Постанова

від 07.05.2008 по справі 23/595

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/595

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 травня 2008 р.                                                                                    № 23/595  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         Дунаєвської Н.Г.,

                                         Михайлюка М.В.,

                                         Черкащенка М.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Унітех" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2008 року у справі № 23/595 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Дніпропетровська область, до Закритого акціонерного товариства "Унітех", м. Дніпропетровськ, про стягнення 1 105 944 грн.,

за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року позивач –ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ЗАТ "Унітех" про стягнення 1 105 944 грн.

Вказував, що 20.01.2006р. між ним та відповідачем було укладено договір № ПС1231/ПР-02223, згідно умов якого він зобов'язався поручити, а відповідач –здійснити роботи по капітальному ремонту ножиць гільйотинних СС3245-30 інв. № 53395 1974р.в. цеху № 101. Термін дії договору встановлено до 31.12.2006р.

Зазначав, що 07.04.2006р. передав відповідачу вказане в договорі            № ПС1231/ПР-02223 обладнання, про що було складено акт приймання-передачі.

Посилаючись на пропуск відповідачем строку виконання договірних зобов'язань, в зв'язку з чим договір утратив для нього інтерес, позивач просив стягнути з відповідача 145 944грн. та зобов'язати повернути ножиці гільйотинні СС3245-30 інв. № 53395 1974р.в.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2007 року (суддя Добродняк І.Ю.) вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ЗАТ "Унітех" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо обладнання, яке належить ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", - ножиць гільйотинних СС3245-30 інв. № 53395 1974р.в.

Ухвала мотивована посиланнями на ст.ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до яких, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2008 року (колегія суддів у складі: Науменко І.М. –головуючий, Білецької Л.М., Лисенко О.М.) ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що даний спір про стягнення коштів та  зобов'язання повернути майно, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зробив припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись, що ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а отже і правомірно забезпечив позов, виходячи із предмету позову.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо індивідуально визначеного майна в межах заявлених позовних вимог є обґрунтованими, відповідають законодавству та встановленим обставинам справи.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Унітех"  залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2008 року у справі № 23/595 залишити без змін.

Судді:                                                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                                        

                                                                                                   М. В. Михайлюк

                                                                                                   М.М. Черкащенко