Постанова

від 03.10.2006 по справі 20-1/067

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-1/067

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

 і м е н е м      У к р а ї н и

"03" жовтня 2006 р.  09:50 справа № 20-1/067

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

при секретарях: Южаніновій Т.В., Єрмолаєвій О.Ю.,

за участю:

представників товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель”:                     Мамарасулова В.У.; Зубкова М.О.; Рудюка І.В.;

представника Севастопольської міської Ради –Близнюк О.А.; Сирського С.В.;

представника Прокурора міста Севастополя – Тихонова О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” до Севастопольської міської Ради про визнання частково недійсним рішення ІІ сесії Севастопольської міської Ради V скликання №46 від 06.06.2006,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Созидатель” (далі –Позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Севастопольської міської Ради (далі –Відповідач) про визнання недійсним рішення ІІ сесії Севастопольської міської Ради V скликання №46 від 06.06.2006 „Про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок і аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки” в частині оголошення конкурсу щодо земельної ділянки, яка розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, для будівництва торгівельного комплексу. Позов мотивовано тим, що оспорюваний акт прийнятий у порушення частин шостої та сьомої статті 16 Закону України „Про оренду землі”, оскільки, на думку позивача, проведення конкурсу можливо тільки у випадку надходження двох і більше заяв стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки, а порядок проведення аукціону повинен бути визначений законодавством.

Під час судового розгляду представник прокурора міста Севастополя повідомив про вступ прокурора в адміністративну справу в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України для представництва інтересів держави (лист від 15.09.2006 –а.с. 25).

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що рішення ІІ сесії Севастопольської міської Ради V скликання №46 від 06.06.2006 „Про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок і аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки” прийнято в повній відповідності до вимог законодавства; права Позивача не порушені, оскільки він не позбавлений права набути право оренди на обрану ним земельну ділянку на конкурентних  засадах.

Представник прокурора міста Севастополя підтримав у судовому засіданні заперечення представника Відповідача, зазначивши, що у зв'язку з відсутністю порушень законодавства та прав і законних інтересів Позивача з боку Севастопольської міської Ради підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Предметом адміністративного позову є дійсність рішення ІІ сесії Севастопольської міської Ради V скликання №46 від 06.06.2006 „Про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок і аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки” (далі –Рішення) в частині оголошення конкурсу щодо земельної ділянки, яка розташована                        в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, для будівництва торгівельного комплексу, за відсутністю на час прийняття Рішення двох і більше заяв на передачу її                    в оренду та визначеного законодавством порядку проведення аукціону.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4 Рішення Відповідач доручив Севастопольській міській державній адміністрації розглянути питання щодо можливості включення земельних ділянок, зазначених у Додатку №2 до Рішення (в тому числі земельна ділянка, що розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га), в перелік земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на аукціоні, а відповідно до пункту 1 та додатку №1 Відповідачем визначений перелік земельних ділянок, які винесені на конкурс. Тобто, Позивачем оскаржується оголошення конкурсу щодо зазначеної земельної ділянки, проте як Відповідачем його проведення не передбачалось.

Акт державного чи іншого органу може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Частиною першою статті 143 Конституції України (Закон України №254/96-ВР від 28.06.1996), встановлено, що територіальні громади міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР та частиною першою статті 83 Земельного кодексу України –Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (далі –Земельний кодекс України) передбачено право комунальної власності територіальних громад міст на землю. Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 9 Земельного кодексу України Севастопольській міській раді надані відповідні повноваження у галузі земельних відносин, а саме: пунктом "а" –повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя, пунктом "б" –повноваження щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України,   пунктом "в" –повноваження щодо надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відповідно до Земельного кодексу України, пунктом "м" –повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 4 Закону України  „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV (далі –Закон про оренду) орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування, тобто, Севастопольська міська Рада; орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності –Севастопольська міська державна адміністрація. Але, у пункті 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” цього Закону зазначено, що частини друга та четверта статті 4 Закону набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель комунальної і державної власності, до розмежування земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Отже, повноваження щодо надання у користування земельних ділянок, які є комунальною власністю територіальної громади м. Севастополя, в тому числі земельної ділянки, що розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, належать Відповідачу.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР формою актів міських рад є рішення.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону про оренду встановлений порядок укладення договору оренди землі комунальної власності. Частиною сьомою цієї статті в діючій редакції, чинної з 05.11.2003,  передбачено, що порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством. Проте, як станом на 05.11.2003, так і на час прийняття постанови, зазначений порядок законодавством України не визначений.

Порядок проведення конкурсу на право оренди земель територіальної громади                        м. Севастополя визначений Положенням про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок, яке затверджено рішенням ХІ сесії Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1350 (далі –Положення про конкурс). Це Положення прийнято на виконання та відповідно до частини восьмої статті 15 Закону про оренду землі, в редакції, чинної до 05.11.2003, якою Севастопольська міська Рада як орендодавець наділена повноваженнями визначати порядок набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах та зобов'язана  забезпечувати дотримання вимог законодавства про добросовісну конкуренцію.

Порядок продажу права оренди земель територіальної громади м. Севастополя визначений Положенням про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя, яке затверджено рішенням ХVІІІ сесії від 07.09.2005 №3712 (далі –Положення про аукціон).

Зазначені Положення чинності не втратили і діють до набуття чинності законодавства, яке має бути прийнято на виконання частини сьомої статті 16 Закону про оренду.

Відповідно до пункту 1.6 Положення про конкурс, конкурс проводиться у випадку надходження двох та більше клопотань суб'єктів підприємницької діяльності на передачу в оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, а також за рішенням міської Ради та за поданням Севастопольської міської державної адміністрації.

Згідно з пунктами 9, 10 Положення про аукціон Севастопольська міська державна адміністрація складає перелік земельних ділянок, право на оренду яких пропонується для винесення на аукціон, а Севастопольська міська Рада своїм рішенням затверджує наданий перелік, тобто, повноваження щодо прийняття рішення про призначення аукціону щодо окремих земельних ділянок належить Відповідачу.

Можливість призначення конкурсу або аукціону за ініціативою Відповідача незалежно від кількості отриманих клопотань на передачу в оренду однієї і тієї самої земельної ділянки обумовлена його статусом –органа, наділеного відповідно до Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Земельного кодексу України, правом представляти інтереси і приймати рішення від імені територіальної громади –власника землі.

Правомочності власника визначені Цивільним кодексом України (Закон України від 16.01.2003 №435-ІV) –статтею 319 встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власника земельної ділянки передавати її в оренду передбачено статтею 90 Земельного кодексу України, безпосередньо Відповідача –пунктом „в” статті 9.

Крім того, частиною п'ятою статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що передаються у користування і оренду. А частиною восьмою цієї статті надані гарантії права комунальної власності територіальної громади –передбачено, що воно захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що безпосередньо в Севастопольську міську Раду з клопотанням про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, для будівництва торгівельного комплексу, Позивач не звертався. Клопотання про надання цієї земельної ділянки в оренду (лист від 27.08.2004 за вих.№33) було направлено тільки в Севастопольську міську державну адміністрацію (вх. №4.1-38/7434 від 27.08.2004) /а.с. 30/. Надане Позивачем клопотання від 25.08.2004 за вих.№33 /а.с. 89/ як доказ звернення у Севастопольську міську Раду з клопотанням про надання дозволу на складання проекту відведення зазначеної земельної ділянки не може бути прийнято судом в якості належного та допустимого доказу. За клопотанням Позивача від 25.08.2004 за вих.№33 об'єктом звернення є земельна ділянка, площею 1 га, за адресою: м.Севастополь, Фіолентовське шосе. За загальними правилами діловодства різним документам, крім того, з різними датами, не можуть присвоюватися однакові порядкові номери реєстраційного індексу документа (лист за вих.№33 від 27.08.2004 /а.с. 30/ та лист за вих. №33 від 25.08.2004 /а.с. 89/).

