Постанова

від 25.06.2011 по справі 5019/613/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/613/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2011 р.                                                                Справа № 5019/613/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча  суддя                                                      Сініцина Л.М.

судді                                                                             Гудак А.В. ,

 судді                                                                             Гудак А.В.

                                                                                      Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання  Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" від 22.04.2011 р.   на  рішення  господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. (підписане 14.04.2011 р.)

у справі № 5019/613/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм", м.Рівне                           

про стягнення 9 946 701 грн. 37 коп.

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в судовому засіданні 22.06.2011 р. було оголошено перерву до 25.06.2011 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі №5019/613/11 (суддя Крейбух О.Г.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" та стягнуто з відповідача на користь позивача 5923505 грн. 28 коп. боргу за поставлений товар, 259092 грн. 49 коп. пені, 2961752 грн. 64 коп. збитків, 802350 грн. 96 коп. відсотків річних з простроченої суми. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідачем частково проведено розрахунок за поставлений товар; поскільки прострочення відповідача по оплаті товару мало місце, позовні вимоги про стягнення пені, 48% річних та збитків є підставними.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" звернулося з апеляційною скаргою від 22.04.2011 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. частково та прийняти нове рішення, яким частково задоволити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" 5923505,28 грн.-основного боргу, 802350,96 грн.-42% річних, 2961753,64 грн.-штрафу та судові витрати пропорційно задоволених вимог; в іншій частині позовних вимог-відмовити, посилаючись на те, що при винесенні рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та не встановив факти, які суд визнав встановленими, висновки по справі не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Судом грубо порушено статтю 77 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення без участі представника скаржника у першому засіданні без отримання витребуваних судом доказів, порушивши принцип змагальності сторін; задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення пені суд не звернув уваги та не дослідив той факт, що в договорі №14-П від 03.03.2010 р. сторонами не вказаний чіткій розмір облікової ставки НБУ з якої необхідно виходити при нарахуванні пені; розмір пені не можливо розрахувати на умовах погоджених сторонами у договорі №14-П, а пеню, розмір якої неможливо розрахувати-неможливо і стягнути в судовому порядку, оскільки до повноважень суду не належить встановлення розміру пені між сторонами по договору.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначив, що господарським судом Рівненської області не враховано, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності, притягнення до якої можливе лише при наявності передбачених законом умов; їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності; місцевим судом не досліджено належним чином, в чому полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також, чи існує безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками завданими позивачу; позивач на підтвердження своїх вимог про відшкодування збитків не наводив жодних доказів, які б свідчили про їх наявність, як і суд першої інстанції у своєму рішенні не навів доказів в обгрунтування своїх висновків щодо обв'язку відповідача відшкодувати збитки без обгрунтування позивачем їх наявності.

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Август- Україна" у відзиві на апеляційну скаргу вважає її такою, що не підлягає задоволенню; сторони заздалегідь належним чином були повідомлені про день та час судового розгляду і мали можливість забезпечити явку своїх представників; відповідач не надав доказів поважності причин неявки свого представника та неподання витребуваних доказів і не повідомив суд про неявку представника. З боку відповідача має місце зловживання правом та безпідставне затягування судового процесу. Порушення грошового зобов'язання мало місце фактично вже з 01.12.2010 р. Облікова ставка НБУ не є договірною величиною і встановлюється Національним банком України;  з 10.08.2010 р. Національним банком України встановлено ставку 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377). На момент укладення договору сторони не можуть знати величину облікової ставки НБУ, що буде діяти на момент порушення зобов'язання і не можуть знати чи буде мати місце таке порушення взагалі.

У запереченнях на додаткові пояснення до апеляційної скарги, позивач зазначив, що процесуальне законодавство не передбачає права апелянта на зміну підстав та предмету апеляційного оскарження; що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, грошові кошти згідно умов договору не сплатив і позивач таким чином не отримав той дохід на який мав право розраховувати; неодержаний прибуток включається до складу збитків; не отримавши в обумовлений договором строк оплату за товар, позивач не мав змоги в очікуваний ним строк поповнити обігові кошти підприємства та розпорядитись ними (використати їх для підготовки виробничого процесу підприємства, оплати праці працівників, тощо).

