Рішення

від 14.06.2011 по справі 11/25/5022-656/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2011 р.

Справа № 11/25/5022-656/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Сидорук А.М.             

Розглянув справу

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді      Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС", м. Київ, вул. Залізничне шосе,47 01103

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, вул. Текстильна,30-а.

про стягнення заборгованості в сумі 16 366,47 грн.

За участю представників сторін

Позивача:     ОСОБА_1. –представник, довіреність № 22 від 30 травня 2011р.

Відповідача:  не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС", м. Київ, вул. Залізничне шосе,47 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль,  вул. Текстильна,30-а, про стягнення 16 366,47 грн., із них: 13 848,00 грн. заборгованості;  441,05 грн. пені; 85,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та  1992,06 грн. збитків.

31 травня 2011 року від позивача по справі ТОВ "ТРАКС" на адресу господарського суду Тернопільської області надійшло уточнення позовних вимог № 23 від 30 травня 2011 року, в якому позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 13 848,00грн.;  пеню за прострочення оплати боргу в розмірі 605,70 грн.;  117,23 грн. проценти за користування чужими коштами в розмірі та збитки в розмірі 1 992,06грн. –загальна сума 16 562,99грн., а також просить витрати на проїзд для участі в судовому засіданні в розмірі 384,00грн. покласти на відповідача.

Відповідач в судовому засіданні підтримав поданий ним відзив на позовну заяву № 233 від 31.05.2011р., яким позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 1992,06 грн. не визнає та просить в цій частині в позові відмовити. В обґрунтування наведеного, зазначив, що позивачем в частині стягнення збитків не доведено прямого зв’язку між несвоєчасною оплатою за надані послуги відповідачем і закупівлю дизельного пального по цінах, що вказуються самим позивачем. Крім того, посилання ТОВ "ТРАКС" на Договір про постачання паливно-мастильних матеріалів від 01.01.2009року не є допустимим засобом доказування реальних цін на дизпаливо на ринку паливно-мастильних матеріалів.

         В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено належні їм  права та обов’язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2011р. розгляд справи відкладено на 14.06.2011р. на 12 год. 30 хв.

14.06.2011р. на адресу господарського суду Тернопільської області від відповідача по справі ТОВ "Р.Е.Й.В." надійшло клопотання № 276 від 14.06.2011р. про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням повноваженого представника Товариства у службовому відрядженні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання та просить суд розглядати справу за наявними матеріалами.

У відповідності до Роз’яснення Вищого арбітражного суду  України № 02-5/289 від 18.09.1997р. /із наступними змінами/  "Про деякі питання практики застосування  Господарського процесуального кодексу України" господарський  суд  з  урахуванням обставин конкретної справи може  не  брати  до  уваги  доводи  учасника  судового  процесу  - підприємства,  установи,  організації,  іншої   юридичної   особи, державного  чи  іншого  органу  щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з  причин,  пов'язаних  з відпусткою,  хворобою,  службовим  відрядженням,  участю  в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того,  що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності  участь у судовому     засіданні     іншого    представника    згідно    з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України,  з числа  як своїх  працівників,  так  і  осіб,  не  пов'язаних з ним трудовими відносинами.  Неможливість  такої  заміни  представника   підлягає доведенню   учасником  судового  процесу  на  загальних  підставах відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано господарському суду належних доказів, які б свідчили про неможливість заміни представника відповідача, господарський суд відхиляє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про відкладення розгляду справи та розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

07 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Р.Е.Й.В." /надалі замовник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКС" /надалі перевізник/ був укладений договір  № 03/01 на транспортно - експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Даний договір визначає порядок взаємовідносин між перевізником та замовником, які виникають при плануванні, розрахунках та здійсненні перевезень  вантажів в міжнародному та міжміському автомобільному сполученні.

В  розділі 2 пп. 2.1.-2.2 - договору, зазначено, що перевізник на умовах договору, приймає на себе обов'язок здійснювати перевезення вантажів пред’явлених до перевезення замовником в порядку та на умовах узгоджених сторонами договору у відповідних заявках на організацію перевезень вантажу, які, щоразу формуються сторонами договору щодо кожного окремого перевезення вантажу в порядку договору.

Відповідно до поданої замовником ТОВ " Р.Е.Й.В." заявки на організацію доставки вантажу № 01/07.02. від 07.02.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКС" було виконано міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Torrefazione Columbia di Peruzzi, Romani&C.S.P.A., Punto Framco Nuovo mag.58,34143, Trieste, Italia(Італія) - Україна, транспортним засобом державний номер АА6005СМ/АА1588ХТ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 00086 та актом здачі-приймання виконаних робіт від 14.02.2011р. Узгоджено вартість перевезення за явкою –23 848,00грн., порядок та умови оплати –авансування 50% в день завантаження, оплата залишку вартості послуг, протягом трьох банківських днів з моменту розвантаження у місці доставки.

