Постанова

від 23.04.2008 по справі 7/22-2/390

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/22-2/390

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2008 р.                                                                                    № 7/22-2/390  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства"Авіакомпанія "Україна-АероАльянс"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р.

у справі№ 7/22-2/390

господарського судум. Києва

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Авіаремонтне підприємство УРАРП"

доЗакритого акціонерного товариства"Авіакомпанія "Україна-АероАльянс"

простягнення 421 291,32 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Дирда Б.А., дов. № 230 від 12.12.2006 р.;

відповідача:Кісельова Л.В., дов. № б/н від 28.01.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2006 р. Закрите акціонерне товариство "Авіаремонтне підприємство "УРАРП" (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" (далі –Авіакомпанія) суму боргу з урахуванням інфляційних збитків, пені та 3 % річних у загальному розмірі 421 291,32 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що воно належним чином виконувало умови договору № 02/6-УР на виконання робіт з технічного обслуговування авіаційної техніки від 30.04.2002 р. (далі –Договір № 02/6-УР), укладеного з Авіакомпанією, проте остання умови вказаного договору щодо оплати виконаних робіт виконала частково, у зв'язку з чим має сплатити відповідну заборгованість з урахуванням інфляційних збитків, пені та 3 % річних на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи Підприємство неодноразово змінювало розмір позовних вимог.

Останньою заявою № 198 від 30.11.2007 р. Підприємство просило господарський суд м. Києва стягнути з Авіакомпанії суму боргу за виконані за Договором № 02/6-УР роботи з урахуванням інфляційних збитків та 3 % річних у загальному розмірі 456 250,24 грн.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. (суддя Домнічева І.О., дата рішення наведена з урахуванням ухвали господарського суду м. Києва від 26.12.2007 р.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Авіакомпанії стягнуто 201 419,57 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що частина робіт за Договором № 02/6-УР була виконана Підприємством з порушенням ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України, а саме –без авторського нагляду розробника авіаційної техніки, у зв'язку з чим обов'язок щодо їх оплати в Авіакомпанії не виник.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. (колегія суддів: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. змінено: з Авіакомпанії стягнуто 323 099,20 грн. заборгованості, 107 565,93 грн. збитків від інфляції та 25 585,11 грн. –3 % річних.

Постанова мотивована тим, що технологічні роботи за Договором № 02/6-УР були виконані Підприємством до дати закінчення дозволу розробника авіаційної техніки –Открытого акционерного общества "Аваидвигатель" (Російська Федерація), у зв'язку з чим усі інші виконані після вказаної дати роботи підлягають оплаті Авіакомпанією у повному обсязі.

Авіакомпанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. Викладені в апеляційній скарзі вимоги Авіакомпанія обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови не застосував ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України та Правила сертифікації організацій з технічного обслуговування авіаційної техніки, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 29.05.1998 р. № 205.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Авіакомпанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. –без змін. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що постанова, яка оскаржується, прийнята з дотриманням норм матеріального права, а доводи Авіакомпанії, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Авіакомпанії підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Підприємство, починаючи з 01.07.2005 р., здійснювало роботи за Договором № 02/6-УР без дозволу та без авторського нагляду розробника авіаційної техніки –Открытого акционерного общества "Аваидвигатель" (Російська Федерація).

Ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України передбачають, що серійне виробництво, експлуатація та ремонт повітряних суден виконуються під авторським наглядом розробника повітряного судна з метою дотримання і збереження льотної придатності. Права розробника авіаційної техніки разом з сертифікатом типу чи рівнозначним документом, а також обов'язки з авторського нагляду за дотриманням і збереженням льотної придатності при виробництві, ремонті та експлуатації авіаційної техніки можуть бути передані іншій юридичній особі тільки за погодженням з розробником та після затвердження державним органом з питань сертифікації і реєстрації. При цьому державний орган з питань сертифікації і реєстрації повинен переконатися, що всю необхідну інформацію, включаючи дані про проект типу, передано правонаступнику і він може належним чином використати ці дані для дотримання і збереження льотної придатності авіаційної техніки.

Відповідно до абзацу першого части першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Підприємство, починаючи з 01.07.2005 р., в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, не виконувало роботи за Договором № 02/6-УР відповідно до вимог закону, а саме –вимог ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України.

Твердження апеляційного господарського суду про те, що технологічні роботи за Договором № 02/6-УР були виконані Підприємством до дати закінчення дозволу розробника авіаційної техніки –Открытого акционерного общества "Аваидвигатель" (Російська Федерація), а інша частина відповідних робіт вказаного дозволу не потребує є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на змісті вимог ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України, які передбачають необхідність авторського нагляду за дотриманням і збереженням льотної придатності протягом всього періоду виробництва, ремонту та експлуатації авіаційної техніки, а не протягом його частини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Підприємства частково та стягнув з Авіакомпанії заборгованість за Договором № 02/6-УР за виконані до 01.07.2005 р. роботи.

За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням ст. ст. 23 та 24 Повітряного кодексу України, а рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. підлягає залишенню в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-АероАльянс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. у справі № 7/22-2/390 господарського суду м. Києва скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. у справі № 7/22-2/390 залишити в силі.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало