Постанова

від 21.06.2011 по справі 5013/448/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011 року                                    Справа №  5013/448/11

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Колесник Д.А.

За участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача:  ОСОБА_1, довіреність № б/н,  представник;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2011р. у справі  № 5013/448/11

за позовом фермерського господарства “Школяров Сергій Михайлович”, Кіровоградська область, с. Злинка

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг”, м. Кіровоград

про стягнення 23911 грн. 25 коп., -

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2011р. у справі  № 5013/448/11 (суддя –Шевчук О.Б.) позов фермерського господарства “Школяров Сергій Михайлович” (Кіровоградська область, с. Злинка) про стягнення 23911 грн. 25 коп. з товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” (м. Кіровоград) задоволено повністю.

          Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” на користь фермерського господарства “Школяров Сергій Михайлович” 23911 грн. 25 коп. вартості дизельного палива, 239 грн. 11 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23911 грн. 25 коп., які необхідно витрати позивачу для відновлення порушеного права щодо придбання дизельного палива в кількості 2585, 00 літрів, і є фактичними збитками позивача, які підлягають стягненню з відповідача.

          Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.          

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2011р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.06.2011р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача, належним чином повідомленого про час та місце її розгляду.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

          Як встановлено судом першої інстанції, на підставі усної домовленості досягнутої між позивачем та відповідачем, останній зобов`язався поставити позивачу дизельне паливо.

          У зв`язку з чим, товариством з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” було виставлено фермерському господарству “Школяров Сергій Михайлович” видаткову накладну № РН-0000012 від 21.04.2010р. на поставку останньому дизельного палива у кількості 2585, 00 літрів за ціною 4, 97 грн. за літр на загальну суму 15406 грн. 60 коп. (а.с. 17).

          Позивач, у свою чергу, оплатив вказану видаткову накладну, що підтверджується фіскальним чеком № 0184 від 21.04.2010р. (а.с. 16).

          30.04.2010р. позивачем на адресу відповідача кур`єрською доставкою № 3141180 направлено заявку на відвантаження нафтопродуктів у кількості 2885,00 літрів на 05.05.2010р. на адресу позивача (а.с. 18-20).

          Однак, поставка дизельного палива не була здійснена.

          У зв`язку з чим, позивач 07.05.2010р. направив на адресу відповідача претензію з вимогою поставити дизельне паливо у кількості 2885,00 літрів на адресу позивача (а.с. 21).

          Відповідач надіслав позивачу лист-відповідь № 1/5 від 08.05.2010р., в якому гарантував до 15.05.2010р. здійснити поставку дизельного палива              (а.с. 22).  

          У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання щодо поставки  дизельного палива у гарантований  ним строк, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою поставити дизельне паливо у кількості 2885,00 літрів на адресу позивача (а.с. 23), на яку відповідач відповів листом № 2/3 від 03.03.2011р., в якому гарантував здійснити поставку дизельного палива згідно видаткової накладної № РН-0000012 від 21.04.2010р. до 15.03.2011р. (а.с. 24).

          Однак, поставку дизельного палива згідно видаткової накладної                  № РН-0000012 від 21.04.2010р. у кількості 2885,00 літрів на адресу позивача відповідач не здійснив.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь 23911 грн. 25 коп. вартості дизельного палива у кількості 2885,00 літрів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та                ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, а саме, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.ч. 1,4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім чи багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач оплатив вартість 2585 літрів дизельного палива, які відповідач, у свою чергу, зобов`язався поставити позивачу.

Однак, доказів поставки позивачу дизельного палива у кількості  2585 літрів сторонами господарському суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.            Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти наявності лише усної домовленості між позивачем та відповідачем про поставку дизельного палива, в апеляційній скарзі посилається на наявність укладеного між сторонами договору № 00001 від 27 лютого 2010р., за яким товариство з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг”, як продавець, зобов`язалось передати, а фермерське господарство “Школяров Сергій Михайлович”, як покупець, взяло на себе зобов`язання оплатити та прийняти нафтопродукти.

Як вбачається із договору № 00001 від 27 лютого 2010р., який було надано лише до суду апеляційної інстанції, він не містить умов щодо кількості товару та вартості.

У відповідності зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

З урахуванням вищезазначеного, в силу ч. 8 ст. 181 ГК України договір № 00001 від 27 лютого 2010р. вважається неукладеним і поставка відповідачем дизельного палива позивачу повинна була відбуватися на підставі усної домовленості між сторонами.

Крім того, доданий відповідачем до апеляційної скарги договір                  № 00001 від 27 лютого 2010р., як доказ у справі, не може бути прийнятий до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідачем не було обґрунтовано неможливість подання доданих до апеляційної скарги додаткових доказів у справі суду першої інстанції.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарським судом, в порушення ст. 22 ГПК України, позбавлено останнього як сторони на участь у розгляді справи не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки судом було вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про розгляд апеляційної скарги, що підтверджується матеріалами справи                 (а.с. 53, 60).

А саме, ухвалу про порушення провадження у даній справі від 31.03.2011р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 19.04.2011р. було направлено господарським судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та підтверджену наданим на вимогу суду державним реєстратором витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно реєстру № 25022 01995780 рекомендованих відправлень за 01.04.2011р. та реєстру № 25022 02083997 рекомендованих відправлень за 21.04.2011р. (а.с. 50-52).

Відтак, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами справи, за відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, які, в свою чергу поділяються на реальні збитки та упущену вигоду. Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

          Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.   

          Розмір   збитків,   завданих   порушенням    зобов'язання,

доказується кредитором.

              Збитки   визначаються   з  урахуванням  ринкових  цін,  що існували  на  день  добровільного  задоволення  боржником   вимоги кредитора  у  місці,  де  зобов'язання  має бути виконане,  а якщо вимога не була  задоволена  добровільно,  -  у  день  пред'явлення позову,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Суд може задовольнити вимогу про відшкодування  збитків,  беручи  до  уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

          Як вбачається із матеріалів справи, за даними експертного висновку           В-301 від 28.03.2011р. Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати середня ринкова вартість однієї тонни дизельного палива станом на 28.03.2011р. складає 9250 грн. 00 коп. (а.с. 25).

          З урахуванням вищезазначеного, позивач для відновлення свого порушеного права щодо придбання дизельного пального в кількості 2585 літрів має витратити 23911 грн. 25 коп., що є реальними збитками позивача, які виникли внаслідок невиконання відповідачем господарських зобов`язань.

          З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом  дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.   

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.          

                 Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2011р. у справі  № 5013/448/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агроінтерторг” -  без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                          А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                             А.Є. Прокопенко