Постанова

від 17.04.2008 по справі 2/187-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/187-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 квітня 2008 р.                                                                                    № 2/187-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Данилова Т.Б.

суддіШаргало В.І., Мачульський Г.М.

розглянувши  матеріали касаційних скаргвідкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"державного підприємства "Одеська залізниця"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008р.

у справігосподарського суду №2/187-07Херсонської області

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

довідкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    відповідача -стягнення  63 908,40грн.

Ніколащенко С.О. дов. № 367 від 20.02.2008не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У травні 2007 року державне підприємство Одеська залізниця звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" про стягнення  63908,40 грн. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні вивантаження  у  листопаді та грудні 2006 року. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на п. 46 Статуту залізниць України та пункти 5 і 8 Правил зберігання вантажів, якими передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у встановлені терміни, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, при цьому збір за зберігання  вантажів у вагонах ( контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки  (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.09.2007  у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване непогодженням сторонами в договорі на експлуатацію під'їзної колії обов'язку відповідача сплачувати залізниці збір за зберігання вантажів у вагонах, а також на те, що положення пункту 46 Статуту залізниць, які регулюють порядок зберігання вантажів, поширюються на вантажі, вивантажені на місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача, а якщо вантажі вивантажуються на під'їзній колії –то до подачі вагонів на під'їзну колію залізниця забезпечує збереження вантажу і несе відповідальність за його зберігання без додаткових оплат. Крім того, суд вважав, що  відносини сторін у разі затримки вагонів в очікуванні подавання на під'їзну колію регулюються п. 119 Статуту залізниць, який передбачає в цьому випадку плату за користування вагонами, а не збір за зберігання вантажів у вагонах.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008 ( головуючий суддя Коробка Н.Д.., судді Колодій Н.А.,Зубкова Т.П.) рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2007 скасоване та прийнято нове рішення, яким  позовні вимоги задоволені частково в сумі 27431,50 грн., а в решті відмовлено через недоведеність залізницею позовних вимог належними доказами у відповідності із ст.34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залізниця не надала доказів повідомлення  одержувача про прибуття на його адресу вантажу та частково  не врахувала термін безоплатного зберігання.

Не погоджуючись із стягненням частково збору за зберігання та  з мотивувальною частиною постанови апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на існуючу судову практику по іншим справам, неправильну оцінку судами укладеного із залізницею Договору від 23.05.2003 № 130  на експлуатацію під'їзної колії комбінату хлібопродуктів, невірне тлумачення судами  Закону України "Про залізничний транспорт"  та п.46 Статуту залізниць України, на підставі викладеного просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі Рішення господарського  суду Херсонської області.

В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" посилається на те, що договором  про експлуатацію залізничної під'їзної колії не встановлено обов'язок відповідача сплачувати  за зберігання вантажів у вагонах понад термін безоплатного зберігання; стаття 23 Закону України "Про залізничний транспорт" покладає на залізницю обов'язок по збереженню вантажів з моменту прийняття його до перевезення  і до фактичної видачі вантажу одержувачу без додаткових оплат; положення пункту 46 Статуту залізниць України, які регулюють порядок зберігання вантажів, поширюються на вантажі, вивантажені на місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача і не поширюються на зберігання під час тимчасової затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подання їх під вивантаження на під'їзну колію, - тому у залізниці нема правових підстав для нарахування і стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах на станції призначення  в очікуванні подачі на під'їзну колію під  вивантаження .

Не погоджується із Постановою Запорізького апеляційного господарського суду і Одеська залізниця, яка також звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм п.46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Правил користування вагонами і контейнерами, а також на  те, що до матеріалів позову було додано копія з Журналу про прибуття вантажу, що є  доказом повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу, яким суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки, просить частково скасувати Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008  в частині відмови в стягненні  22386,17 грн. як недоведених.

ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" 16.04.2008  подав до Вищого господарського суду клопотання відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника відповідача, яке колегією розглянуто та відхилено, оскільки в Довіреності  від 01.04.2008 № 570/07 Херсонського комбіната хлібопродуктів  зазначено чотири представника, які можуть приймати участь в судових засіданнях.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується наявними у справі матеріалами, що  у листопаді та грудні 2006 року на станцію Херсон-порт Одеської залізниці на адресу ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" прибули вагони, які з вини відповідача простояли на станції в очікуванні подачі під вивантаження більше терміну безоплатного зберігання, що підтверджується Актами загальної форми № 1614 від 20.11.2006;  № 1753 від 21.12.2006; № 1748 від 21.12.2006, № 1758 від 21.12.2006; № 1773 від 24.12.2006; № 1800 від 26.12.2006; № 1797 від 21.12.2006; № 1814 від 25.12.2006; № 1791 від 26.12.2006, № 1806 від 26.12.2006; № 1804 від 29.12.2006; № 1614  від 22.11.2006, та накопичувальними картками, від підписання яких представник вантажоодержувача відмовився.

У зв'язку з тим, що ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" відмовився добровільно сплатити збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 63908,40 грн.,Одеська залізниця звернулась з позовом до господарського суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України як підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 ( з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок  зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень ), затверджені на підставі  пункту 5 Статуту залізниць України Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 866/5087 ( з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст.46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів  встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом  України ( Тарифне керівництво № 1), затверджений  Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 ( з наступними змінами і доповненнями)  в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за  зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Оскільки ст.908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України визначили, що  умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами ( статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у судів нема правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1, які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані нечинними та не зняті з державної реєстрації.

Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов'язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення ( накладної).

Пункт 7 Правил зберігання вантажів встановлює, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі  у вагонах і контейнерах. В цих випадках плата за зберігання визначається за вільними тарифами на умовах цієї окремої угоди.

Судами встановлено, що угода на зберігання сторонами не укладалась.

Пунктами 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ ( додаток 4).Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі Акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" ( додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах –один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання ( телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

При цьому нарахування плати за користування вагонами не виключає одночасно і стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах, про що у підпункті 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 прямо зазначено, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами.

Однак, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, оскільки пункт 42 Статуту залізниць України встановлює, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1  також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Виходячи з цих підстав, судом апеляційної інстанції встановлено, що про прибуття на адресу відповідача вагонів, які зазначені у Актах загальної форми № 1614, № 1791, № 1804, № 1800 доказів повідомлення ( телефонограми, телеграми або інше) позивачем не надано, тому в частині стягнення збору в сумі 22386,17 грн. судом відмовлено обґрунтовано, оскільки у відповідності із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання Одеської залізниці в касаційній скарзі на наявність в матеріалах справи доказів повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу, оскільки до матеріалів позову було додано копію з Журналу повідомлень про прибуття вантажу, яким суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки, - спростовується переліком Додатків до позовної заяви.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання. Пункт 46 Статуту залізниць України встановлює, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що залізниця –позивач по Актах загальної форми № 1753, 1748, 1758, 1797, 1814, 1806 нарахувала збір без врахування безкоштовної доби: нарахування збору за зберігання позивач починає після двох-трьох годин після відправки телеграми-повідомлення. Таким чином, суд визнав, що не підлягає задоволенню сума 14090,73 грн. Відмова в задоволенні позовних вимог в цій частині залізницею не оскаржується.

Посилання ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" на ст.8 та 19 Конституції України, а також на ст.4 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що господарський суд при вирішенні спорів не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, - не спростовує застосування судами попередніх інстанцій норм спеціального транспортного законодавства. Суди при вирішення спорів не застосовують акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, якщо про їх недійсність або невідповідність винесено рішення Конституційним Судом України, судом адміністративної юрисдикції або іншим уповноваженим  державним органом.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111,  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

           Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. у справі № 2/187-07 господарського суду Херсонської області  залишити без змін.

Головуючий                                                 Т. Данилова                                               

Судді                                                                      В.Шаргало

                                                                                  Г.Мачульський