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в ній, вважає рішення господарського суду необгрунтованим, прийнятим без встановлення всіх обставин справи, зазначила, що стягнення збитків є незаконним, просила рішення скасувати, а апеляційну скаргу задоволити; представник позивача апеляційну скаргу заперечив, з підстав викладених у відзиві, вважає рішення законним та обґрунтованим, що судом першої інстанції досліджені всі оставини справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу;перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Август- Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" (покупець) укладено договір №14-П на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, згідно пунктів 1.1, 1.2 якого, в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення , а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму; найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк(и) поставки покупцю, гривнева ціна товару та її еквівалент в доларах США, порядок та строки оплати ціни товару, інші умови погоджені сторонами-визначені крім тексту цього договору, також, в додатку/ах (специфікації/ях), які є невід'ємною частиною договору (а.с.9-11).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що ціна товару вказана в додаткуах; сторони встановлюють ціну договору в гривнях та встановлюють її еквівалент в доларах США; ціну договору становить ціна товару; покупець проводить оплату ціни товару шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок постачальника; платіжні реквізити постачальника вказані в кінці тексту договору (а.с.9).

Додатком №1 від  03.03.2010 р. до договору перераховано товар, що купується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на загальну суму 17853861,60 грн. в тому числі ПДВ, що в доларах США становить 2231732,70 доларів та встановлено строк оплати товару: 30% до дати відвантаження, 70%-до 01.12.2010 р. (а.с.13).

Додатком №2 від 03.03.2010 р. визначено товар, що купується покупцем на загальну суму 16892352,00 грн. з ПДВ в еквіваленті 2111544 доларів США (а.с.14).

Додатком №3 від 03.03.2010 р. визначено товар на загальну суму 119916 грн. з ПДВ, що становить 15121,82 доларів США (а.с.15).

Додатками №4 та №5 від 03.03.2010 р. визначено товар відповідно на суму 2246400 грн. з ПДВ, що становить 283278,69 доларів США та на суму 2122560 грн., що становить 267662,04 доларів США (а.с.16-17).

Додатковою угодою №1 від 10.12.2010 р. до договору поставки №14-П пункт 2.2 договору викладено в наступній редакції: покупець проводить оплату в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; також допускається вексельна форма розрахунку або інша форма розрахунку дозволена чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.2 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру)-відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості-відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості підприємства-виробника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно накладних №96 від 14.04.2010 р. на суму 1074970,08 грн. за дорученням №444 від 14.04.2010 р.; №134 від 20.04.2010 р. на суму 146164,80 грн. за дорученням 449 від 19.04.2010 р.; №160 від 21.04.2010 р. на суму 786792,00 грн. за дорученням №456 від 20.04.2010 р.; №220 від 28.04.2010 р. на суму 1855680,00 грн. за дорученням №459 від 28.04.201 р.; №221 від 28.04.2010 р. на суму 984924,00 грн. за дорученням №460 від 28.04.2010 р.; №224 від 28.04.2010 р. на суму 346380,00 грн. за дорученням №461 від 28.04.2010 р.; №296 від 12.05.2010 р. на суму 2431386,00 грн. за дорученням №481 від 12.05.2010 р.;№385 від 14.05.2010 р. на суму 570960,00 грн.; №386 від 14.05.2010 р. на суму 9278,40 грн. за дорученням №483 від 14.05.2010 р.; №417 від 18.05.2010 р. на суму 5262,00 грн. за дорученням №485 від 18.05.2010 р.; №418 від 20.05.2010 р. на суму 119916,00 грн.; №419 від 20.05.2010 р. на суму 570960,00 грн. за дорученням №494 від 20.05.2010 р.; №508 від 01.06.2010 р. на суму 902136,00 грн. за дорученням №501 від 31.05.2010 р.; №665 від 18.06.2010 р. на суму 1167516,00 грн. за дорученням №521 від 18.06.2010 р.; №683 від 24.06.2010 р. на суму 797340,00 грн. за дорученням №529 від 24.06.2010 р. (а.с.21-48). Всього на  суму 11769655,28 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково: згідно банківської виписки за 08.04.2010 р. на суму 1500000 грн. (а.с.50), згідно протоколу про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 10.12.2010 р. на суму 3519360 грн. (а.с.52-53). Всього на суму 5846160,00 грн.

