Постанова

від 05.10.2006 по справі 16/410пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/410пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.10.2006  року                                                                      Справа № 16/410пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Бойченка К.І.   

                                                            Медуниці О.Є.                                                  

секретар судового засідання:                  Наумов Б.Є.

за участю представників

від  позивача:                           - Каргаєв Д.М., представник за довіреністю,

                                                  довіреність від 01.01.06 б/н,

-          Варнаков Є.Г., представник за довіреністю,

довіреність від 01.01.06 б/н,

від відповідача:                             повноважний представник не прибув,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                  Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон”,

                                                  м. Луганськ   

на рішення                              

господарського суду              Луганської області

від                                              01.08.06 (підписано 07.08.06)

у справі                                      № 16/410пн (суддя Шеліхіна Р.М.)

за позовом                             Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон”,

                                                  м. Луганськ   

до відповідача                           Виконавчого комітету

                                                  Луганської міської ради, м. Луганськ

про                                                визнання права власності та усунення

                                                перешкод у його здійсненні

ВСТАНОВИВ:

Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон”, м. Луганськ (далі за текстом –ВО „Луганськзалізобетон”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ (далі за текстом - відповідач) про визнання за позивачем право власності на 19/100 частки адміністративно –виробничої будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ,                             вул. Луначарського, 93.

          Рішенням від 01.08.06 у справі № 16/410пн господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки договір від 19.03.92 не є правовстановлюючим документом для визнання права власності і ніяким чином не свідчить про правомірне придбання майна позивачем, державним майном позивач заволодів безпідставно, без дотримання вимог закону про приватизацію цього майна; крім того, суд за своєю ініціативою визнав договір від 19.03.92, укладений між позивачем та учасниками ВО „Луганськзалізобетон”, недійсним на підставі ст. ст. 48, 49 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), тому що така угода суперечить закону та інтересам держави; право власності на майно не виникло з моменту передачі позивачу об'єктів нерухомості у відповідності до закону у ході здійснення позивачем господарської діяльності, реорганізації та приватизації.     

          Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 16.08.06, у якій просить рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

          Заявник скарги подав зміни та доповнення до апеляційної скарги від 02.10.06, що прийнято до уваги судом апеляційної інстанції.   

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи; що обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними; що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; що при винесенні рішення судом порушенні вимоги ст. 22 ГПК України.  

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 21.08.06 для розгляду апеляційної скарги Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Бойченко К.І., суддя –Медуниця О.Є.

          Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 21 серпня 2006 року у справі № 16/410пн прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного провадження.

          Відзивом відповідач зазначив, що позивачем не були надані документи, передбачені п. 6  Тимчасового положення про порядок  реєстрації прав власності на нерухоме майно; що до компетенції органів місцевого самоврядування не відноситься визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

          У судовому засіданні 19.09.06 оголошено перерву до 05.10.06.

          Повноважний представник відповідача 05.10.06 у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується записом про оголошення перерви від 19.09.06.

          Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Позивач –Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон”, звернувся до відповідача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, з позовом визнати за ним право власності на 19/100 частки адміністративно-виробничої будівлі, розташованої у м. Луганську по вул. Луначарського, 93, до складу якої входять службові кабінети, коридор адміністративної будівлі, підсобні приміщення та інші об'єкти будівлі.    

          У позові позивач послався на те, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна згідно п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за номером 157/6445,  проводиться місцевими органами виконавчої влади юридичним особам у разі внесення до Статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками. Такий внесок був зроблений учасниками Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” 19.03.92 у вигляді будівлі за адресою: м. Луганськ,    вул. Лунарського, 93.

Місцевим господарським судом зроблен висновок про  безпідставність позовних вимог, який ґрунтується на тому, що спірне нежитлове приміщення (частина будівлі) є державною власністю і позивач не набув законних підстав для її володіння.

          Так, судом першої інстанції визнаний недійсним договір від 19.03.92, укладений між Виробничим об'єднанням „Луганськзалізобетон” та учасниками цього об'єднання –підприємствами, які входили до складу Виробничого об'єднання на підставі ст. ст. 48, 49 Цивільного кодексу УРСР, з тих підстав що, така угода суперечить закону та інтересам державної влади –державним майном розпорядились не органи державної влади, а суб'єкти господарювання, у веденні яких перебувало державне майно і ці суб'єкти були тільки балансоутримувачами.

