Постанова

від 22.04.2008 по справі 2/223 (4/34/2 (12/184 -10/293/21)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/223 (4/34/2 (12/184 -10/293/21)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 квітня 2008 р.                                                                                    № 2/223 (4/34/2 (12/184 -10/293/21)  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін І.Хвінгії (дов. від 17.12.07), В. Кузнецової (дов. від 03.12.07), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на рішення господарського суду Чернігівської області від 6 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 року у справі № 2/223(4/34/2(12/184-10/293/21) за позовом відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” про стягнення                      7 595 284 грн. 74 коп.,

    ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” про стягнення суми боргу - 5 882 860 грн. 84 коп., збитків від інфляції - 3 016 197 грн. 51 коп. та річних - 940 935 грн. 38 коп. (з урахуванням збільшених позовних вимог) з підстав невиконання умов мирової угоди від 18 січня 2001 року, затвердженої арбітражним судом Чернігівської області у справі № 5/128-б.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що мирову угоду, як виконавчий документ, позивач до органів Державної виконавчої служби не подавав, крім того позивачем пропущений строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 6 грудня 2007 року (суддя С. Михайлюк), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 року, позов задоволено.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 264 і 267 Цивільного кодексу України, пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”, статті 43, пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та направити справу на новий розгляд.

Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” просить судові рішення залишити в силі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що у справі № 5/128-б про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” арбітражний суд Чернігівської області ухвалою від 30 січня 2001 року затвердив мирову угоду, відповідно до умов якої борг відкритого акціонерного товариства “Чернігівгаз” дорівнює 5 882 860 грн. 84 коп. і боржник зобов'язується сплатити його до 31 липня 2001 року.

У встановлений договором строк відповідач розрахунків не здійснив.

За змістом частини 8 статті 39 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі невиконання мирової угоди кредитор має право пред'явити свої вимоги до боржника.

Позивач подав позов 14 грудня 2004 року.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР встановлений трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до боржника.

У вересні 2003 року  відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” подало господарському суду позов до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” про розірвання мирової угоди та стягнення суми боргу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20 листопада 2003 року у справі № 5/117, яке набрало законної сили 12 червня 2007 року, в позові в частині розірвання договору відмовлено, а в частині стягнення 5 882 860 грн. 84 коп. провадження у справі було припинено з мотивів наявності судового рішення у справі № 5/128-б арбітражного суду Чернігівської області, який в межах своєї компетенції вирішив господарський  спір  між  тими  ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, у справі № 5/117 господарського суду Чернігівської області матеріально-правовою вимогою до відповідача, окрім розірвання договору, була також вимога про стягнення 5 882 860 грн. 84 коп. Така ж вимога заявлена позивачем і в даній справі.

Отже, подання відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” позову у справі № 5/117 господарського суду Чернігівської області в силу правила частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України перервало позовну давність за вимогою про стягнення суми боргу.

Згідно з приписами частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань,  встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення основного боргу.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і річних.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.

Закон України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу” визначає правові та організаційні засади списання заборгованості підприємств нафтогазового комплексу, яка виникла внаслідок здійснення неналежним чином та не в повному обсязі розрахунків бюджетів усіх рівнів за спожиті природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію та тепловодопостачання (за складовою газу).

За правилами статті 3 цього Закону списанню підлягає вартість несплачених постачальникам обсягів газу та вартість несплаченої підприємствам теплопостачання теплової енергії (за складовою газу), у т. ч. відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації перед своїми кредиторами.

Позивач не довів, що борг перед позивачем зумовлений  неналежними розрахунками бюджетів.

Інші твердження скаржника досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги та звільняють його від цивільної відповідальності.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 6 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2008 року у справі № 2/223(4/34/2(12/184-10/293/21) залишити без змін, а касаційні скарги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” без задоволення.

Головуючий, суддя

                                      М.В. Кузьменко                                                               

Суддя                                                                          І.М. Васищак                             

Суддя                                                                 В.М. Палій