Постанова

від 31.03.2008 по справі б-39/34-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УКРАЇНА

УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 березня 2008 р.                     Справа № Б-39/34-07

          Колегія суддів у складі:

головуючого

судді Олійника В.Ф., судді  Бабакової

Л.М., судді Гончар Т.В.

при

секретарі -Бухановій Т.А.

за участю:

голови

ліквідаційної комісії - не

з'явився

ліквідатора - не з'явився

апелянта - ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 від

10.11.1998 р.)

представник апелянта - адвоката ОСОБА_2. (довіреність б/н

від 22.05.2007 р.)

розглянувши  апеляційну 

скаргу ОСОБА_1 (вх. № 340 Х/2-5 ) на  ухвалу господарського суду Харківської

області  від 12.12.2007 р.

по  справі 

№ Б-39/34-07 (суддя Швидкін А.О.)

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного

сільськогосподарського підприємства «СКІФ», с. Бунакове Лозівського району

Харківської області

про визнання

банкрутом Приватного

сільськогосподарського підприємства «СКІФ», с. Бунакове Лозівського району

Харківської області

на підставі ст.

51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом»

встановила:

          Ухвалою господарського суду

Харківської області  від 12.12.2007 р.

затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано

юридичну особу - Приватне сільськогосподарське підприємство «СКІФ»(далі -ПСП

«СКІФ»), зареєстроване рішенням Лозівської райдержадміністрації Харківської

області № 42 від 24.01.2000р., код ЄДРПО 30614123, за адресою: с. Бунакове

Лозівського району Харківської області. Провадження у справі припинено.

Зобов'язано реєструючий орган і інші державні органи, в яких знаходився на

обліку банкрут, виключити його з державних реєстрів.

Кредитор

ОСОБА_1в апеляційній скарзі порушує питання про скасування зазначеної ухвали

щодо затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідації ПСП

«СКІФ»та припинення провадження у справі, при цьому посилається на неповне

з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав

встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення

судом норм матеріального та процесуального права. Крім того суд прийняв рішення

про права і обов'язки особи без залучення її до участі у справі.

Перевіривши

повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх

підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським

судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши

представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення

апеляційної скарги з  наступних підстав.

Приймаючи

оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатор  здійснив всі заходи з ліквідації банкрута, надані

документи свідчать про завершення ліквідаційної процедури та приймаючи до уваги

баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю

активів, які б можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості

прийшов до висновку про затвердження наданого звіту ліквідатора, ліквідаційного

балансу, ліквідацію юридичної особи - ПСП «СКІФ»і припинення провадження у

справі.

Однак з такими

висновками не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на

таке.

Відповідно до

роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від

29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення

для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими у судовому засіданні.

 Перевіривши 

у відповідності зі ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України матеріали справи,

колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції всебічно, повно

і об'єктивно не розглянув  в судовому

процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідив подані сторонами в

обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином не проаналізував

відносини сторін; на підставі встановлених фактичних обставин не з'ясував

дійсні права і обов'язки сторін та вірно не застосував матеріальний закон, що

регулює спірні правовідносини.  

         По-перше: керуючись приписами норм ч.2 ст. 32 Закону

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

господарський суд  виносить  ухвалу 

про  ліквідацію юридичної особи -

банкрута, якщо за результатами 

ліквідаційного   балансу   після задоволення  вимог 

кредиторів  не залишилося

майна. 

        З наданого ОСОБА_1 в якості доказу

повідомлення Лозівської інспекції Державного нагляду (вих. № 1316 від

07.11.07р.) вбачається, що за ПСП «Скіф»майно не рахується, але про наявність

активів у ПСП «Скіф»на час затвердження звіту ліквідатора свідчать надані

апелянтом довідки: ВРЕР № 12 ГУМВС України в Харківській області  за вих. № 10 від 08.01.08р., за якою за даним

підприємством рахується 8 одиниць автотранспортної техніки; Лозівського бюро

технічної інвентаризації за № 18 від 10.01.08р., за якою за підприємством

рахується 7 об'єктів нерухомості.