Отже, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 5923505,28 грн. (11769655,28-5846160=5923505,28), що стверджується також актом звірки розрахунків 25 від 11.02.2011 р., підписаним обома сторонами (а.с.49) і підлягає до стягнення.

Згідно частин 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що кінцевий розрахунок за поставлений товар мав бути проведений до 01.12.2010 р. (а.с.9). Однак, відповідач у вказаний термін з позивачем не розрахувався.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 7.3 договору поставки покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором строки ціни товару, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (а.с.10).

Позивачем правомірно нараховано пеню за період з 02.12.2010 р. по 14.03.2011 р. (за 103 доби) з розрахунку облікової ставки НБУ-7,75% річних всього в сумі 259092,49 грн. (а.с.7).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору №14-П передбачено, що покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 48 процентів річних з простроченої суми (а.с.10).

Позивачем правомірно нараховано 48% річних за період з 02.12.2010 р. по 14.03.2011 р. (за 103 доби) в сумі 802350,96 грн. (а.с.7).

Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5923505,28 грн., пені в сумі 259092,49 грн., 48% річних в сумі 802350,96 грн. В цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта щодо того, що розмір пені не можливо розрахувати на умовах погоджених сторонами у договорі №14-П, а отже і не можливо стягнути в судовому порядку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються умовами договору, яким передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Постановою Національного Банку України №377 від 09.08.2010 р.

Згідно пункту 7.4 договору поставки покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору; сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі: 50 процентів ціни товару; збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) (а.с.10).

Позивачем нараховані збитки в розмірі 50% на суму 2961752,64 грн. (а.с.7).

Однак, в цій частині вимоги позивача є безпідставними та недоведеними, а рішення в цій частині підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5  статті 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.  Поряд з цим  не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України   учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі статтею 225 ГК України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.    

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в якості договірних збитків   можна розглядати  лише реальні  матеріальні наслідки невиконання  чи неналежного  виконання   зобов'язань  боржником.  Закон не забороняє  у договорі за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Заздалегідь  визначений сторонами розмір збитків не  звільняє сторону,  яка вимагає їх відшкодування,    належним чином    довести  суду   факт  протиправності поведінки відповідача, фактичний, точний та конкретний розмір заподіяних збитків, незалежно від установленого в договорі та прямий  причинний  зв'язок  між порушенням зобов'язання та збитками.

Однак, позивач на підтвердження своїх вимог про відшкодування збитків не навів і не надав жодних доказів, які б свідчили про їх наявність, як і суд першої інстанції у своєму рішенні не навів доводів в обгрунтування своїх висновків щодо обов'язку відповідача відшкодовувати збитки без обгрунтування позивачем їх наявності, а тому рішення першої інстанції в цій частині не можна визнати законним і обгрунтованим.

Апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про грубе порушення судом першої інстанції статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) спростовуються матеріалами справи і судом апеляційної інстанції не приймаються. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Рівненської області від 23.03.2011 р. про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 12.04.2011 р. була надіслана сторонам рекомендованими листами і отримана ними. Відповідач (апелянт) отримав дану ухвалу 28.03.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали) (а.с.56). Тобто, відповідач був своєчасно повідомлений про день, час і місце розгляду позовної заяви, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, а згідно частини 1статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, суд першої інстанції, враховуючи зазначені норми статтей 75,77 ГПК України вправі був розглянути справу та вирішити спір за наявними матеріалами у першому судовому засіданні, без присутності представника відповідача.

Враховуючи те, що рішення підлягає скасуванню в частині стягнення збитків, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України необхідно провести перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог, а саме, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна"  державне мито в сумі 19660 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 181 грн. 96 коп., державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 2919 грн. 75 коп.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.2011 р. у справі №5019/613/11 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 2961752 грн. 64 коп., державного мита в сумі 25500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. і прийняти в цій частині нове рішення.

В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна" збитків в сумі 2961752 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсеко Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август- Україна"  державне мито в сумі 19660 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 181 грн. 96 коп., державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 2919 грн. 75 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

              Головуюча  суддя                                                                       Л.М. Сініцина

             Судді                                                                                              А.В. Гудак

                                                                                                                     Г.Є. Олексюк