Рішення

від 06.09.2007 по справі 2/187-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/187-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06.09.2007                                                                Справа №  2/187-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі Лисенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Одеської залізниці, м.Одеса

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів", м.Херсон  

про   стягнення 63908,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ніколащенко С.О, довіреність від 15.09.2005р.

від відповідача:  Брагіна К.І., доручення від 26.09.2006р. № 1800/07

в с т а н о в и в:

Одеська залізниця звернулась до суду з позовом до Херсонського комбінату хлібопродуктів про стягнення 63 908,40 грн. за зберігання  вантажу в вагонах в листопаді та грудні 2006 року. Позовні вимоги ґрунтуються  на ствердженні позивача про відмову ВАТ "Херсонський  комбінат хлібопродуктів" добровільно сплатити  збір за зберігання вантажу у вагонах.

У судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позов Одеської залізниці і з посиланням на надані матеріали  та докази просить стягнути з ВАТ "Херсонський КХП" збір за зберігання вантажу в вагонах   у листопаді-грудні 2006 року у розмірі 63908,40 грн.

Відповідач - ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" позов не визнав, про що повідомив як у відзиві на позов та через свого представника в судовому засіданні, вважаючи позовні вимоги Одеської  залізниці такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, з'ясувавши правовідносини сторін та заслухавши їх представників суд прийшов до висновку про те, що позов Одеської залізниці не підлягає задоволенню виходячи  з наступного.

Звертаючись з позовними вимогами до ВАТ "Херсонський КХП", Одеська залізниця вказує, що 23 травня 2003 року між позивачем та відповідачем  був укладений договір № 130 про експлуатацію залізничної колії. В листопаді  та грудні 2006 року на станцію Херсон Порт Одеської залізниці прибули вагони  на адресу ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", які простояли в очікувані вивантаження більше терміну безоплатного зберігання.

Позивач вказує, що відповідно до положень п.46 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання  вантажів установлюються Правилами.

Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнеру) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Крім того к.5 Правил зберігання вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 866/5087 від 24.11.2000р. передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення термін безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Факт затримки вагонів на станції Херсон Порт в листопаді, як вказує  позивач, підтверджується актом загальної форми № 1614 від 20.11.2006 року та накопичувальною карткою  № 251178. Факт затримки вагонів на станції Херсон Порт в грудні, як вказує позивач, підтверджується актами загальної форми № 1753 від 21.12.2006р., № 6020 від 21.03.2006р.,  № 1748 від 21.12.2006р., № 1758 від 21.12.2006р., № 1773 від 24.12.2006р., № 1800 від 26.12.2006р., № 1797 від 21.12.2006р., № 1814 від 25.12.2006р., № 1791 від 26.12.2006р., № 1806 від 26.12.2006р., № 1804 від 29.12.2006р. та накопичу вальними картками № 221203, 251217, 261221, 291238, 291245, 311247, 311248, за грудень 2006 року.

Далі позивач зазначає, що пунктом 2.3 Збірника тарифів... (тарифне керівництво №1) передбачено, що за  зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загальною і не загального  користування,  але  не  подані  від  вивантаження  з  вини  одержувача,  збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

У відповідності з положеннями п.2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним Транспортом України (тарифне керівництво № 1, розділ 2) після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами), справляється збір за кожну добу в розмірах: 1,50 грн. за одну тону при зберігання вантажів у критих складах, вагонах, контейнерах.

Приймаючи до уваги той факт, що ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" відмовився  від добровільної сплати збору за зберігання  вантажу у вагонах в сумі 53 257,00 грн., ПДВ - 10651,40 грн., а всього 63 908,40 грн., Одеська  залізниця  звернулась з позовом про стягнення цієї суми з відповідача до суду.

Приймаючи  до уваги той факт, що ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" відмовився  від добровільної сплати збору за зберігання  вантажу у вагонах в сумі 53 257,00 грн., ПДВ - 10 651,40 грн., а всього 63908,40 грн., Одеська залізниця звернулась з позовом про стягнення цієї суми з відповідача до суду.

Заперечуючи проти позову Одеської залізниці, відповідач наголошує на наступному.