          Але господарський суд Луганської області не проаналізував та не взяв до уваги подані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог документи.

          Рішенням від 28.09.71 № 525/13 виконавчого комітету Ворошиловградської міської ради затверджений акт від 26.09.71 державної комісії приймання в експлуатацію гуртожитку на 265 місць тресту „Ворошиловградзалізобетон” по вул. Луначарського житловою площею 1329 м 2, корисною площею 2320 м 2 (а. с. 45).

За клопотанням керівництва Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації від 16.04.97 № 327 цей  будинок із житлового фонду був переведений у нежитловий з подальшим використанням під адміністративно-виробничі потреби як колективну власність об'єднання.

          Трест „Ворошиловградзалізобетон” з 01.03.73 був скасований та з 01.03.73 було організоване Виробниче об'єднання „Ворошиловградзалізобетон” на базі Ворошиловградського заводу ячеісто - бетонних конструкцій у складі :

- Первомайський завод ЖБІ-3, м. Первомайськ;

- Краснолуцький завод будівних матеріалів м. Красний Луч;

- Кадієвський завод ЖБІ –8, м. Кадієвка;

- Свердловський завод ЖБІ –9, м. Свердловськ;

- Комунарський завод ЖБІ –11 м. Комунарськ;

- Комунарський завод будівних матеріалів і деталей, м. Комунарськ;

- Огороднянський піщаний кар'єр ст. Огородний у складі об'єднання на його балансі.

-  лабораторія з іспитів конструкцій та матеріалів;  

- учбовий комбінат;

- конструкторський відділ (а. с. 46).

19.03.92 учасники Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” (Луганський  бетоноразчинний завод, Первомайський завод ЖБІ-3, Алчевський завод залізобетонних виробів, Алчевський завод будівельних конструкцій) склали та підписали договір про передачу в Статутний фонд виробничого об'єднання майна, в тому числі будинок по вул. Луначарського, 93.

Про те, що спірна будівля є власністю трудового колективу позивача свідчить наступне.

Згідно Постанови Верховної ради Української РСР „Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР” об'єднання повинні пройти державну реєстрацію (перереєстрацію). Згідно п. 5 вказаної постанови об'єднання, створені до введення в дію Закону, які мають у своєму складі юридичних осіб, до реєстрації і перереєстрації діють як об'єднання відповідно до Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР”.

Таким чином, з 1 квітня 1991року, об'єднання вже діяло у якості об'єднання підприємств і у відповідності з діючим законодавством:

-          було договірним (або статутним) об'єднанням підприємств, які мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності (ст. 3 Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР”);

-          могло бути ліквідовано тільки на підставі рішення учасників об'єднання (ст. 3 Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР”);

-          було суб'єктом права колективної власності (ст. 20 Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР”).

З 15 квітня 1991 року набрав чинності Закон України „Про власність”. Статті 34, 35 вказаного Закону визначають виключний перелік об'єктів права загальнодержавної та комунальної власності. Підстав для віднесення до об'єктів державної власності майна Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” зазначений перелік не дає (враховуючи той факт, що на момент набрання чинності Закон України „Про власність” об'єднання діючим законодавством у якості державного підприємства вже не розглядалося).

В той же час, об'єктом права власності позивача є майно, набуте у результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законодавством (ст. 27 Закону України „Про власність”).

Стаття 27 Закону України „Про власність” не містить положень, згідно яких майно, набуте в результаті господарської діяльності юридичної особи до зміни його організаційно-правової форми, не може розглядатися у якості майна об'єднання.

Таким чином, у відповідності зі ст. ст. 21, 27, 37 Закону України „Про власність” будинок по вул. Луначарського, 93, не відноситься до державної та комунальної власності.

Отже, оскільки висновки суду щодо належності майна до державної власності, переданого Виробничому об'єднанню „Луганськзалізобетон” до статутного фонду, є безпідставними, то висновок суду щодо визнання недійсним договору від 19.03.92 між Виробничим об'єднанням „Луганськзалізобетон” та учасниками Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим, оскільки договір не суперечить закону та інтересам держави.

