Постанова

від 20.06.2011 по справі 2/122-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/122-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 2/122-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя                                                                            Петухов М.Г.

суддя                                                                                                    Гулова А.Г. ,

 суддя                                                                                                    Маціщук А.В.   

за участю представників сторін:

позивача - Ткачук І.С., Українець Л.І.;

відповідача -  не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Темп"

на  рішення  господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р.

у справі № 2/122-10 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до Комунального підприємства "Темп"

про стягнення 326 244,41 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10 задоволено в повному обсязі позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до  Комунального підприємства "Темп" про стягнення 326 244,41 грн. збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Стягнуто з Комунального підприємства "Темп", в дохід Державного бюджету України  326 244,41 грн. - збитків, 3262,44 грн.  -  державного мита та 236,00 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у процесі виробничої діяльності відповідач в період з 01.01.2007 року по 01.03.2010 року здійснював спеціальне водокористування без дозволу на спеціальне водокористування в результаті чого відповідачем здійснено забір води із артезіанської свердловини в об'ємі 207 920,22 м.куб.,  що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.03.2010 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність в діях відповідача порушення вимог законодавства, а саме п. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно проведених розрахунків, відповідачем було завдано державі збитків на загальну суму 326 244,41 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства (ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 147 ГК України, ст.ст. 110,111 ВК України та ін.), суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність факту заподіяння збитків державі відповідачем  внаслідок самовільного водокористування.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Темп" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі  № 2/122-10 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Скаржник стверджує, що факт завдання збитків, обумовлених самовільним водокористуванням, не встановлено, не зафіксовано та не доведено, враховуючи наступне.

Як зазначає апелянт, при підписанні керівником підприємства акту перевірки від 02.03.2010р., в зазначеному акті було вказано лише, що підприємство протягом певного часу здійснювало спеціальне водокористування без відповідного дозволу, проти чого підприємство не заперечує. Однак, в акті перевірки не було вказано, що діяльністю підприємства було завдано будь-які збитки. Інформація про завдані збитки та їх розмір з'явилась значно пізніше в   претензії на відшкодування збитків, яку було заявлено КП "Темп". А тому, підпис керівника підприємства під актом перевірки не можна розцінювати як його згоду з тим, що підприємство своєю діяльністю завдало збитки.

Згідно акту проведення перевірки від 02.03.2010 р. встановлено лише факт самовільного забору води КП "Темп". Факт завдання збитків в акті перевірки невстановлений, незафіксований і недоведений. Державною екологічною інспекцією в акті перевірки не вказано, що підприємством КП "Темп" було завдано збитки.

Оскільки, питання завдання збитків при проведенні перевірки та підписанні акту  перевірки Держекоінспекцією не підіймалось, то суд першої інстанції необгрунтовано  прийшов до висновку про відсутність заперечень від представників відповідача щодо питання завдання збитків.

Крім того, апелянт зазначає, що КП "Темп", згідно п. 1.1. Статуту підприємства, є комунальною власністю Бродецької територіальної громади Козятинського району, управління якою здійснює Бродецька селищна Рада, і з часу заснування видобувало воду для питного водопостачання місцевого населення та реалізувало її виключно згідно тарифів, затверджених сесією Бродецької селищної Ради, то відповідно використання води не мало комерційного призначення, а було повністю спрямоване на забезпечення гарантованого законом права власності місцевого населення на води, тому мова про упущену вигоду вестись не може.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що дії Держекоінспекції по Вінницькій області щодо нарахування   фінансових санкцій за порушення, усунуте на виконання припису,  прямо  суперечать Постанові Кабміну України від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року».

Захід державного нагляду здійснювався у період дії Постанови Кабміну України від 21.05.2009 р. №502, а в зазначеній постанові чітко встановлено, що органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. повинні:

- приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути);

- не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання |припису;

- привести у місячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

Таким чином, пред'явлення вимог щодо відшкодування завданих збитків станом  на 23.04.2010р., коли у підприємства вже був дозвіл на спеціальне водокористування є застосуванням санкцій за порушення, яке усунуте на виконання припису. Оскільки, всі платежі за використання води (збір за спеціальне водокористування) упродовж всього часу користування водою КП "Темп" своєчасно та у повному обсязі надходили до державного бюджету, у зв'язку з чим порушення полягало лише у відборі води без дозволу, а отже одержання дозволу на спецводокористування є повним усуненням порушення.

Враховуючи вищенаведені аргументи на підтвердження своєї позиції, апелянт рахує, що оскаржуване рішення слід скасувати.

В свою чергу, від позивача Державної екологічної інспекції у Вінницькій області надійшло заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На спростування доводів апелянта з приводу того, що до підприємства застосовано штрафні санкції в той час, коли ним було усунено виявлені під час перевірки порушення (отримано дозвіл на спецводокористування), позивач зазначає наступне.

