Постанова

від 15.05.2008 по справі 33/206-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/206-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 33/206-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКота О.В.Барицької Т.Л.Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  

на рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2007 рокуу справі                                       № 33/206-06

за позовомДочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  

ДоКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"  

Про Стягнення 60 313 435,54 грн.

за участю представників:

позивача: Лебедюка Ю.А.;

відповідача: Фоміна В.В.

встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) від   19 березня 2007 року в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 471 943,87 грн. боргу, інфляційні в розмірі 3 716 066,60 грн., 3% річних в розмірі 1 738 871,59 грн. В інший частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2007 року (Погребняк В.Я., Істоміна О.А., Кравець Т.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення місцевого та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 1 жовтня 2004 року між Дочірнім підприємством "Газ–тепло" НАК "Нафтогаз України" і Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", був підписаний договір комісії № 12/04-269, згідно з яким комітент (позивач) доручив, а комісіонер (відповідач) зобов'язався здійснювати за оплату  (комісійну винагороду) діяльність по продажу обумовленої теплової енергії від свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1 договору обумовлена ціна теплової енергії, згідно якого ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається, відповідно до річної планової собівартості виробництва теплової енергії та гарячої води, що подається споживачам за правочинами. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в додатку № 2 до цього Договору.

Між сторонами укладалися додаткові угоди до договору  комісії № 12/04-269 від 1 жовтня 2004 року, якими змінювався пункт 3.1 договору, а саме - ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру.

Згідно з пунктом 4.3 договору комісіонер в інтересах комітента зобов'язався від свого імені укласти угоди із споживачами теплової енергії.

На підставі п. 4.4 договору в правочинах, укладених комісіонером із споживачами, мав передбачатись порядок розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента.

У відповідності до п. 4.7 договору комісіонер зобов'язався забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору.

Згідно пункту 4.8 договору комісіонер прийняв на себе поруку                        (делькредере) перед комітентом за невиконання споживачами своїх зобов'язань за правочинами, укладених між комісіонером та такими споживачами, сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п.5.2 цього договору.

Судами встановлено, що з жовтня 2004 року по вересень 2005 року на виконання умов договору позивач передав відповідачеві теплову енергію в розмірі 5 904 248,548 гігакалорій на загальну суму 417 747 313,90 грн.; у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона ( комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони ( комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до умов частини 3 та 4 статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобов'язань не був визначений, у зв'язку з чим в порядку статті 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу вимогу  № 54/10-132-1993 від 04.08.2005р. про погашення заборгованості за договором  12/04-269 від 01.10.2004р., в якій повідомив його про наявність станом на 31.05.2005р. боргу в сумі 115474457,53 грн. та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов'язань, які відповідач  взяв  на  себе згідно з умовами зазначеного договору.

Судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.01.2007р. становила 6 225 401,92 грн.

Однак, у відповідності до п. 3.1 договору комісії № 12/04-269 від 1 жовтня 2004 року сторони визнають, що комісіонер здійснює продаж теплової енергії споживачам за тарифами, які відповідно до чинного законодавства затверджені органами місцевого самоврядування.

Рішенням від 10.10.2003р. № 987 Харківської міської ради "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та послуг з теплопостачання", було встановлено тарифи на виробництво теплової енергії та послуг теплопостачання, які надає КП "Харківські теплові мережі" населенню міста Харкова та іншим споживачам з введенням їх в дію з 15.10.2003р. А саме: для населення - 78,94 грн./Гкал, для бюджетних організацій - 98,77 грн./Гкал, для інших юридичних осіб - 110,17 грн./Гкал.

Згідно зі статтею 116 Закону України "Про державний бюджет України на     2006 рік", установлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку  з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2006 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.  Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006р. було затверджено Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарськими судами обґрунтовано та законно відмовлено позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 753 458,05 грн. суми основного боргу за договором комісії № 12/04-269 від 01.10.2004р., оскільки ця сума є заборгованістю бюджету перед позивачем.

Як вбачається з договору комісії № 12/04-269 від 1 жовтня 2004 року  відповідальність   відповідача за порушення зобов'язання у вигляді штрафу та пені взагалі не   передбачена.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що господарськими судами  обґрунтовано та законно з урахуванням усіх обставин справи було відмовлено ДП "Газ–тепло" НАК "Нафтогаз України" в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 886 523,93 грн. та пені в сумі 2 045 436,74 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6 321 562,45 грн. та 3% річних в сумі 1 803 381,54 грн., то позивачем нарахування інфляційних та 3% річних здійснювалося на  суму  боргу 52 365 494,10 грн., з  яких 753 458,05 грн.  не підтверджені  матеріалами справи.  

Попередніми  судами встановлено, що сума  боргу  в розмірі  51 612 036,05 грн. станом на день подання позову підтверджена матеріалами справи.  

Відповідності зі статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив  виконання зобов'язання,  за  вимогою кредитора повинен сплатити суму  боргу з  урахуванням  встановленого індексу  інфляції за весь  час  прострочення, а також 3%  річних  з простроченої  суми боргу.

Отже, господарськими судами обґрунтовано та законно частково задоволені  вимоги позивача в частині стягнення  інфляційних в розмірі 3 716 066,60 грн.   та  3%  річних  в розмірі 1 738 871,59 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2007 року у справі № 33/206-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                  О. Кот

судді:                                                            Т. Барицька

                                                                                               С. Шевчук