Постанова

від 30.06.2011 по справі 22/228-09-6315

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/228-09-6315

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р. Справа № 22/228-09-6315

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:   Шевченко В.В.

суддів:  Бєляновського В.В. та Мирошниченко М. А.,

при секретарі  судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від ПП "Укрюгбуд": не з'явився  

від Управління ЖКГПЕК: не з'явився  

від відділу ДВС: не з'явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрюгбуд"

на ухвалу господарського суду  Одеської області

від 06.06.2011 року

у справі № 22/228-09-6315                                                                                                                                                                                                                                     

за позовом  Приватного підприємства "Укрюгбуд"

до Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради

про стягнення 630631 грн. 10 коп.

         ВСТАНОВИВ:

             03.09.2010 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ на примусове виконання рішення зазначеного суду від 29.01.2010 р. по справі № 22/228-09-6315 на стягнення з Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (далі Управління) на користь Приватного підприємства "Укрюгбуд" (далі Підприємство) грошових коштів у вигляді боргу, 3% річних та індексу інфляції.

             09.09.2010 р. за заявою Підприємства підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі ВДВС) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

             23.11.2010 р. на адресу ВДВС надійшла заява Підприємства про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, у зв'язку з досягненням домовленості щодо погашення боргу між боржником та стягувачем.

             В цей же день, тобто 23.11.2010 р. постановою ВДВС виконавчий документ –наказ господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р.  повернутий Підприємству на підставі його вищевказаної заяви та п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”.

             11.03.2011 р. Підприємство повторно пред'явило до ВДВС до виконання  виконавчий документ –наказ господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р.

             Постановою ВДВС від 12.03.2011 р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” з посиланням на те, що 23.11.2010 р. названий документ було повернуто стягувачеві за його письмовою заявою.

             18.03.2011 р. Підприємство звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просить скасувати постанову останнього від 12.03.2011 р. та зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р. посилаючись на те, що оскаржена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною та такою, що порушує права стягувача, оскільки, згідно ч. 5 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження”, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, в тому числі з підстав, передбачених п. 1 (повернення виконавчого документу за заявою стягувача), не позбавляє останнього права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

             Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2011 р. (суддя Цісельський О.В.) скарга Підприємства залишена без задоволення.

             Ухвала мотивована тим, що приписами ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” стягувачу імперативно надано право на повторне пред'явлення документу до виконання в разі його повернення у зв'язку з письмовою заявою стягувача. Однак, у ст. 26 цього ж закону наведений вичерпний перелік підстав відповідно до яких державний виконавець зобов'язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження, серед яких є і підстава, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.  

             Враховуючи, що ВДВС, відмовляючи заявнику у відкриті виконавчого провадження, діяв чітко за приписами чинного законодавства, то підстави для задоволення скарги –відсутні.

             В апеляційній скарзі Підприємство просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

             Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

             Підприємство, Управління та ВДВС були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористалось своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

             Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції     03.09.2010 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ на примусове виконання рішення зазначеного суду від 29.01.2010 р. по справі № 22/228-09-6315 на стягнення з Управління на користь Підприємства грошових коштів у вигляді боргу, 3% річних та індексу інфляції.

             09.09.2010 р. за заявою Підприємства ВДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

             23.11.2010 р. на адресу ВДВС надійшла заява Підприємства про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, у зв'язку з досягненням домовленості щодо погашення боргу між боржником та стягувачем.

             В цей же день, тобто 23.11.2010 р. постановою ВДВС виконавчий документ –наказ господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р.  повернутий Підприємству на підставі його вищевказаної заяви та п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”.

             11.03.2011 р. Підприємство повторно пред'явило до ВДВС до виконання  виконавчий документ –наказ господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р.

             Постановою ВДВС від 12.03.2011 р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 22/228-09-6315 від 03.09.2010 р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” з посиланням на те, що 23.11.2010 р. названий документ було повернуто стягувачеві за його письмовою заявою.

             Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

             Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. Крім того, у ч. 5 ст. 47 названого Закону зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

                    Проте, згідно п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

             Ретельно дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що приписами ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” стягувачу імперативно надано право на   повторне пред'явлення виконавчого   документу   до   виконання   в   разі його повернення у зв'язку з письмовою заявою стягувача. Але, у статті 26 названого Закону наведений вичерпний перелік підстав відповідно до яких державний виконавець –безумовно зобов'язаний   відмовити   у   відкритті   виконавчого   провадження, зокрема, державний виконавець зобов'язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі якщо  виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

             При викладених обставинах колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що ВДВС відмовляючи заявнику у відкритті виконавчого провадження, діяв чітко за приписами чинного законодавства, а саме п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вищенаведеному законодавстві України.

           Керуючись ст. ст. 99, 101–106 ГПК України, колегія суддів

                                                      ПОСТАНОВИЛА:

             Ухвалу господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року у справі 22/228-09-6315 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Укрюгбуд” –без задоволення.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.      

Головуючий суддя:                                                                     В.В.Шевченко

Суддя:                                                                                          В.В.Бєляновський

Суддя:                                                                                          М.А.Мирошниченко