       З наведеного вбачається, що ліквідатор

не виявив в ході ліквідаційної процедури усі наявні  майнові 

активи ліквідаційної маси боржника, 

необхідні для повного задоволення кредиторів. Таким чином на час

затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі у

боржника було в наявності майно.

       По -друге: відповідно до  ч. 

1  ст.  25 Закону про 

банкрутство ліквідатор 

реалізує  майно банкрута для

задоволення вимог,  включених  до 

реєстру  вимог   кредиторів,   у  

порядку, передбаченому  цим

Законом,  зокрема,  ст.  31

цього Закону, що встановлює черговість задоволення вимог кредиторів.

         На підставі п. 2) ст. 31 Закону про

банкрутство зобов'язання, що виникли 

внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом

капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України  задовольняються боржником у

другу чергу.

Як встановлено

судом апеляційної інстанції відповідно до вимог Цивільного кодексу Української

РСР (в редакції від 18.07.1963 р.), а з 10.12.1991 р., з моменту ратифікації

Угоди про створення співдружності незалежних Держав, за вимогами Цивільного

кодексу України (ст.ст.440, 450), з відповідача, в обумовлений, як рішенням

Лозівського районного суду Харківської області від 9 березня 1981 р. по

справі, за позовом ОСОБА_1 до КСП ім. Петровського Лозівського району

Харківської області, так і іншими, стягувались суми на відшкодування шкоди

завданою  ОСОБА_1 з вини боржника.

         В подальшому, за рішенням Лозівського

міськрайонного суду від 05.12.05 р., зміненого рішенням апеляційного суду

Харківської області від 15.03.2006р. по справі № 2-20/2005  за позовом ОСОБА_1 до ПСП «СКІФ», третя особа

Лозівська районна державна адміністрація в Харківській області, про стягненням

матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я  ( каліцтвом, в зв'язку з травмою,

нанесеною ОСОБА_1 джерелом підвищеної небезпеки ) ( т.1, а.с.86 ), постановлено

стягувати з відповідача, щомісячно, на користь ОСОБА_1 втрату заробітку в сумі

608,89 грн., починаючи з 1.01.2006 р., до зміни стану здоров'я та розміру

середньомісячної заробітної плати.

        На час винесення цього рішення,

відповідачем по справі зазначена юридична особа (в силу ст.1.2, 2.1 Статуту) -

ПСП «Скіф»,  як правонаступник колишнього

реорганізованого КСП ім.Петровського 

всіх майнових прав та обов'язків.

        Таким чином, банкрут, в особі ПСП

«Скіф»був особою відповідальною по зобов'язанням перед ОСОБА_1  за наведеним рішенням суду.

        За рішенням суду, яке вступило в силу,

видавався виконавчий лист №2-20-2005 від 5.12.2005 р., яким, починаючи з

01.01.2006р., проводились стягнення з боржника. Станом на 1.03.2007 р., за

довідкою Державної виконавчої служби у Лозівському та Близнюківському районах

Харківської області Дапартаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України, №3864 від 29.03.2007 р., (т. 1, а.с. 84) заборгованість

боржника  ПСП «Скіф», перед  ОСОБА_1 склала суму 1826,67 грн.

        За постановою господарського суду

Харківської області від 2 квітня 2007 р., по справі про визнання боржника, ПСП

«Скіф», банкрутом, відповідно до вимог Закону про банкрутство була розпочата

процедура ліквідації та за підстав визначених ч. З ст.37 Закону України «Про

виконавче провадження»виконавче провадження було закрите про що апелянта було

поставлено виконавчою службою до відома.

        На вислані кредитором ОСОБА_1  ліквідатору 16.05.2007 р. заяву з

вимогами  і  26.05.2007р. листОСОБА_3 6.06.2007 р. листом

за №11 повідомила його, що капіталізацією коштів займається Фонд страхування

від нещасних випадків на виробництві, який і повинен виставляти вимоги до

ліквідатора.

       Але, з цим погодитись не можна з

наступних підстав.

