Ухвала

від 25.04.2008 по справі 22-28/177-07-3979

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22-28/177-07-3979

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

25 квітня 2008 р.                                                                                   № 22-28/177-07-3979  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Водолій"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р.

у справі№ 22-28/177-07-3979

господарського судуОдеської області

за позовомПриватного підприємства "Центуріон"

доПриватного підприємства "Водолій"

пророзірвання договору та стягнення 1 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Подана Приватним підприємством "Водолій" касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. не може бути прийнята Вищим господарським судом України до касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "Центуріон" пред'явлено позов про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 5 050 000,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а. с. 80).

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що ставка державного мита із заяви майнового характеру, що подається до господарського суду, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" також встановлено, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Указом Президента України "Про грошову реформу в Україні" № 762/96 від 25.08.1996 р. неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлено у розмірі 17,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2007 р. позовні вимоги Приватного підприємства "Центуріон" було задоволено повністю.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р., якою було залишено без змін рішення  господарського суду Одеської області від 16.10.2007 р., оскаржується Приватним підприємством "Водолій" у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при поданні касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. Приватне підприємство "Водолій" мало сплатити державне мито у розмірі 42,50 грн. (за немайновою вимогою) та 12 750,00 грн. (за майновою вимогою), тобто у загальній сумі 12 792,50 грн.

Проте, в порушення зазначеного, Приватне підприємство "Водолій" сплатило державне мито у розмірі 12 542,50 грн., про що свідчать додані до касаційної скарги копії платіжних доручень № 2 від 17.01.2008 р. (на суму 12 500,00 грн.) та № 24 від 14.03.2008 р. (на суму 42,50 грн.).

Крім того, вказані копії не є доказами сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки порядок обчислення та справляння державного мита встановлено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.0.4.1993 р. № 15, п. 14 якої передбачає, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника – останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

В порушення зазначеної вимоги Приватне підприємство "Водолій" додало до касаційної скарги не останні примірники платіжних доручень від № 2 від 17.01.2008 р. та № 24 від 14.03.2008 р. з відповідним написом (поміткою), а їх засвідчену копію.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга, подана Приватним підприємством "Водолій", підлягає поверненню скаржнику без розгляду відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що після усунення вказаного недоліку касаційної скарги Приватне підприємство "Водолій" має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Водолій" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. у справі № 22-28/177-07-3979 господарського суду Одеської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя                                                        Г.А. Кравчук

Суддя                                                                           Г.М. Мачульський

Суддя                                                                           В.І. Шаргало