Дані твердження є безпідставними, оскільки ст. 217 Господарського кодексу України   передбачено такі  санкції   як   правовий   засіб   відповідальності   у господарювання,  а  саме:  у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування  збитків;  штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.

В даному випадку, в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства  до відповідача застосовано цивільно-правову відповідальність, яка передбачає відшкодування нанесених збитків за  самовільне  водокористування.

За невиконання припису до правопорушника застосовується адміністративна відповідальність (притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності та    накладення  штрафу згідно  Кодексу  України  про адміністративні правопорушення).

В даному випадку, відповідачем було порушено господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, а саме порушено п. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Такий дозвіл під час перевірки 02.03.2010 року у відповідача відсутній.

Відтак, нарахування відповідачу суми збитків у розмірі 326244,41 грн. за відсутності дозволу на спеціальне водокористування з боку позивача є законним та обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника, що під час складання акту перевірки не було вказано, що діяльністю підприємства було завдано будь-які збитки, не зазначено суми збитків за    порушення  природоохоронного законодавства, позивач враховує наступне.

Під час проведення перевірки по дотриманню вимог природоохоронного законодавства суб'єктом господарювання, позивач керувався «Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", затвердженого Наказом Мінприроди України № 464 від 10.09.2008 року.

Пунктом 1.4 даного Порядку визначено, що актом перевірки є документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення".

У протоколі обов'язково зазначаються заподіяна матеріальна шкода (у разі наявності). Якщо правопорушення пов'язане зі шкодою, заподіяною навколишньому природному середовищу, то про це зазначається в протоколі (п. 2.10 Інструкції). Одночасно з накладенням адміністративного стягнення посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує питання про відшкодування заподіяної шкоди. Про прийняте рішення зазначається у постанові (п. 4.6 Інструкції).

Враховуючи вищезазначене, відомості щодо нанесення збитків та нарахованої суми, в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства, зазначається не в акті перевірки, а при складанні протоколу та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, позивач зазначає, що при розрахунку розміру збитків за самовільне водокористування Інспекцією за період з 01.01.2007 року по 24.08.2009 року застосовано "Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державою внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995 року за період з 24.08.2009 р. по 01.03.2010 р. здійснено згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 389 від 20.07.2009р.

Розрахунок збитків за самовільне водокористування за період з 24.08.2009 р. по 01.03.2010 р. здійснено відповідно до п. IX даної Методики, в якому передбачено, що розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, здійснюється на основі формули (23)3сам=100хWxTap.

Отже, враховуючи положення вищезазначеної Методики, позивач вважає, що Інспекцією було правомірно застосовано «Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", при обчисленні збитків за самовільне водокористування, затверджену Наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 року.

Таким чином, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є правомірним, відповідає встановленим обставинам справи, а тому останнє слід залишити без змін, у зв'язку з чим доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.09.2010р. у справі № 2/122-10 прийнято до апеляційного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Темп"  на рішення  господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10.

Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" №811/2010 від 12.08.2010р., ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та утворено Рівненський апеляційний господарський суд.

Державною судовою адміністрацією України в газеті "Урядовий кур'єр" №229 від 07.12.2010р. повідомлено про початок діяльності Рівненського апеляційного господарського суду.

В зв'язку з даними обставинами, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду у даній справі від 15.12.2010р. ухвалено передати справу № 2/122-10 до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження.

04.01.2011р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 2/122-10.  

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. у справі № 2/122-10 було прийнято до апеляційного провадження матеріали справи № 2/122-10 разом з апеляційною скаргою Комунального підприємства "Темп" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі № 2/122-10 було зупинено апеляційне провадження у справі № 2/122-10 до вирішення справи № 2а-1949/11/2670 в Окружному  адміністративному суді міста Києва. Сторін зобов'язано надати апеляційному господарському суду відомості про результати розгляду справи №2а-1949/11/2670 Окружним  адміністративним судом міста Києва.

20.05.2011р. відповідачем КП "Темп" було направлено Рівненському апеляційному господарському суду ухвалу окружного  адміністративного суду міста Києва від 28.01.2011р. у справі № 2а-1949/11/2670 про залишення адміністративного позову КП "Темп" без розгляду.     

У зв'язку з цим, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі № 2/122-10 поновлено апеляційне провадження по даній справі.

20 червня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального й процесуального права, неповно було з'ясовано обставини, які мають значення для справи.

Додатково до вказаного у апеляційній скарзі просить взяти до уваги, що обов'язковою передумовою застосування "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінекобезпеки України № 389 від 20.07.2009р., визначено встановлення факту забруднення підземних вод користувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціалене водокористування в їх сукупності, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.   

У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення  господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10 слід скасувати, Державній екологічній інспекції у Вінницькій області відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Враховуючи, що позивач завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.125,127), суд вважає за можливе розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в частині стягнення збитків в сумі 314062,71 грн. нарахованих за період з 25.08.2009р. по 01.03.2010р., виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством «Темп».