Відповідно до статей 174 Господарського кодексу України та 11 Цивільного кодексу України, господарські  і цивільні зобов'язання виникають із закону та договору.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України " Про  залізничний транспорт".

Згідно ст.ст.2, 8 цього закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів ванта жів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Мі ністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актів законодавства України.

Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею.

Підприємство відповідача має свою залізничну під'їзну колію і свій локомотив. Тому відповідно до статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" і статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством відповідача, яке виконує вантажні роботи на своїй під'їзній колії, визначаються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 130 від 23.05.2003р., який укладений терміном на 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладено договір № 130 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів"  від 23 травня 2003р. Даним договором врегульовані господарські відносини між Одеською залізницею та ВАТ "ХБК", в тому числі щодо порядку і умов експлуатації під'їзної колії та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Вказаний договір  укладено терміном на 5 років з 01.06.2003р. до 31.05.2008р. і підписано зі стороні відповідача з протоколом розбіжностей від 29.05.2003р. (том 1 а.с.43 справа 2/287-06).

В свою чергу зі сторони Одеської залізниці протокол розбіжностей від 29.05.2003р підписано з протоколом узгодження від 16.07.2003р. (томі а.с.44), з якого вбачається, що сторони за договором, при розгляді протоколу узгодження, не дійшли згоди щодо укладення пунктів 13, 14, 16 договору № 130 від 23.05.2003р.

Таким чином, пунктом 14 договору плата, яку повинен сплачувати відповідач  Одеській залізниці за зберігання вантажів у вагонах згідно тарифного керівництва № 1 після закінчення терміну безоплатного зберігання, сторонами не узгоджена.

Даний факт встановлено рішення господарського суду Одеської області від 23.06.05р. у справі № 10/107-0505105, залишеного постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.05р. без змін. Дане рішення суду на момент розгляду спору є чинним і має преюдиціальне значення для вирішення спору по даній справі (т.1, а.с57 справа 2/287-06).

Відповідно до ст.151 ЦК Української РСР (чинною на момент укладання договору), та ст.174 ГК України та ст.11 ЦК України зобов'язання виникають з закону та договору.

Як зазначалось вище, сторони за даною справою не дійшли згоди щодо умов пункту 14 договору. Позивач у встановлений законом строк не звернувся до суду з позовом про спонукання відповідача укласти договір № 130 в редакції Одеської залізниці. Отже, пункт 14 договору, який передбачає саме плату  за договором сторони не узгодили, а тому він вважається неукладеним. Тому договір, в силу ч.1 ст.158 ЦК Української РСР, вважається укладеним в редакції відповідача і в цілому є діючим, так як сторони продовжують господарські відносини на підставі цього договору.

Таким чином, окрема плата  за зберігання вантажу в вагонах  за період  тимчасової  затримки вагонів на станції в очікуванні  подання їх під вивантаження з вини одержувача  діючим договором не передбачена.

Крім цього, до  уваги слід взяти наступні норми діючого законодавства  та нормативних актів.

Так, згідно статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства транспорту забезпечують збереження вантажу і несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до фактичної видачі вантажу Одержувачу.

Згідно пунктів 7, 8 Правил видачі вантажів - вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу. Датою фактичної видачі вантажу вважається:

- дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці на місцях загального  користування або

- дата подачі вагонів під вивантаження, якщо воно здійснюється Одержувачем на місцях загального  користування (на станції) або

- дата подачі вагонів під вивантаження, якщо воно здійснюється Одержувачем на місцях не  загального  користування (на під'їзну колію).

Згідно п.10 цих же Правил - при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться  безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про користування вагонами.

А при подаванні вагонів на під'їзні колії (місця не загального користування) передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання і забирання вагонів або договорами про обслуговування під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про користування вагонами.

Таким чином, до фактичної видачі вантажу, тобто до подачі вагонів на під'їзну колію, Залізниця забезпечує збереження вантажу і несе відповідальність за його зберігання відповідно до ст.23 Закону України  "Про залізничний транспорт" без додаткових оплат.