Викладене підтверджується також листом Української державної будівельної корпорації від 04.08.99 № 5/03-05-712 (а. с. 51), у якому повідомлено про наступне.

          Українська державна будівельна корпорація згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.91 № 65 як орган, уповноважений управляти державним майном, є правонаступником Міністерства будівництва України.

          Як свідчать архівні документи, будинок по вул. Луначарського, 93, у 1969-1971 р. р. будувався як гуртожиток підприємствами, які входили до складу об'єднання за рахунок фонду соціального розвитку, який передавався в розпорядження трудового колективу підприємства, кредиту банку та інших недержавних коштів.

          28.09.71 рішенням виконавчого комітету Ворошиловградської міської ради № 525/13 був затверджений акт Державної комісії приймання в експлуатацію гуртожитку на 256 місць тресту „Ворошиловградзалізобетон”  по вул. Луначарського житловою площею 1329 м 2 , корисною площею       2320 м 2 (а. с. 45).

          За погодженням з Луганською обласною Радою депутатів трудящихся (лист від 02.07.71 № 1/2-598) та дозволу Мінважбуду України (лист від 13.08.71 № 4/109) цей гуртожиток  за  кошти  засновників  об'єднання був  переобладнаний під розміщення робочого  апарату  об'єднання   „Луганськзалізобетон” та інших організацій колишнього Міністерства, але в реєстрі рахувався і далі як гуртожиток.

  За клопотанням корпорації „Укрбуд” та об”єднання    "Луганськзалізобетон” розпорядженням Луганської обласної державної адміністрації від 16 квітня  1997  року № 327 цей будинок із житлового фонду був переведений у нежитловий з подальшим використанням    під адміністративно-виробничі потреби як колективну власність об'єднання.

Таким чином, керуючись Законом України „Про власність”           (ст. 21, ст. 27, ст. 37), зазначений адміністративний будинок не відноситься до державної власності і в цьому випадку дія наказу № 888 Фонду державного майна України від 18 травня 1999 року на нього не повинна поширюватись.

Об'єднання „Луганськзалізобетон” відносно колективної власності, що знаходиться на його балансі, самостійно володіє, користується і розпоряджається майном, як власник, виступає орендодавцем стосовно свого майна.

Те ж саме викладено в листі Науково –виробничого об'єднання „Будіндустрія” корпорації „Укрбуд” №  215/11-420 від 27.09.06, у якому зазначено, що:

- у листі Української державної будівельної корпорації (а. с. 52) зазначено, що на виконання Закону „Про підприємства Українській РСР” та постанови Верховної Ради УРСР від 27.03.91 № 888-ХІІ „Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про підприємства в Українській РСР”, виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” привело свої установчі документи до вимог вказаних законодавчих актів;

- підприємства та організації, що входили до Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” на добровільних договірних засадах виступили засновниками об'єднання „Луганськзалізобетон”, визнаючи його правонаступником прав та зобов'язань виробничого об'єднання;

- згідно договору від 19.03.92 підприємства передали об'єднанню як вступний внесок засновників приміщення по вул. Луначарського, 93, яке збудовано в 1971 році на кошти підприємств;

- об'єднання „Луганськзалізобетон” внесено до ЕДРПОУ як суб'єкт колективної власності 21 листопада 1997 року.

В матеріалах справи мається договір на передачу майна (а. с. 40) від 19.03.92, згідно якому учасники Виробничого об'єднання  „Луганськзалізобетон” передали в установчий фонд об'єднання „Луганськзалізобетон” основні засоби, в т. ч. будівлю по вул. Луначарського, 93, а Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” прийняло будівлю площею 2366,5 кв. м. згідно акту приймання - передачі від 19.03.92 (а. с. 57).

          20.12.00 на підставі спільного наказу від 29.05.02 Української державної будівельної корпорації „Укрбуд” та Державного казначейства України та спільного наказу Виробничого об”єднання „Луганськзалізобетон” та Управління Державного казначейства у Луганській області, на баланс Управління Державного казначейства у Луганській області було передано частину (81/100) адміністративно –виробничої будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Луначарського, 93, а саме: половину першого поверху, другий, третій, четвертий та п'ятий поверхи повністю.

