  1  ст.  24  Бюджетного Кодексу, норму підпункту 13 п. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України, норму  п.   6  розділу  1  Інструкції  «Щодо  застосування економічної  класифікації  видатків  бюджету»,  затвердженої Наказом  №4 95  Держаного  казначейства     України     від 25.11.2008 року, ст. 8 ЦК України, за аналогією: норму ч. 2 п. 1 ст. 1280 ЦК, норму п. З ст. 358 ЦК; норму п. 1 ст. 394 ЦК, норму п. 4 ст. 820 ЦК; а також норму п. 1 ст. 7 ЦК, норму п.  1 ст.  203 та п.  1 ст. 215 ЦК України.

Скаржник покликаючись на норми Цивільного кодексу України  (ч.2 п.1ст. 1280, п.3 ст. 358, п. 1 ст. 394, п.4 ст. 820), вважає , що під компенсацією розуміється безоплатна передача коштів, та ні в якому разі не позика.  

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що у позовній заяві прокурора не визначено: в   чому   саме   полягає   порушення   матеріальних   або   інших інтересів держави; обґрунтування необхідності захисту інтересів держави; орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не перевірив наявність доводів позивача в частині: в чому саме полягає порушення інтересів держави і необхідність їх захисту.

Апелянт вважає, що відносини між Управлінням агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка" є такими, що засновані не на цивільно-правовому чи господарсько-правовому, а на адміністративному договорі. Такий висновок апелянтом зроблений виходячи з суб'єктного складу сторін договорів №5 від 30.09.2008р., та №5 від 25.12.2008р., характеру правовідносин врегульованих даними договорами та законодавчого визначення поняття адміністративного договору. Відповідач вважає, що договори №5 від 30.09.2008р., та №5 від 25.12.2008р є адміністративними договорами, які укладені в порядку розподілу бюджетних коштів резервного фонду.

На думку відповідача спірна заборгованість виникла у відповідача за адміністративними договорами і є бюджетною заборгованістю. В силу ст. 17 Бюджетного кодексу України належним позивачем у справах про її стягнення може бути лише орган державної податкової служби.

Позовні вимоги про стягнення спірної державної фінансової допомоги, з підстав порушення відповідачем норм Цивільного законодавства та на користь Управління агропромислового розвитку, на думку скаржника, є необгрунтованими.

Апелянт зазначає на необгунтованість посилання в спірному рішенні на постанову КМ України від 29.03.2002р. №415, якою затверджений Порядок використання коштів резервного фонду та на стадії прийняття цих (у конкретних випадках) рішень. В процедурі виділення та розподілу спірних коштів Управління агропромислового розвитку не приймає рішення про виділення коштів резервного фонду, а лише приймає участь в процедурі їх розподілу.

В апеляційній скарзі наводяться інші підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач в судове засідання не з"явився хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності  представників сторін.

Апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та переглядає рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року у справі  № 8/5025/301/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1010-р від 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", 12.08.2008р. головою Хмельницької обласної державної адміністрації підписане розпорядження № 428/2008-р "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області", яким зобов'язано спрямувати кошти, виділені з резервного фонду державного бюджету райдержадміністраціям для часткової компенсації витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків унаслідок стихії, що сталася на території Хмельницької області. На голів відповідних райдержадміністрацій покладено обов'язок визначити розпорядника по використанню цих коштів

30.09.2008 року між позивачем (позикодавцем), на підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12.07.2008 року, та відповідачем (позичальником) укладено договір цільової позики, виділеної з резервного фонду державного бюджету № 5 та договір цільової позики  № 5 від 25.12.2008 року .

Відповідно до п. 1.1 договорів, позикодавець зобов'язується надати позичальнику цільову позику з резервного фонду державного бюджету, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням  і повернути позику повністю у визначений даним договором строк.

Згідно п. 1.2 договорів, у зв'язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Пунктами 2.1 договорів визначено, що мета надання позики позичальнику: виконання постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 28.07.2005 року п. ІІ та розпорядження  КМУ № 1010-р від 28.07.2008 р. Позичальник в строк у п'ять днів з моменту надання позики зобов'язаний надати позикодавцю документи, що засвідчують цільовий характер використання позики.

