Постанова

від 29.06.2011 по справі 5016/894/2011(16/70)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/894/2011(16/70)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5016/894/2011(16/70)

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Марінової І.І.

за участю представників:

від прокуратури –не з'явився, належним чином повідомлений,

від Миколаївської міської ради –Сакара Ю.В.,

від Миколаївської обласної ради - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Державної екологічної інспекції в Миколаївській області –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від Державної казначейської служби України - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2011р.

по справі № 5016/894/2011(16/70)

за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області

до Відкритого акціонерного товариства „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Миколаївської міської ради

Миколаївської обласної ради

Державної казначейської служби України

про стягнення 8 291,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011р. Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (далі - Інспекція) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області 8 291,96 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: ст.ст. 10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” та ст. 40 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2011 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду по даній справі та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що на момент звернення прокуратури із позовом до господарського суду та прийняття оскаржуваного судового рішення, діяльність відповідача було припинено та виключено із державного реєстру, однак місцевий господарський суд цей факт не перевірив та не здійснив заміну відповідача його правонаступником –ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”.

Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і всупереч п.1 ст.77 ГПК України розглянув справу за відсутності відповідача.

Крім того апелянт зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення відповідачем, внаслідок спалення під час роботи газової котельні 145 366 куб. м. газу, шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки вказана котельна була збудована на підставі проектної документації, яка пройшла усі необхідні узгодження, а ризик суттєвого забруднення атмосферного повітря викидами котельні, при нормальній її експлуатації, відсутній.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду й на те, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04-07.02.2011р. Інспекція не зазначила, які саме параметри замірів підтверджують факт наднормативного викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не вказала, до якої саме групи об'єктів в залежності від ступеня впливу об'єкта на забруднення атмосферного повітря, Інспекцією було віднесено належну підприємству котельну (згідно Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 108 від 09.03.2006р.) та не зазначила, на підставі яких пунктів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (далі –Методика №639) зроблено розрахунок збитків та підстави для визначення показників, які брались до уваги при здійсненні такого розрахунку.

Також апелянт вважає, що приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд не врахував ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, відповідно до якої шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, а не Методикою №639, яка є підзаконним актом.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника Миколаївської міської ради присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч.5 ст. 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Всупереч наведеного відповідач у період з 07.02.2008 р. по 07.02.2011 р. здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Так, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Миколаївській області від 04-07.02.2011р. (а.с.8) встановлено, що при роботі газової котельної (два газових котла МІНА) ВАТ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу на такі викиди.

Згідно з ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

В період, за який відповідач допустив наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, основні вимоги щодо порядку визначення і розрахунку розмірів компенсації збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлювалися з 07.02.2008р. по 20.01.2009р. Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 рр. №38 (далі –Методика №38), а з 21.01.2009р. по 07.02.2011р. Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639.

Відповідно до п. 5.1.2 Методики №38 та п. 2.1.2 Методики №639 наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з п. 5.4 Методики №38 та п. 2.2 Методики №639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п.6.1 Методики №38 розрахунки наднормативних викидів (Mi) в тоннах здійснюються шляхом визначення різниці між фактичними і дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Розрахунок виконується за формулою (1): Mi  = 0,0036 (ViCi - Mqi) T, а розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, згідно п. 7.1 Методики №38 здійснюється на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається за формулою (2): З = Мі * 1,1П * Аі * Кт * Кзі.

Розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 07.02.2008р. по 20.01.2009р, зроблений позивачем на підставі вищевказаних приписів Методики №38 та становить 657,43 грн.

Відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Пунктом 3.7 Методики №639 встановлено, що за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою: mi = 3,6 х 10-6 х ?Bi х qv х T (10).

Розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 21.01.2009р. по 07.02.2011р., зроблений позивачем на підставі вищевказаних приписів Методики №639 та становить 7 634,53 грн.

Вказані розрахунки позивача відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги правомірно задоволенні місцевим господарським судом.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що стягнення суми збитків, завданих відповідачем, повинно відбуватись на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області з огляду на таке:

Статтею 4 п. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст.14 вказаного закону у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на комплексну реалізацію державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів (за рахунок джерел, визначених пунктами 34 і 35 статті 4 цього Закону).

