Постанова

від 23.06.2011 по справі 9/277-10-5310

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

           

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.

Справа № 9/277-10-5310

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.06.2011 року

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом: ФОП ОСОБА_2, паспорт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР”

на рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2011 року

по справі № 9/277-10-5310

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР”

до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

про стягнення 24000,00 грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР”

про стягнення 12000,00 грн.

В судовому засіданні 23 червня 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення 24000,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань, встановлених умовами заявок-договорів № 203, № 204, укладених між ФОП ОСОБА_2 (заявник) та ТОВ „ВІННЕР” (перевізник) 19.08.2010 року у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, згідно яких ТОВ „ВІННЕР” зобов’язалось здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Запоріжжя (Україна) до м. Верхня Салда, Свердловська область (Росія), забезпечити своєчасне прибуття транспортного засобу на місце завантаження та розвантаження, а ФОП ОСОБА_2, в свою чергу, зобов’язався сплатити грошові кошти шляхом безготівкової форми за надані перевізником послуги у розмірі 48000,00  грн. Однак, відповідачем здійснено передоплату по кожній заявці –договору загалом у розмірі 24000,00 грн., що становить половину договірної суми, передбаченої зазначеними заявками. В правове обґрунтування позивач послався на ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 909 Цивільного кодексу України.

У січні 2011 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ „ВІННЕР” на користь позивача за зустрічним позовом штраф у розмірі 12000,00 грн., нарахований за порушення ТОВ „ВІННЕР” строків доставки вантажу, встановлених умовами заявок –договорів № 203, № 204 від 19.08.2010 року. В правове обґрунтування позивач за зустрічним позовом послався на умови зазначених заявок –договорів та ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2011 року по справі № 9/277-10-5310 (суддя Меденцев П.А.) позови задоволено; стягнуто з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” 24000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 12000,00 грн. штрафу, 120,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 193, 230-231 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 908, 929 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України „Про транспортно –експедиторську діяльність” та мотивовано доведеністю позивачем за первісним позовом документальними доказами факту неналежного виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов’язання, передбаченого заявками –договорами № 203, № 204 від 19.08.2010 року, що зумовлює стягнення у розмірі недоплаченої вартості наданих послуг з відповідальної особи. Також суд вказав, що позивачем за зустрічним позовом доведено наявність підстав для стягнення з ТОВ „ВІННЕР” штрафу у розмірі 12000,00 грн. за прострочення строків доставки вантажу, встановлених заявками –договорами № 203, № 204 від 19.08.2010 року.

Не погодившись з рішенням суду від 28.02.2011 року, ТОВ „ВІННЕР” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наводить наступні доводи: - судом не враховано, що в заявках –договорах № 203, № 204 від 19.08.2010 року  не передбачена можливість здійснення револьверної передоплати за надані перевізником послуги; - судом не взято до уваги факт затримки доставки вантажу в зв’язку з нездійсненням передоплати ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі; - судом також не взято до уваги факту відсутності будь –яких письмових зауважень з боку відповідача за первісним позовом протягом 21 дня з моменту прострочення перевізником строків доставки вантажу, що вказує на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.1956 року).

У запереченні на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 вказує, що з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх хибними, а рішення суду від 28.02.2011 року в частині задоволення зустрічного позову вважає законним та обґрунтованим.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року по справі № 9/277-10-5310 продовжено строк розгляду справи на п’ятнадцять днів до 20.06.2011 року.

20.06.2011 року довідкою Одеського апеляційного господарського суду розгляд справи перенесено на 23.06.2011 року у зв’язку з відрядженням головуючого судді по справі № 9/277-10-5310.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, підтверджено в ході апеляційного розгляду справи та не заперечується сторонами, що відповідно до заявок –договорів № 203, 204 від 19.08.2010 року ТОВ „ВІННЕР” (перевізник) взяло на себе зобов’язання здійснити перевезення вантажу на замовлення ФОП ОСОБА_2 (замовник) за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) до м. Верхня Салда (Росія, Свердловська область).

Вказаними заявками –договорами встановлено, що замовник здійснює оплату кожного перевезення в розмірі 24000,00 грн. (а всього 48000,00 грн.) шляхом безготівкової 50% передоплати; перевізник зобов’язався доставити вантаж не пізніше 7-ми днів від митного оформлення. В разі перевищення вказаного строку, на перевізника покладається штраф у розмірі 50 дол. США/доба.

Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.  

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.     

Згідно частин 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

Матеріали справи свідчать, що перевізником здійснено перевезення вантажу згідно заявок –договорів № 203, 204 від 19.08.2010 року.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, наявної претензії –вимоги від 13.10.2010 року № 656 щодо оплати за перевезення вантажу в розмірі 24000,00 грн. та відсутності доказів оплати ФОП ОСОБА_2 вказаної суми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог ТОВ „ВІННЕР” та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь товариства 24000,00 грн. боргу.

Задовольняючи зустрічний позов та стягуючи з  ТОВ „ВІННЕР” на користь ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 12000,00 грн. за прострочення доставки вантажу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та погодився з розрахунком позивача за зустрічним позовом, доданим до позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вказувалось раніше, згідно з умовами заявок –договорів № 203, 204 від 19.08.2010 року перевізник зобов’язався доставити вантаж не пізніше 7-ми днів від митного оформлення. В разі перевищення вказаного строку, на перевізника покладається штраф у розмірі 50 дол. США/доба.

Згідно пунктів 14, 15 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах. Митне оформлення товарів у режимі транзиту, що переміщуються авіаційним транспортом у межах одного пункту пропуску, та митне оформлення товарів у режимі транзиту, що переміщуються морським і річковим транспортом у контейнерах та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського порту, здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про транзит вантажів".

Відповідно до ч. 2 ст. 78 вказаного Кодексу митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Колегією суддів встановлено, що згідно СМR № 0104670 від 25.08.2010 року та СМR № 0104676 від 26.08.2010 року митне оформлення вантажу завершено 30.08.2010 року, про що свідчать відповідні штампи митного органу.

Крім цього, колегією суддів на підставі дослідження витребуваних додаткових доказів (договір № 16 е від 01.07.2010 року про транспортування та транспортне експедитування; заявки на транспортно-експедиційні послуги б/н від 11.08.2010 року; лист ТОВ „Кларис і К” № 71-09-10 від 20.09.2010 року) встановлено, що доставка вантажу за заявками – договорами № 203, 204 від 19.08.2010 року здійснена ТОВ „ВІННЕР” 17.09.2010 року.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ „ВІННЕР” прострочено доставку вантажу на 11 днів (строк доставки –06.09.2010 року; прострочка з  07.09.2010 року по 17.09.2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).  

Враховуючи передбачений заявками –договорами № 203, 204 від 19.08.2010 року розмір штрафу –50 дол. США/доба, стягненню з ТОВ „ВІННЕР” на користь ФОП ОСОБА_2 підлягає штраф у розмірі 4378,00 грн. (11 днів х 50 дол. США х 7,96 грн.).

Викладене зумовлює зміну оскаржуваного судового рішення в частині задоволення зустрічного позову в повному обсязі з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_2 з відповідним розподілом судових витрат.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.1956 року) відхиляються колегією суддів, оскільки із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2011 року по справі № 9/277-10-5310 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” задовольнити.  

2.Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” 24000,00 грн. боргу, 240,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Зустрічний позов задовольнити частково.  

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР” на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 4378,00 грн., державне мито в сумі 43,78 грн. та 79,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.   

5.В іншій частині зустрічного позову відмовити.”   

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                О.Т. Лавренюк