10.02.2011 року позивачем виставлено рахунок на оплату автопослуг в сумі 23 848,00грн.

З урахуванням умов договору та п.17 заявки, 11.02.2011року, відповідачем здійснено авансування автопослуг в сумі 10 000,00грн., що підтверджується випискою по рахунку за 11.02.2011р.

Виконуючи умови договору, перевізник здійснив перевезення вантажу до місця доставки, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) з відміткою вантажоодержувача, актом прийняття-здачі виконаних робіт від 14 лютого 211 року, що підтверджує прийом вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України   перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні  умови  перевезення  визначаються  цим  Кодексом, іншими   законами,  транспортними  кодексами  (статутами),  іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.     Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту,  а також відповідальність сторін щодо  цих  перевезень встановлюються  договором,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими  законами,  транспортними  кодексами  (статутами),   іншими нормативно-правовими актами та правилами,  що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити    довірений    їй   другою   стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка  має  право на одержання вантажу (одержувачеві),  а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.  Укладення  договору  перевезення  вантажу  підтверджується складенням   транспортної   накладної   (коносамента   або  іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

         Всупереч умов договору відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, кошти в сумі 13 848,00грн. протягом встановленого в заявці терміну не перерахував.

         09 березня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКС" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." була надіслана претензія № 1 з вимогою перерахувати суму основного боргу 13 848,00грн., 3% річних від простроченої суми, а саме 21,63 грн. та пеню у розмірі 111,73грн.

          Надіслана позивачем претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

           У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

          Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 13 848,00грн.

 У відповідності до ст.920 Цивільного кодексу України у  разі  порушення зобов'язань,  що випливають із договору перевезення,  сторони  несуть  відповідальність,  встановлену   за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"  регулює договірні правовідносини між платниками  та одержувачами  грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання    грошових    зобов'язань.

У відповідності до ст.ст. 1,3 цього Закону платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 605,70грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком нарахованої пені.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 625  Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу 117,23 грн., що становить 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, зокрема розрахунок нарахованих  пені, 3% річних, суд прийшов до висновку, що період з 18.02.2011р. по 31.05.2011р. відповідач повинен сплатити відповідачу за прострочення грошового зобов’язання 117,23грн., що становить 3% річних, а відтак позовні вимоги ТОВ "ТРАКС" в цій частині підлягають до задоволення.

В іншій частині позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 1992,06грн. та 384,00грн.витрат на проїзд для участі в судовому процесі, суд відмовляє з огляду на таке:

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змістом ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Аналогічні положення містяться у ст.224 ГК України, згідно із якою, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Заявляючи позовні вимоги  про стягнення збитків в розмірі 1 992,06грн. позивач посилається  на те, що невиконання відповідачем умов договору № 03/01 на транспортно - експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні позбавило позивача можливості в частині та в межах зазначеної суми боргу здійснити свою господарську діяльність, а саме придбати дизельне пальне за нижчою вартістю.

Згідно ст.225 ГК України,підставою для відшкодування збитків є доведення позивачем наявності протиправної поведінки, понесених витрат, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. У випадку відсутності хоча б одного з вищезазначених елементів –цивільна відповідальність не настає.

Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Проаналізувавши викладене в обґрунтуванні заявлених збитків, суд дійшов переконливих висновків, що позивачем всупереч наведених вище норм чинного законодавства, не доведено наявності нібито понесених збитків.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення вимоги про стягнення 1992,06 грн. збитків суд не вбачає .

Крім того, позивач  в уточненні до позовної заяви просить суд витрати на проїзд для участі в судовому процесі в розмірі 384,00грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявленої вимоги позивачем надано: проїзні документи; наказ про службове відрядження № 88 від 30.05.2011р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв’язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.   

            Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на проїзд, пов’язані з розглядом даної справи, в сумі 384,00грн.

          На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення 13 848 грн. 00 коп. заборгованості; 605,70грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язання; 117 грн. 23 коп., що процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль вул. Текстильна,30-а , ідентифікаційний код 24635111 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС", вул.Залізничне шосе,47, м. Київ, ідентифікаційний код 30674926 –13 848 грн. 00 коп. заборгованості; 605 грн.70 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язання, 117,23грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 145,70грн. в повернення сплаченого державного мита та 207,61 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову в позові відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –20.06.2011р.) через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          А.М. Сидорук