Статтею 20 в пункті 1 названого закону установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу пунктом 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до статті 22 ч.1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Таким чином законами України передбачено, яким чином (в які бюджети і в якій пропорції) здійснюється зарахування коштів, стягнутих за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Однак, стягнення вказаних коштів, у даному випадку, повинно відбуватись саме на користь держави в особі позивача, оскільки саме він, згідно з пунктом „з” частини 1 статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та підпунктом 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2006р. № 548 є органом, який наділений правом на звернення з позовами про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказану правову позицію наведено у п. 1.1 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. „Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища”.

Крім того, як вбачається з роз'яснень Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області №06.2-04/159-4482 від 08.06.2011р., наданого на запит начальника Державної екологічної інспекції в Миколаївській області №02/1440 від 01.06.2011р. щодо надання роз'яснень з питання зарахування коштів до бюджетів різного рівня, відповідно до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5 (із змінами та доповненнями) для зарахування коштів за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” в органах державного казначейства відкрито рахунки за балансовим 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами”.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 (із змінами та доповненнями) рахунки за балансовим 3311 призначені для обліку сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законодавства підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами згідно з законодавством та бюджетною класифікацією.

До завдань органів Державної казначейської служби України, згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 належить здійснення розподілу коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Для виконання зазначеного завдання в органах державного казначейства створено централізоване програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати розподіл податків, зборів, обов'язкових платежів, які підлягають розподілу, відповідно до нормативів визначених бюджетним законодавством.

За цим програмним продуктом, усі кошти зараховані на рахунки за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” розподіляються між державним та місцевими бюджетами у наступні пропорції:

- державний бюджет - 30 відсотків;

- обласний бюджет —20 відсотків;

- бюджет органу місцевого самоврядування - 50 відсотків.

Отже стягнення збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу саме на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області жодним чином не порушує право відповідних органів самоврядування на отримання належної їм частини відшкодування, оскільки повноваженнями щодо розподілення коштів, що надходять на рахунок за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” між державним та місцевими бюджетами наділені органи Державної казначейської служби України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення відповідачем, внаслідок спалення під час роботи газової котельні 145 366 куб. м. газу, шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки вказана котельна була збудована на підставі проектної документації, яка пройшла усі необхідні узгодження, а ризик суттєвого забруднення атмосферного повітря викидами котельні, при нормальній її експлуатації, відсутній, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки в матеріалах справи міститься акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04-07.02.2011р., яким встановлено порушення відповідачем ст. 10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”.

Доводи апелянта відносно порушення місцевим господарським судом п.1 ст.77 ГПК України при прийнятті оскаржуваного судового рішення, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки ч. 1 п. 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто, господарський суд у кожному випадку самостійно визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема місцевим господарським судом не встановлено особу, яка повинна відшкодувати завдану шкоду.

Так, як вбачається з копії витягу з ЄДРПО України № 501330 від 01.03.2011р., діяльність ВАТ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” було припинено та 25.02.2011р. створено ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”. Тобто, на момент звернення позивача із позовом (30.03.2011р.) діяльність ВАТ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” було припинено.

Частиною першою ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Враховуючи те, що ВАТ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” припинив свою діяльність шляхом перетворення у ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”, що передбачає передання ВАТ всього свого майна, прав та обов'язків ТОВ, у тому числі і обов'язку щодо сплати збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідати за порушення вимог природоохоронного законодавства, у даному випадку, повинно ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для здійснення у даній справі заміни відповідача, а саме: ВАТ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” його правонаступником - ТОВ „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”.

Зазначене не було враховано місцевим господарським судом при прийняття оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, а позовні вимоги слід задовольнити з урахуванням процесуального правонаступництва.

Керуючись ст.ст. 25, 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” –залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2011р. по справі № 5016/894/2011 (16/70) –скасувати.

Здійснити заміну відповідача Відкритого акціонерного товариства „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”.

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Миколаївській області –задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний інститут „Миколаївагропроект”:

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області збитки, заподіяні внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря в сумі 8 291,96 грн.;

- на користь Державного бюджету України державне мито за подання позовної заяви у сумі 102,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн.

Доручити Господарського суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                          В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 30.06.2011р.