Постанова

від 02.08.2011 по справі 11/25/5022-656/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/25/5022-656/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

02.08.11                                                                       Справа  № 11/25/5022-656/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Хабіб М.І.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р.

у справі № 11/25/5022-656/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс», м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль

про стягнення 16366,347 грн.

За участю представників сторін

позивача: Шапран Є.В.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р. у № 11/25/5022-656/2011 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль вул.Текстильна,30-а, ідентифікаційний код 24635111, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс», вул.Залізничне шосе,47, м.Київ, ідентифікаційний код 30674926, –13848 грн. заборгованості, 605,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання, 117,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 145,70 грн. в повернення сплаченого державного мита та 207,61 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті частині позову - відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.22, 92, 525, 526, 527, 530, 623, 625, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умов укладеного сторонами договору.

Не погоджуючись з рішення суду, відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема відповідач покликається на те, що оскаржуване рішення було прийнято судом за відсутності представника відповідача, чим порушено процесуальний принцип змагальності під час здійснення судочинства; доводів на спростування висновків суду першої інстанції по суті спору апелянт не наводить.

В судове засідання відповідач явки представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з мотивів наведених у візиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракс», м.Київ, звернулось в Господарський суд Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль, про стягнення 16562,99 грн. заборгованості, в тому числі: 13848,00 грн. боргу, 605,70 грн. пені за прострочення оплати боргу, 117,23 грн. процентів за користування чужими коштами та 1992,06 грн. збитків, а також стягнення витрат на проїзд для участі в судовому засіданні в розмірі 384 грн., ( з врахуванням уточнення позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31.05.2011р. Вказана ухвала суду була надіслана сторонам відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, в тому числі відповідачу і одержана останнім 16.05.2011р., що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення ТзОВ «Р.Е.Й.В.».

Як вбачається з ухвали Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2011р. та протоколу судового засідання від 31.05.2011р. представник відповідача в судове засідання з'явився. Ухвалою від 31.05.2011р. було відкладено розгляд справи на 14.06.2011р.

З наведеного вбачається, що відповідач не був позбавлений права на судовий захист та мав можливість захистити свої інтереси в суді, в тому числі шляхом подання доказів у справі. Однак, процесуальними правами, передбаченими ст.22 ГПК України, в повній мірі не скористався.

14.06.2011р. на адресу Господарського суду Тернопільської області від відповідача у справі ТзОВ «Р.Е.Й.В.»надійшло клопотання № 276 від 14.06.2011р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням повноваженого представника Товариства у службовому відрядженні.

У відповідності до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «із наступними змінами»«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю  в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідачем не було надано господарському суду належних доказів, які б свідчили про неможливість заміни представника відповідача, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»про відкладення розгляду справи та правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Відтак, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема встановленого ст.4-3 ГПК України принципу змагальності судочинства, не відповідають дійсним обставинам справи та є надуманими.

Інших доводів на спростування правомірності оскаржуваного рішення, в тому числі по суті спору, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

07.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тракс»(перевізник) був укладений договір  № 03/01 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Даний договір визначає порядок взаємовідносин між перевізником та замовником, які виникають при плануванні, розрахунках та здійсненні перевезень вантажів в міжнародному та міжміському автомобільному сполученні.

В розділі 2 пп.2.1-2.2 договору, зазначено, що перевізник на умовах договору, приймає на себе обов'язок здійснювати перевезення вантажів пред'явлених до перевезення замовником в порядку та на умовах узгоджених сторонами договору у відповідних заявках на організацію перевезень вантажу, які, щоразу формуються сторонами договору щодо кожного окремого перевезення вантажу в порядку договору.

Відповідно до поданої замовником ТзОВ «Р.Е.Й.В.»заявки на організацію доставки вантажу № 01/07.02. від 07.02.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Тракс»було виконано міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Torrefazione Columbia di Peruzzi, Romani&C.S.P.A., Punto Framco Nuovo mag.58,34143, Trieste, Italia (Італія) - Україна, транспортним засобом державний номер АА6005СМ/АА1588ХТ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 00086 та актом здачі-приймання виконаних робіт від 14.02.2011р. Узгоджено вартість перевезення за явкою –23848,00 грн., порядок та умови оплати –авансування 50% в день завантаження, оплата залишку вартості послуг, протягом трьох банківських днів з моменту розвантаження у місці доставки.

10.02.2011р. позивачем виставлено рахунок на оплату автопослуг в сумі 23848,00грн.

З урахуванням умов договору та п.17 заявки, 11.02.2011р., відповідачем здійснено авансування автопослуг в сумі 10000 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 11.02.2011р.

Виконуючи умови договору, перевізник здійснив перевезення вантажу до місця доставки, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) з відміткою вантажоодержувача, актом прийняття-здачі виконаних робіт від 14.02.2011р., що підтверджує прийом вантажу.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Всупереч умов договору відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, кошти в сумі 13848 грн. протягом встановленого в заявці терміну не перерахував.

09.03.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Тракс»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»була надіслана претензія № 1 з вимогою перерахувати суму основного боргу 13848 грн., 3% річних від простроченої суми, а саме 21,63 грн. та пеню у розмірі 111,73грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За відповідачем рахується заборгованість в сумі 13848грн.

У відповідності до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 605,70 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком.

Згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за прострочення виконання грошового зобов‘язання з відповідача підлягає стягненню 117,23 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України позивачем за період з 18.02.2011р. по 31.05.2011р.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13848 грн. заборгованості, 605,70 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язання, та 117,23 грн. процентів річних є обгрунтованим та правомірно задоволені судом.

Щодо відмови в позові в частині позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 1992,06грн. та 384 грн. витрат на проїзд для участі в судовому процесі, то такий висновок суду першої інстанції є праомірним з огляду на наступне:

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змістом ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналогічні положення містяться у ст.224 ГК України, згідно із якою, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Заявляючи вимогу про стягнення збитків в розмірі 1992,06 грн. позивач посилається на те, що невиконання відповідачем умов договору № 03/01 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні позбавило позивача можливості в частині та в межах зазначеної суми боргу здійснити свою господарську діяльність, а саме придбати дизельне пальне за нижчою вартістю.

Згідно з ст.225 ГК України, підставою для відшкодування збитків є доведення позивачем наявності протиправної поведінки, понесених витрат, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. У випадку відсутності хоча б одного з вищезазначених елементів –цивільна відповідальність не настає.

Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Відтак, позивачем не доведено наявності понесених збитків. А отже, підстави для задоволення вимоги про стягнення 1992,06 грн. відсутні .

В обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат на проїзд для участі в судовому процесі в розмірі 384 грн. позивачем надано: проїзні документи; наказ про службове відрядження № 88 від 30.05.2011р.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на проїзд, пов'язаніих з розглядом даної справи, в сумі 384 грн.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р. у справі № 11/25/5022-656/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                    Хабіб М.І.

Суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.