На сьогоднішній день у власності та на балансі об'єднання залишилось 19/100 частки адміністративно-виробничої будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Луначарського, буд. 93, які складаються з частини адміністративної будівлі літ. 1-5:

І поверх: 115 - комора площею 4,6 кв. м., 116 - кабінет площею      27,4 кв. м., 117- кабінет площею 14,2 кв. м., 118 - кабінет площею 9,7 кв. м., 119 - коридор площею 4,1 кв. м., 122 - котельна площею 10,6 кв. м., 123 - санвузол площею 4,1 кв. м., 124 - коридор площею 28,5 кв. м., 125 - кабінет площею 13,7 кв. м., 126 - кабінет площею 15,4 кв. м., 127 - коридор площею 3,3 кв. м., 128 - кабінет площею 11,3 кв. м., 129 - кабінет площею 15,2        кв. м., 130 - тумба площею 5,4 кв. м., 131 - підсобне приміщення площею 3,1 кв. м. - загальна площа 170,6 кв. м.;

Підвал: 1 - пресовочний зал площею 46,7 кв. м., 2 - морозильна камера площею 25,5 кв. м., 5 - архів площею 17,3 кв. м., 8 - приміщення площею 14,2 кв. м., 9 - інструментальна площею 15,1 кв. м., 13 - приміщення площею 29,0 кв. м., 14 - приміщення площею 7,5 кв. м., 15 архів площею 18,5 кв. м., 16 - комора площею 8,6 кв. м., 18 - вагова площею 14,3 кв. м., 19 - битовка площею 15,0 кв. м., 20 - робочий зал площею 30,0 кв. м., 22 - коридор площею 29,7 кв. м., 10 - вхід у підвал площею 7,5 кв. м. - загальна площа 278,9 кв. м.

Вхід у підвал літ. 1 (3), вхідний ґанок літ. 1(4), тамбур літ. 1(5);

Приміщення загального користування: 3 - щитова площею 2,8 кв. м., 4 - сходова клітина площею 11,0 кв. м., 6 - господарське приміщення площею 15,6 кв. м., 7 - коридор площею 5,9 кв. м., 11 - коридор площею 19,9 кв. м., 12 - водомірна площею 30,0 кв. м., 17 - коридор площею 18,3 кв. м. - усього 103,50 кв. м.;

огорожа літ. літ. 2,3,4; усього - 553 кв. м.

Згідно п. 4. 2 Установчого договору Виробничого об'єднання  „Луганськзалізобетон” (нова редакція, а. с. 16 - 21) однім із джерел майна об'єднання є майно, добровільно передане учасниками, іншими юридичними особами та громадянами.

          Згідно Статуту Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон”, зареєстрованого 02.10.92 (а. с. 22-31), Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” є господарською організацією, утвореною на добровільних засадах з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності підприємств –учасників для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” є правонаступником майнових прав та обов'язків Виробничого об'єднання „Ворошиловградзалізобетон”.

          Статут приймається в новій редакції у зв'язку зі зміною складу учасників та приведенням положень документу у відповідність до діючого законодавства.

          Держава, її органи та організації не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, а  об'єднання в свою чергу не відповідає за зобов'язаннями держави, її органів та організацій.   

          Для здійснення своїх функцій дане об'єднання має право придбати для потреб об'єднання рухоме та нерухоме майно чи орендувати його у відповідності з законодавством у юридичних, фізичних осіб та держави.  

          В матеріалах справи відсутні докази, що спірне майно орендувалося у держави, що свідчить про те, що воно не є державним.

          09.02.00 був зареєстрований у встановленому порядку в новій редакції Статут Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” (а. с. 10-15).

          Відповідно до п. 1.1 вказаного Статуту Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” є самостійним суб'єктом господарювання, створеним підприємствами, які добровільно об'єднались на основі економічної зацікавленості з метою найбільш повного використання можливостей, що представлені Законом України „Про підприємства в Україні”.

          Пунктом 4.2 Статуту передбачені джерела майна об'єднання, в тому числі якими є майно, добровільно передане учасниками, іншими юридичними особами та громадянами.

Згідно п. 4.5 нової редакції Статуту об'єднання також не відповідає по зобов'язанням держави, а держава не відповідає по зобов'язанням об'єднання.   