Внаслідок проведення перевірки даного підприємства було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.03.2010 року (а.с.5).

У процесі виробничої діяльності відповідач в період з 01.01.2007 року по 01.03.2010 року здійснював спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно довідки № 7 від 02.03.2010 року за період водокористування без дозволу на спеціальне водокористування відповідачем було здійснено забір води із артезіанської свердловини в об'ємі 207 920,22 тис.м3 (а.с.6).

Встановлені факти, а саме забір води без дозволу на спецводокористування, є порушенням п. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

 Згідно з статтями 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року за № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами),  екологічної безпеки на відповідній території.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок .

Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з статтею 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статей 1, 48 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 50 Водного кодексу України передбачено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Як вбачається із матеріалів справи, водокористування відповідачем здійснювалося всупереч вищезазначеним нормам закону, тобто без одержання спеціального на те дозволу.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно констатовано факт порушення природоохоронного законодавства відповідачем.

З приводу відшкодування відповідачем завданих збитків, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків за період з 01.01.2007р. по 24.08.2009р. проведений позивачем згідно пункту 6.1 за формулою 12 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", яка затверджена наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995р. та зареєстрованої в Мінюсті України 01.06.1995р. за № 162/698 (а.с.7).

Згідно розділу 1, Методика розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика), встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.

Пунктами 4.1, 4.1  Методика розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів

          4.1. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

          4.2. Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме:

          - самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування;

Отже, стягнення з відповідача збитків в сумі 12181,70 грн. за період з 01.01.2007р. по 24.08.2009р., згідно розрахунку проведеного позивачем відповідно до пункту 6.1 за формулою 12 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", яка затверджена наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995р. та зареєстрованої в Мінюсті України 01.06.1995р. за № 162/698, є правомірним і рішення місцевого господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

В той же час, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища  України від 20.07.2009 року № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів" тта зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783 (чинна з 25.08.2009р.  далі – Методика №389)

Згідно положень підпунктів 1.2, 9.1 Методики №389 вона  встановлює  порядок  визначення  розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.  

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м), здійснюється за формулою  

     З сам   = 100 х W х Тар, (23)

  де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб.м;

    Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Причому, Методикою №389 передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м.

Водночас, згідно з п.4.1 Методики №389 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Як вбачається з акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.03.2010р. та протоколу про адмінправопорушення №009536 від 02.03.2010р., проведеною позивачем перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування та не зазначено про завдані збитки.  

Окрім того, дві артезіанські свердловини (№16/6 та №10/9), з яких відповідач здійснював забір води, мають глибину більше 20м (90 м. та 63 м. відповідно), що виключає можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики №389.

Отже, в порушення вимог ст.43 ГПК України місцевим господарським судом належним чином не відхилено та не спростовано доводи відповідача наведені у відзиві на позов про те, що виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не завдало шкоди водним об'єктам та не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика №389, оскільки проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

Наведеним спростовується покладений в основу оскаржуваного рішення  висновок суду першої інстанції про доведеність завдання державі збитків в розмірі 314062,71 грн. внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009р. по 01.03.2010р. згідно розрахунку (а.с.8).

Наведене вище свідчить про неповне з'ясування обставин справи та невірне застосування господарським судом Вінницької області норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

          З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 314062,71 грн. збитків внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009р. по 01.03.2010р. розрахованих згідно Методики №389 підлягає скасуванню з  прийняттям  цій частині нового рішення про відмову в позові.  

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Темп" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10 в частині стягнення з відповідача 314062,71 грн. збитків внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009р. по 01.03.2010р. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10 залишити без змін.

В зв'язку з цим пункти 1,2,3 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 18.08.2010 р. у справі № 2/122-10 викласти в наступній редакції :

     "1.  Позов задоволити частково.

       2. Стягнути з Комунального підприємства "Темп", 22115, Вінницька область, Козятинський район, смт.Бродецьке, вул.Перемоги, 134 (код 32840316) в дохід Державного бюджету України (місцевий бюджет Бродецької с/р, 24062100, код ЄДРПОУ 34701036, банк: ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31511921700188; призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) 12181 грн. 70 коп.  - збитків.

       3. Стягнути з Комунального підприємства "Темп", 22115, Вінницька область, Козятинський район, смт.Бродецьке, вул.Перемоги, 134 (код 32840316) в дохід Державного бюджету України 121 грн. 81 коп. -  державного мита та 00 грн. 80 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. "

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м.Вінниця, вул. 600-річчя, 19, код 34939477) накористь Комунального підприємства "Темп" (22115 Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Перемоги, 174, код 32840316) - 1570 грн. 31 коп. витрат по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги.

4.  Господарському суду  Вінницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 2/122-10  направити в господарський суд  Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.