Постанова

від 15.05.2008 по справі 7/334/07-21/268/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/334/07-21/268/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 7/334/07-21/268/07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.

розглянула

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт-Авто" (далі ТОВ "Транзіт-Авто")

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від14.02.08

у справі№ 7/334/07-21/268/07

господарського суду Запорізької області

за позовомТОВ "Транзіт-Авто"

дозакритого акціонерного товариства "Запоріждеревконструкція"

(далі ЗАТ "Запоріждеревконструкція")

простягнення 23 121,22 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою від 03.04.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга ТОВ "Транзіт-Авто" № 17 від 12.03.08 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15.05.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.05.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 15.05.08 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 15.05.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється поштою у встановленому законом прядку.

Рішенням від 05.12.07 господарського суду Запорізької області (суддя Черкаський В.І.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Транзіт-Авто" відмовлено.

Постановою від 14.02.08 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Зубкова Т.П., судді –Юхименко О.В., Яценко О.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Транзіт-Авто" залишено без задоволення, а рішення від 05.12.07 господарського суду Запорізької області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що до даних правовідносин підлягає застосування положення п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій

ТОВ "Транзіт-Авто" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 05.12.07 господарського суду Запорізької області та постанову від 14.02.08 Запорізького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Запоріждеревконструкція" припинено затвердженням мирової угоди, а тому дане підприємство фактично продовжує функціонувати як суб'єкт підприємницької діяльності.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Запоріждеревконструкція" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ТОВ "Транзіт-Авто" залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 18.10.04 між ТОВ “Транзіт-Авто” та ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” було укладено договір № 11/10-04 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ “Транзіт-Авто” зобов'язалось виконати ремонтно-будівельні роботи приміщень, розташованих за адресою: м.Запоріжжя, вул.Доківська, 1, а

ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” –прийняти та оплатити їх вартість.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п. 1.3 Договору по закінченні виконання робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.

Також, під час вирішення спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно “Календарного плану” (Додаток № 2 до Договору) оплата вартості виконаних робіт по ремонту кожних 500 м2 проводиться ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” відповідно до наданого

ТОВ “Транзіт-Авто” акта виконаних робіт на протязі 3-х банківських днів з моменту надання акта.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судами встановлено, що 04.01.05 сторони підписали акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” мало сплатити

ТОВ “Транзіт-Авто” 21 868,26 грн.

Разом з тим, встановлено, що ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” зобов'язання по оплаті виконаних ТОВ “Транзіт-Авто” робіт виконало частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ “Транзіт-Авто” грошові кошти в загальній сумі 7 500,00 грн.

У зв'язку з зазначеним, посилаючись на невиконання

ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” умов Договору, ТОВ “Транзіт-Авто” звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою у даній справі про стягнення з ЗАТ “Запоріждеревоконструкція” 19 253,48 грн. основного боргу (з урахуванням втрат від інфляції), 1 183,13 грн. –3 % річних та 2 684,61 грн. пені.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті попередні судові інстанції встановили, що ухвалою від 01.04.05 господарського суду Запорізької області було порушено провадження у справі № 21/102 про банкрутство

ЗАТ “Запоріждеревоконструкція”, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Також встановлено, що ухвалою суду від 12.08.05 по вказаній справі за підсумками попереднього засідання судом було затверджено реєстр конкурсних кредиторів боржника з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів. Водночас, встановлено, що зі змісту ухвали суду від 12.08.05 вбачається, що ТОВ “Транзіт-Авто” у встановлений законом 30-денний строк від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до суду з конкурсними вимогами до ЗАТ “Запоріждревконструкція” у справі № 21/102 не звернулось.

Крім того, як встановлено судами, вказаною ухвалою від 12.08.05 суд ухвалив вимоги інших конкурсних кредиторів вважати погашеними.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що ухвалою від 11.10.05 у справі № 21/102 суд затвердив укладену 07.10.05 мирову угоду, припинив повноваження розпорядника майна Беляніна Д.О., та припинив провадження у справі.

При цьому, встановлено, що пунктом 13 затвердженої судом мирової угоди визначено, що “після набуття чинності даною мировою угодою не підлягають задоволенню вимоги конкурсних кредиторів, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника та не були заявлені в процедурі банкрутства, у зв'язку з чим ці вимоги не включені до реєстру вимог кредиторів та відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за визначенням ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.92

№ 2343-XII (далі Закон), грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з приписами ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, –не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про те, що вимоги ТОВ “Транзіт-Авто” про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 19 253,48 грн. є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі № 21/102 про банкрутство

ЗАТ “Запоріждеревоконструкція”.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ “Транзіт-Авто” стосовно спірних вимог з відповідною заявою у справі про банкрутство в передбачений вказаною нормою строк до суду не зверталось.

Статтею 1 Закону визначено, що погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ТОВ "Транзіт-Авто" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт-Авто" № 17 від 12.03.08 залишити без задоволення.

Постанову від 14.02.08 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 7/334/07-21/268/07 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов