Постанова

від 21.06.2011 по справі 15/13/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/13/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.                                                           Справа № 15/13/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання   Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлісний Ялтушків" на  рішення  господарського суду Вінницької області від 22.04.11 р. у справі № 15/13/2011/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлісний Ялтушків"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт-Бар",  Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат"

про стягнення 1864760,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Скирда Р.В., Антонченко О.В., Моламов П.С., Попович Р.І.,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:    

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підлісний Ялтушків" звернулось з позовом до  товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Бар" про стягнення 1414994 грн., а також до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" про стягнення 449766 грн. шляхом визнання права власності за ТОВ «Підлісний Ялтушків»на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", яке визначене в додатку № 1 до договору поруки № 02/01-06 від 01.10.2010 року, та про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" передати вказане майно за актом приймання-передачі.  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.04.2011 року (суддя Лабунська Т.І. ) позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Бар" задоволено, а в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт - Бар" відмовлено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що 01.06.2010 року між позивачем та відповідачем -1 було укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 01. В порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, а також ч.ч. 1, 2 ст. 173 ст. 174 , ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 527 ЦК  України, у визначений договором строк, відповідач-1 кошти, отримані, як безпроцентну фінансову допомогу не повернув, у зв'язку з чим з останнього судом було стягнуто 1414994 грн.. Відмовляючи в позові до ТОВ «Цукровий комбінат», суд прийняв до уваги положення ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та вказав, що 12 листопада 2010 року порушене провадження у справі № 15/115-10 про банкрутство ТОВ «Цукровий комбінат», в зв'язку з чим, боржник, тобто ТОВ «Цукровий комбінат», не є повноцінним учасником в цивільних правовідносинах щодо поруки за договором фінансової допомоги. Окрім того суд зазначив, що ухвалою від 12 листопада 2010 року про порушення провадження у справі № 15/115-10 про банкрутство ТОВ «Цукровий комбінат»вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів. Суд прийшов до висновку, що визнання права власності  на спірне майно за позивачем є виведенням майна із власності підприємства - боржника ТОВ «Цукровий комбінат», що  є  порушенням  інтересів кредиторів, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містить приписів, якими встановлюється право визнавати право власності на майно, згідно договорів поруки укладених за участю підприємства-боржника в процедурі розпорядження майном.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга та доповнення до неї обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги те, що зобов'язання за договором поруки виникло значно раніше порушення судом провадження у справі про банкрутство, судом безпідставно не було задоволене клопотання про зупинення провадження у справі, не прийнято до уваги положення ст. 328, ст. 553 ЦК України. Просить прийняти до уваги факт скасування апеляційним господарським судом ухвали господарського суду Вінницької області по справі №15/115-10 про визнання у підготовчому засіданні безспірних грошових вимог кредитора до ТОВ «Цукровий комбінат», як боржника.      

Представники позивача з указаних підстав просили задоволити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

У судовому засіданні представниками позивача було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі у даній справі до вирішення по суті справи про банкрутство відповідача-2.

Вирішуючи вказане клопотання колегія судів прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, приймаючи до уваги положення п. 54 постанови Пленуму ВСУ № 15 від 18.12.2009 року, позивачем не було надано доказів повторного опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, а постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 15/115-10 скасовано ухвали від 25.11.2010 року  та від 15.03.2011 року.   

Будучи належним чином повідомленими про місце, дату, час судового засідання, відповідачі участь повноважних представників під час розгляду справи в апеляційному суді не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались, а тому з урахуванням положення ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.04.2011 року в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «Цукровий комбінат »- скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що 01 червня 2010 року між ТОВ "Підлісний Ялтушків" (позивач) та ТОВ "Агропродукт-Бар" (відповідач-1) було укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 01(а.с. 32, 33).

За змістом п.1.1 договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути її у визначений даним договором строк.

Відповідно до пункту 2.1 сума фінансової допомоги становить 1 865 000,00 грн., з яких позивачем відповідачу-1 фактично було перераховано 1 864 760,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 22.07.2010 по 30.07.2010 року (а.с. 43-46).

