Постанова

від 26.03.2008 по справі 48/470

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 26.03.2008                                                                                          

№ 48/470

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Рябухи  В.І.

 за участю секретаря судового засідання           

 представників сторін:

 позивача:ОСОБА_3. (дов. від 18.06.07 № 1714);

 відповідача: ОСОБА_4. (дов. від 23.10.07 №

5-9237),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду міста Києва від

06.02.2008

 у справі № 48/470  

 за позовом                               Фізичної особи -

підприємцяОСОБА_1

 до                                                   Фізичної

особи - підприємцяОСОБА_2

 про                                                 

визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду міста Києва від 06.02.08 у задоволенніпозову відмовлено

повністю.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа -

підприємецьОСОБА_1(далі-позивач, сторона 2) звернувся з апеляційною скаргою, в

якій просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи,

порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення,

яким задовольнити позов.

Скарга

мотивована тим, що під час розгляду справи судом було повністю проігноровано

положення ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, які трактують підстави

недійсності правочину та загальні вимоги, додержання яких є необхідним для його

дійсності, і якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. При вчиненні

спірного правочину були порушені вимоги закону, щодо його змісту, який не

відповідає чинному законодавству та суперечить моральним засадам суспільства.

Розглянувши

мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Фізична

особа-підприємецьОСОБА_1звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач, сторона 1) про визнання

недійсним договору про спільну діяльність від 04.07.06.

Статтею

1132 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором простого

товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та

спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Пунктом

1.1. вищевказаного договору передбачено, що сторони за цим договором

зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на

рівних правах власності, спільно діяти в сфері виготовлення та розповсюдження

ікон без створення юридичної особи для задоволення своїх потреб та отримання

прибутку.

Відповідно

до п. 3.1. договору сторона 1 зобов'язується надавати приміщення для здійснення

спільної діяльності; надавати свою частину обладнання та інструменту стороні 2

для здійснення спільної діяльності.

Згідно

з п. 4.1. договору сторона 2 зобов'язується після набрання ним чинності негайно

приступити до здійснення комерційних проектів; вжити заходів щодо найму

відповідного персоналу для виконання робіт, визначених змістом спільної

діяльності та згідно чинного законодавства; надавати в строк до кінця кожного

місяця стороні 1 інформацію про перебіг виконання спільних проектів; утримувати

територію, приміщення в належному стані, дотримуватись санітарних,

протипожежних, екологічних правил, власними засобами обладнати надане

приміщення засобами пожежогасіння.

Пунктом

6. договору  від 04.07.06 встановлені

вклади і частки сторін.

В

пункті 8.2. договору сторони обумовили, що прибуток, який отримується сторонами

від спільної діяльності, підлягає розподілу наступним чином: сторона 2 щомісяця

до 5 числа цього місяця перераховує або передає з підписанням відповідного акту

стороні 1 частину прибутку у розмірі 3200 грн. з урахуванням індексу інфляції

за попередній місяць.

Статтею

203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у

формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання

правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно

до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Колегія

суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком

суду першої інстанції про те, що невиконання відповідачем умов договору про

передачу вкладу у спільну діяльність не може бути підставою для визнання такого

договору недійсним.

У

відповідності до ст. 1139 Цивільний кодекс України прибуток, одержаний

учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності,

розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо

інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю

учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину

прибутку є нікчемною.

Зі

змісту спірного договору вбачається, що сторони самостійно визначили в ньому

порядок розподілу прибутку.

Не

приймається судом до уваги і посилання позивача на відсутність реєстрації

договору спільної діяльності як платника податків як підстави визнання спірного

договору недійсним.

Статтею

33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Згідно

зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності.

Оцінивши

наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку і

прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про визнання договору

недійсним не підлягають задоволенню.

Враховуючи

вищевикладене, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються

матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі

судового рішення.

За

таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.08  відповідає чинному законодавству, фактичним

обставинам та матеріалам справи.

Керуючись

ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.08 у справі №48/470 залишити

без змін, а апеляційну скаргу -  без

задоволення.

2.

Матеріали справи №48/470 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

Рябуха  В.І.

 31.03.08 (відправлено)