В матеріалах справи мається довідка № 46619 від 21.11.05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 33), за якою Виробниче об'єднання „Луганськзалізобетон” має статус юридичної особи; за організаційно-правовою формою –це інші об'єднання юридичних осіб; за формою власності –приватна власність.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 329 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

У відповідності з п. 1 ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

Засновники Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” на підставі договору від 19 березня 1992 року передали до статутного фонду об'єднання майно, що знаходилося на балансі Виробничого об'єднання „Ворошиловградзалізобетон”.

Таким чином, перераховане вище майно з моменту його передачі до статутного фонду у відповідності зі ст. 128 Господарського кодексу України є власністю Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон”.

На підставі викладеного, слід визнати право власності позивача –Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон” на 19/100 частки  адміністративно-виробничої будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Луначарського, 93, у зазначеному вище складі.

Таким чином, апеляційна скарга від 16.08.06 позивача підлягає задоволенню; відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 01.08.06 по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.      

Позивач позовну заяву визначив як визнання права власності на об'єкти нерухомості та усунення перешкод у його здійсненні, але у прохальній частині заяви він просив тільки визнати право власності на об'єкти нерухомості. Тому, вимога позову про усунення перешкод судами першої та апеляційної інстанцій не розглядалась.

          Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу від 16.08.06 Виробничого об'єднання „Луганськзалізобетон”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 01.08.06 у справі № 16/410пн задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Луганської області від 01.08.06 у справі № 16/410пн скасувати.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          Позовні вимоги задовольнити.

5.          Визнати за Виробничим об'єднанням „Луганськзалізобетон”,           вул. Луначарського, 93, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 05386903, право власності на 19/100 частки адміністративно –виробничої будівлі, розташованої за адресою: вул. Луначарського, 93, м. Луганськ, яка складається з:

І поверх : 115 –комора площею 4, 6 кв. м., 116 –кабінет площею 27, 4 кв. м., 117 – кабінет площею 14, 2 кв. м., 118 –кабінет площею 9, 7 кв. м., 119 –коридор площею 4, 1 кв. м., 122 –котельна площею 10, 6 кв. м., 123 –санвузол площею 4, 1 кв. м., 124 –коридор площею 28, 5 кв. м., 125 –кабінет площею 13, 7 кв. м., 126 –кабінет площею 15, 4 кв. м., 127 –коридор площею 3, 3 кв. м., 128 –кабінет площею 11, 3 кв. м., 129 –кабінет площею 15, 2 кв. м., 130 –тумба площею 5, 4 кв. м., 131 –підсобне приміщення площею           3, 1 кв. м. –загальна площа 170, 6 кв. м.;

Підвал: 1- пресовочний зал площею 46, 7 кв. м., 2 –морозильна камера площею 25, 5 кв. м., 5 –архів площею 17, 3 кв. м., 8 –приміщення площею 14, 2 кв. м., 9 –інструментальна площею 15, 1 кв. м., 13 –приміщення площею 29, 0 кв. м., 14 –приміщення площею 7, 5 кв. м., 15 –архів площею 18, 5 кв. м., 16 –комора площею 8, 6 кв. м., 18 –вагова площею 14, 3 кв. м., 19 –битовка площею 15, 0 кв. м., 20 –робочий зал площею 30, 0 кв. м., 22 –коридор площею 29, 7 кв. м., 10 –вхід у підвал площею 7, 5 кв. м. –загальна площа 278, 9 кв. м.;

Вхід у підвал літ. 1 (3), вхідний ганок літ. 1 (4), тамбур літ. 1 (5);                    

Приміщення загального користування: 3 –щитова площею 2, 8 кв. м., 4 –сходова клітина площею 11, 0 кв. м., 6 –господарське приміщення площею 15, 6 кв. м. , 7- коридор площею 5, 9 кв. м., 11 –коридор площею 19, 9 кв. м., 12 –водомірна площею 30, 0 кв. м., 17 –коридор площею 18, 3 кв. м.  – загальна площа 103, 50 кв. м.;

Огорожа літ. літ. 2, 3, 4, всього –553 кв. м.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.  

Головуючий суддя                                                             І.В.  Семендяєва

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                  О.Є. Медуниця