Пункт 4.1 договору визначає строк фінансової допомоги, де зазначено, що фінансова допомога повинна бути повернута у термін до 31 жовтня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором безпроцентної фінансової допомоги, 01 жовтня 2010 року між позивачем, відповідачем-1 та ТОВ «Цукровий комбінат»(відповідач-2), як поручителем було укладено договір поруки № 02/01-06 (а.с. 36, 37), відповідно до п. 1.1. якого відповідач - 2 виступає поручителем за виконання зобов'язань відповідачем - 1 перед позивачем за договором фінансової допомоги своїми коштами та майном, яке йому належить на праві власності в частині 450000 грн..

За змістом п. 6.2 договору поруки, поручитель у випадку неможливості сплатити суму боргу в грошовій формі, забезпечить виконання зобов'язання за рахунок майна згідно додатку №1 до цього договору, шляхом його відчуження на користь кредитора (позивача) за балансовою вартістю, що відповідно до додатку № 1 до вказаного договору становить 449766 грн..

05.11.2010 року позивачем для відповідача –1 направлено вимогу про сплату боргу  з проханням повернути кошти, у розмірі 1 864 760,00 грн. (а.с. 47- 48).

10.11.2010 року відповідач-1 направив на адресу позивача лист № 198 в якому зазначено, що відповідач-1 не має змоги повернути кошти через їх відсутність на рахунках компанії (а.с. 49).

15.11.2010 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про погашення  заборгованості за відповідача-1 в сумі взятих на себе зобов'язань, однак відповідач-2 в своєму листі № 647 від 18 листопада 2010 року відмовив позивачу у сплаті боргу в сумі, що вказана в договорі поруки. (а.с. 50-52).

Сума заборгованості станом на день винесення судом першої інстанції рішення становила 1864760,00 грн..

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.  

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до Закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 554 ЦК України містить положення про те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом договору поруки, відповідач –2 відповідає перед позивачем, як кредитором за невиконання відповідачем –1 зобов'язань за договором безпроцентної поворотної фінансової позики в межах суми, що становить 450000 гривень. Отже, договором поруки не було встановлено солідарну відповідальність відповідачів, як боржника і поручителя.    

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ні відповідач -1, ні відповідач –2 своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню безпроцентної поворотної фінансової допомоги не виконали.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині стягнення з відповідача - 1 заборгованості за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги в сумі 1414994 грн. повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права в цій частині при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують у вказаній частині висновків суду. Тому, апеляційна скарга в цій частині щодо скасування рішення місцевого господарського суду задоволенню не підлягає.

Поряд з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на рухоме майно, визначене згідно переліку, що міститься в додатку № 1 до договору поруки  - підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як слідує із змісту ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді справи по суті в указаній частині таких вимог закону  дотримано не було.

Як слідує із змісту п. 4.1. договору безпроцентної поворотної фінансової позики від 01.06.2010 року, фінансова допомога повинна бути повернута позикодавцю до 31.10.2010 року.

12 листопада 2010 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 15/115-10 за заявою МПП Фірми «Ерідон», до ТОВ «Цукровий комбінат», про визнання банкрутом. 25 листопада 2010 р. було проведено підготовче засідання та зобов'язано ініціюючого кредитора подати оголошення до офіційного друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України. 11 січня 2011 року відбулась публікація оголошення в газеті  «Голос України» № 3. Ухвалою суду від 15 березня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

12.03.2011 року до суду надійшла заява ТОВ «Підлісний Ялтушків» про включення до складу кредиторів у справі № 15/115-10 про банкрутство ТОВ «Цукровий комбінат», з грошовими вимогами в сумі 450000 грн..

Ухвалою від 14.03.2011 року місцевим господарським судом відмовлено у прийнятті заяви ТОВ «Підлісний Ялтушків», про включення до складу кредиторів ТОВ «Цукровий комбінат», а заяву від 12.03.2011 р. повернуто заявнику, в зв'язку з тим що граничний строк подачі заяв про включення до складу кредиторів з грошовими вимогами до боржника по справі 15/115-10 –10.02.2011 року, а заява ТОВ «Підлісний Ялтушків», надійшла до суду 12.03.2011 року.