Із викладеного виходить, що дія ст.46 Статуту, яка регулює порядок зберігання вантажів, поширюється на вантажі, вивантажені в місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача, що чітко визначено пунктами 1, 4, 5 Правил зберігання вантажів (та підпунктом 2.1 Тарифного керівництва № 1), де зазначено, що вантажі, що прибули на станцію призначення і вивантажені на місцях загального користування, зберігаються безоплатно протягом доби з моменту вивантаження вантажу засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. І якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування в строк, установлений ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу згідно тарифу при наявності договору.

Пунктом 7 Правил зберігання вантажів передбачено, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та в складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатися вантажі у вагонах і контейнерах.

Як встановлено судом, окремої угоди між залізницею  і комбінатом,  яка передбачена пунктом 7 Правил зберігання вантажів, теж не існує, а згідно  статті 208 Цивільного кодексу України, між юридичними особами договори вчиняються лише в письмовій формі.

Звертає на себе й та обставина, що дія статті 46 Статуту залізниць  України не поширюється на тимчасову затримку вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження на під'їзну копію (тобто на місця  не загального користування), оскільки це зовсім інші правовідносини і вони регулюються статтею 119 Статуту та Правилами користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України) затвердженими наказом Міністерства транспорту України 25.02.99р. за № 113, відповідно до пункту 12 яких загальний час користування вагонами, за який вноситься плата, включає в себе час перебування їх у безпосередньому розпорядженні одержувача з моменту передачі на передавальних коліях до моменту забирання та час затримки вагонів на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження з вини Одержувача. Час користування вагонами ні Статутом ні правилами не обмежений.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що вагони  можуть деякий час знаходитись на станції або на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження і за цей час, при наявності вини, одержувач вносить залізниці плату за користування вагонами по ставкам, затвердженим Наказом Міністерства транспорту 02.02.99р. № 53.          

За таких обставин суд погоджується з позицією відповідача - ВАТ "Херсонський КХП" про те, що посилання позивача в позовній заяві на вимоги Правил зберігання вантажів та на тарифне керівництво № 1, затверджених наказами Міністерства транспорту України, як на підставу стягнення плати за зберігання вантажів у вагонах за період тимчасової затримки цих вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження (навіть з вини одержувача вантажу) - не ґрунтується на законі.

Правила - це підзаконні нормативні акти, які розробляються для конкретизації положень відповідних статей Закону чи Статуту не повинні виходити за рамки цих положень. А пункт 8 Правил зберігання вантажів і підпункти 2.3 і 2.8 пункту 2 розділу 2

Тарифного керівництва № 1, де сказано: "За зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача , збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу, а збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами" - взагалі не узгоджується   з чинною  редакцією ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" і ст.46 Статуту залізниць України, тому що повідомлення одержувача про прибуття вантажу, це не є фактична видача вантажу одержувачу.   А відповідно до ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" - прямий обов'язок перевізника зберігати вантаж з моменту його прийняття і до видачі одержувачу.

Тож окрема плата за зберігання вантажу у вагонах за період тимчасової затримки на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження (навіть з вини одержувача) не передбачена ні договором ні чинним законодавством.

Відповідач також просить прийняти до уваги ще й те, що  неправомірність дій Одеської залізниці відносно стягування окремої плати за зберігання  вантажу у вагонах, які затримуються на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження при наявності вини одержувача, установлена в судовому порядку рішеннями господарського суду Одеської області від 18.09.06р. у справі № 27/54-06-1969, від 23.06.05р. у справі  № 10/107-05-5105, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.05р. у справі № 10/107-05-5105,   рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.04р. у справі № 17/168-04-4714 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.07р. у справі № 2/287-06.          

За таких обставин суд вважає позовні вимоги Одеської залізниці бездоказовими і такими, що не ґрунтуються на законі, а тому такими, що не підлягають задоволенню. За відсутністю правових підстав суд у такому випадку відмовляє позивачу у задоволенні його вимог до ВАТ "Херсонський комбінат  хлібопродуктів" про стягнення плати за зберігання вантажу в вагонах у листопаді та грудні місяці 2006 року.

Судові витрати по справі у даному випадку, з урахуванням приймаємого  рішення зі спору, суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, вищезазначених правових підстав та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України,  суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволені позову відмовити.

2. Рішення направити сторонам по справі.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення десятиденного  строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише  вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна  і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                      С.В.Скобєлкін

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                       20.09.2007р.