       В силу ст. 2 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату

працездатності»дія цього закону поширюється на осіб, які працювали на

виробництві, у фізичних осіб та громадян - суб'єктів підприємницької

діяльності. Ніякими трудовими відносинами з ПСП «Скіф»ОСОБА_1 не був

пов'язаний.

        Також, чинна Інструкція про порядок

передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують

право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затверджена

постановою Правління Фонду за №10 від 20.04.2001 р., для реєстрації, передбачає

подачу документів, зокрема акт про нещасний випадок на виробництві по формі

Н-1.

        Однак такого документу у ОСОБА_1  не могло бути взагалі з вищенаведених

підстав.

        Відмовляючи ОСОБА_1 у вирішенні питання

про капіталізацію платежів ліквідаторОСОБА_3 не керувалась Постановою Кабінету

Міністрів України від 6 травня 2000 р. за №765, «Про реалізацію статей 31 і 43

Закону про банкрутство, якою затверджено Порядок капіталізації платежів для

задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед

громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (ч.1, п.п.1, 4 ч.2)

і не здійснила заходів з капіталізації відповідних платежів.

      За постановою, капіталізація платежів

повинна здійснюватися щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за

попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

         Частиною  6 

ст.  3  Закону про 

банкрутство передбачено, що при 

реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний

діяти сумлінно та розумно  з  урахуванням інтересів боржника та його

кредиторів.

         Вищенаведені факти дають підстави

колегії суддів вважати, що ліквідатор ОСОБА_3 

несумлінно виконувала покладені на неї обов'язки, безпідставно відмовила

ОСОБА_1 у його законних вимогах про капіталізацію коштів, чим грубо порушила

його права.

Не може

погодитись колегія суддів також з відмовою при цьому ліквідатора визнати

кредитором ОСОБА_1 на підставі рішення від 05.12.2005р. Лозівського

міжрайонного суду по справі № 2-20 2005р., яким на користь ОСОБА_1 ПСП

«Скіф»відшкодовувало втрату заробітку у зв'язку з каліцтвом в розмірі 608 грн. щомісячно,

про що була подана 30.03.2007р. (до публікації оголошення про визнання боржника

банкрутом в офіційному друкованому органі) заява до суду (т. 1, а.с. 83) та

16.05.2007р. до ліквідатора.

Однак суд

взагалі не звернув уваги на заяву і не дав відповідної оцінки обставинам щодо

вимог ОСОБА_1 при тому, що відповідно до Конституції та приписів ст. 115 ГПК

України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території

України. 

         Правову позицію з цього питання

викладено в постанові Верховного Суду України від 06.02.07 р. у справі №

12/395пн, де зазначено, що не можна визнати обґрунтованим та законним висновок,

що невиконання  зобов'язання подати до

суду у місячний строк з дня опублікування оголошення про банкрутство письмову

заяву з вимогами до боржника може мати наслідки оголошення судового рішення

таким, що втрачає законну силу і не підлягає виконанню.

       По -третє: господарський суд

прийняв рішення про права і обов'язки апелянта, без залучення його до участі у

справі.

         При цьому суд порушив принципи

змагальності, передбачені ст.4-3 ГПК України, не створивши необхідних кредитору

умов для встановлення  фактичних обставин

справи.

         Конституційне право на судовий захист

передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення

порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в

належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні

гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати

ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам

справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав

людини і основних свобод.

          Враховуючи, що ухвала про припинення

провадження у справі про банкрутство винесена при неповному з'ясуванні

обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими,

невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням судом норм

матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування,

колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню, а

справа  - передачі на розгляд до

господарського суду Харківської області.

           На підставі вищезазначеного та

керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1,  п. 2, п. 3, п. 4 ст. 104,  ст.ст. 

105,  106  ГПК України,

постановила:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1

задовольнити.

          Ухвалу господарського суду

Харківської області  від 12.12.2007 р.

по  справі  № Б-39/34-07 скасувати.

          Справу передати на розгляд до

господарського суду Харківської області.

                     Головуючий суддя:                                                                  

Олійник В.Ф.

Суддя:                                                   Бабакова Л.М.

Суддя:                                                           

Гончар Т.В