Сума позики згідно п. 3 договору № 5 від 30.09.2008р. становить 427500грн. та за п. 3 договору № 5 від 25.12.2008р. - 44400 грн.

Пунктами 4.1, 4.2 договорів встановлено, що позикодавець зобов'язаний надати позику потягом п'яти днів з моменту підписання договору. Позика надається для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, насіння, садивного матеріалу, міндобрива, гербіцидів, пестицидів та протруйників.  

Відповідно до п. 5.1 договорів, строк позики становить дванадцять місяців з моменту отримання позики позичальником. Повернення позики позикодавцю має бути здійснене позичальником не пізніше 30.09.2009 року.

Пунктами 6.1 договорів передбачено, що по закінченню строку, вказаного в п. 5.1 даного договору, позичальник зобов'язується протягом десяти днів повернути суму позики.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на Бюджетний Кодекс України (ст.17). Вважає, що належним позивачем у даному спорі є орган державної податкової служби, тобто при вирішенні спору має застосовуватись Кодекс адміністративного судочинства України.

Вказане судом спростовується.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України та інформаційного листа Верховного суду України № 3.2-2005 від 26.12.2005 року, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Аналіз змісту договорів від 26.12.2008 року та від 25.12.2008 року вказує на те, що позивач, як юридична особа публічного права, на яку згідно положення ст. 82 ЦК України поширюються положення ЦК України у цивільних відносинах, та яка, відповідно наділена цивільною правосуб'єктністю, діючи в межах наданих йому розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня повноважень та у визначений Порядком використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №415 від 29.03.2002 року спосіб, зобов'язався надати відповідачу кошти, а останній, погодившись з умовами договорів, взяв на себе зобов'язання щодо їх повернення у визначених договорами порядок та строк.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, під час укладання договорів сторони діяли за взаємною згодою і виступали рівноправними учасниками господарських правовідносин, отже спір у даній справі має розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства, що  також визначено у п. 9.1, п. 12.2 договорів та вказано, що усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до чинного законодавства України в господарському суді та у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи положення п. 1.1., п. 3, п. 5.1, п. 6.1. договорів, якими сторони погодили надання та отримання коштів на умовах строковості користування та їх повернення, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт перерахування позивачем для відповідача коштів в сумі 427500,00 грн. та в сумі 44400,00грн. підтверджується копіями платіжних доручень  № 7 від 30.09.2008 року (а.с. 12) та  № 16  від 25.12.2008 року (а.с. 16).

При цьому, п. 5.1 договорів було передбачено термін повернення позики –до 30.09.2009 року, однак доказів про виконання своїх зобов'язань  відповідачем суду не подано, доводи прокурора в інтересах позивача –не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка" 471900,00 грн. заборгованості за договорами від 30.09.2008 року та від 25.12.2008 року.

Твердження апелянта про те, що вказані кошти не підлягають поверненню відповідачем, оскільки у рішенні про їх виділення з резервного фонду бюджету не визначені умови повернення коштів, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 10, 14 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету, який визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

Відповідно до п. 11 Порядку кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти з резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців свідчить, що Товариство  з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропромтехніка" засноване громадянином Барилюком В.І. Хмельницька обл, Хмельницький район. с. Грузевиця). Відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному фонді юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків, відсутні. (а.с. 19-20).

З огляду на наведене, кошти, надані з резервного фонду бюджету даному суб'єкту господарської діяльності підлягають  поверненню, оскільки в такому випадку застосовуються загальні положення п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційним судом враховується, що укладені між сторонами договори від 30.09.2008 року та від 25.12.2008 року є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались, отже інші доводи скаржника до уваги не приймаються як такі, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2011 року у справі № 8/5025/301/11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи повернути до господарського суду Хмельницької області. 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Бригінець Л.М.

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Демидюк О.О.