09.08.2005 Севастопольська міська державна адміністрація повідомила про те, що нею розглянуті матеріали вибору та узгодження місця розташування і цільового призначення зазначеної земельної ділянки, надала їх для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Станом на день прийняття Рішення (06.06.2006) дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, яка розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, для будівництва торгівельного комплексу, Відповідачем не надавався.

Пунктом 2 рішення ХVІІІ сесії Севастопольської міської Ради від 07.09.2005 №3712 “Про затвердження Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя” встановлено, що не підлягає продажу право оренди на земельні ділянки, на які Севастопольською міською Радою виданий дозвіл на складання проекту відведення, якщо строк вказаного дозволу не сплинув або продовжений у встановленому законодавством порядку. Тобто, єдине встановлене Відповідачем обмеження щодо застосування Положення про аукціон на ці правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про конкурс метою конкурсу з визначення орендатора земельної ділянки є вибір суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної або фізичної особи, що запропонував більш вигідні для міста умови використання даної земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов конкурсу. Метою аукціону є отримання від продажу права оренди на земельну ділянку грошових коштів у розмірі максимальної запропонованої ціни. Це відповідає завданням Відповідача щодо забезпечення раціонального використання та охорони землі, в тому числі виконання функцій, які покладені на нього Законом України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 №2780.

Згідно зі статтею 12 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 №2780 до компетенції Відповідача належить визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб з забезпеченням раціонального використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови; урахування громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (стаття 5).

Пунктом „й” статті 9 Земельного кодексу України на Севастопольську міську Раду покладений обов'язок інформувати населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок. Призначення аукціону відповідає принципу відкритості і прозорості здійснення повноважень органом місцевого самоврядування.

Поряд з цим, запровадження Відповідачем конкурентних засад при наданні в оренду земель несільськогосподарського призначення для містобудівних потреб забезпечує відповідність процедур розпорядження комунальним майном законодавству про захист економічної конкуренції.

Твердження, що Відповідач діяв в порушення частини сьомої статті 16 Закону про оренду спростовується також тим, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах на час прийняття Рішення унеможливлює реалізацію положень частини шостої статті 16 Закону про оренду, та як наслідок, робить неможливою реалізацію права осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 5 Закону про оренду, отримати в оренду земельну ділянку із земель державної та комунальної власності.

Крім того, джерелом земельного законодавства, що підлягає застосуванню за відсутністю законодавчого врегулювання правовідносин в порядку аналогії права є принципи земельного законодавства. Надання права оренди на конкурсних засадах відповідає встановленим статтею 5 Земельного кодексу України принципам: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю.

Поряд з цим, загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435-ІV), зміст якої розкривається у статті 627 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435-ІV. Відповідно до останньої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на те, що спірне Рішення було прийняте Відповідачем в межах повноважень та без порушень вимог чинного законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача щодо можливості реалізації права на отримання в оренду земельної ділянки для будівництва торгівельного комплексу в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись частиною першою статті 143 Конституції України (Закон України №254/96-ВР від 28.06.1996), статтями 5, 9, 83, 90, 124 Земельного кодексу України (Закон України №2768-ІІІ від 25.10.2001), статтею 3, 319, 627 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), статтею 4, 5, 16, пунктом 1 Розділу VІІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 №161-ХІV, статтями 26, 59, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 №280/97-ВР, статтями 5, 12 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 №2780, статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Созидатель” до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення ІІ сесії Севастопольської міської Ради V скликання №46 від 06.06.2006 „Про проведення конкурсу з визначення орендарів земельних ділянок і аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки” в частині оголошення конкурсу щодо земельної ділянки, яка розташована в м. Севастополі по Камишовому шосе, площею 0,88 га, для будівництва торгівельного комплексу відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            В.В. Алсуф`єв

06.10.2006