22.04.2011 року відповідачем –2 на підставі ст. 79 ГПК України до суду першої інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.11.2010 року про підготовче провадження у справі № 15/115-10.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції послався на положення ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвалу від 14.03.2011 року в справі № 15/115-10 про відмову у включенні позивача до складу кредиторів ТОВ «Цукровий комбінат».

Проте, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року у справі № 15/115-10 ухвалу від 25.11.2010 року, винесену за результатом проведення підготовчого засідання про визнання безспірними грошових вимог кредитора –МПП фірми «Ерідон»та ухвалу від 15.03.2011 року про визнання вимог кредиторів та затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ТОВ «Цукровий комбінат»- скасовано.

Відповідно до п. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18  грудня 2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та пропонує позивачу подати заяву про включення до складу кредиторів з грошовою вимогою до боржника по справі про банкрутство.

У відповідності до положень ст. 4-2, ст. 22 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Одним із основних принципів господарського судочинства є також принцип змагальності сторін. При цьому, частиною 3 статті 4-3 ГПК України, на господарський суд покладено обов'язок створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи факт скасування ухвал від 25.11.2010 року та від 15.03.2011 року у справі 15/115-10, апеляційним судом було встановлено незаконність їх винесення, що тягне за собою для позивача скасування заборони включення до складу кредиторів ТОВ «Цукровий комбінат»у зв'язку з пропуском граничного строку подачі заяв про включення до складу кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

Відмова ж суду першої інстанції в задовленні клопотання позивача про зупинення провадження у справі та як наслідок відмова в задоволенні позову в частині позовних вимог у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача, призвели до неможливості захисту ТОВ «Підлісний Ялтушків»своїх прав кредитора через невиконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Мораторій поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру. Що ж до виконавчих документів, одержаних кредиторами за речово - правовими позовами, то на них мораторій не поширюється, у тому числі на виконавчі документи судів про визнання права власності на певне майно, яке утримується боржником (п. 2.3. Інформаційного листа ВГСУ №01-8/307 від 19.03.2002 року).

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство відповідача-2, вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позову про визнання права власності на майно боржника.

Посилання суду першої інстанції на положення ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на думку колегії суддів не заслуговує на увагу, оскільки даний спір не є спором щодо черговості задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 328, ст. 526, ст.553, ч.1 ст.554, ст. 629, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ст. 193 ГК України, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.   

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, яким ці обставини не відповідають, внаслідок чого не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин,  тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

  ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підлісний Ялтушків" задоволити частково.  

Рішення господарського суду Вінницької області від 22.04.2011 року у справі № 15/13/2011/5003 в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності  за ТОВ «Підлісний Ялтушків»на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат", яке визначене в додатку № 1 до договору поруки № 02/01-06 від 01.10.2010 року, а також про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" передати вказане майно за актом приймання-передачі - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Підлісний Ялтушків»(вул. Заводська, буд. 15, м. Бар, Вінницька область, 23000, ідентифікаційний код 34918389, п/р 2600900012599 в ВФ ВАТ КБ "Хрещатик" м. Вінниця, МФО 302786, п/р 26004010051428 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 ) право власності на майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (вул. Заводська, буд. 15, м. Бар, Вінницька область, 23000, ідентифікаційний код 32533738), яке визначене в додатку № 1 до договору поруки № 02/01-06 від 01.10.2010 року та  зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Цукровий комбінат" (вул. Заводська, буд. 15, м. Бар, Вінницька область, 23000, ідентифікаційний код 32533738) передати товариству з обмеженою відповідальністю "Підлісний Ялтушків" (вул. Заводська, буд. 15, м. Бар, Вінницька область, 23000, ідентифікаційний код 34918389) вказане майно за актом приймання-передачі.

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 22.04.2011 року у справі № 15/13/2011/5003 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.