Рішення

від 02.10.2006 по справі 7/46-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036,

м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У

к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 жовтня 2006 р.           Справа 7/46-06

            Господарський суд Вінницької

області  у складі: головуючого -судді  Н.В. Мінєєвої,  секретаря судового засідання  Юрчак Л.С.

            За участю

представників сторін:

       позивача:  не з”явився 

       відповідача:  Бурка 

В.Р. -пост. дов. № 54 від 27.04. 2006 року, Якименко К.В. -дов. № 54 від

27.04. 2006 року.

          Розглянувши  в приміщенні суду справу за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1), 

код ЄДРПОУ  НОМЕР_4 до  Відкритого акціонерного товариства  „Ямпільський маслосирзавод”  (24500, м. Ямпіль, Вінницької області,

вул..  Котовського,23), код  ЄДРПОУ 

00444582  про стягнення  50671 грн. 47 коп.  безпідставно набутих грошових коштів.

В С Т А Н О В И В :

        Подано позов про стягнення  на підставі ст. 41 Конституції України, ст.

50 Закону України „Про власність”, ст. 1212 ЦК України  50671 грн. 47 коп.  безпідставно 

набутих грошових коштів.

        Позов мотивований тим, що  в період з жовтня  2000 року по лютий 2003 року  позивач регулярно купував у відповідача

молочну продукцію. Ці фактичні правовідносини були у 2001 р. оформлені

договором  НОМЕР_1.Купівля  здійснювалася 

шляхом внесення  позивачем  передплати 

готівки  в касу відповідача  з подальшим отримання товару.  Внаслідок нерегулярного відвантаження

відповідачем власної продукції у нього виникла заборгованість перед позивачем в

сумі 50671, 47 гривень. 14 жовтня 2003 р. Господарський суд Вінницької області

прийняв рішення за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ВАТ „Ямпільський

маслосирзавод" про стягнення заборгованості та пені за договором купівлі -

продажу НОМЕР_1, яким в позові відмовив. 09 

червня  2004  р. 

Житомирський  апеляційний

господарський  суд  прийняв постанову за апеляційною скаргою

приватного підприємця ОСОБА_1 на дане рішення, якою  рішення господарського суду Вінницької

області було залишено без змін. Позивач вважає, що під час  розгляду вищевказаної справи  було встановлено, що між позивачем та

відповідачем договірних відносин не існувало (договір НОМЕР_1 взагалі не

виконувався), але було визнано факт внесення позивачем готівкових коштів до

каси підприємства - відповідача. На підставі вищевикладеного, позивач вважає,

що грошові кошти на суму 50 671, 47 грн., які він вносив до каси відповідача,

отримані останнім без належної правової підстави та  підлягають поверненню. Крім того, позивач

вважає, що неправомірні дії відповідача по утриманню його грошових коштів,  завдали йому шкоди у вигляді матеріальних

збитків.

        Відповідач письмовою заявою  б/н та дати (вх. канцелярії суду

НОМЕР_2)  проти позову заперечує,

посилаючись на те, що  за даними  бухгалтерського обліку відповідача

заборгованість  перед позивачем відсутня

а також на сплив відносно вимог позивача позовної давності. Одночасно просить

суд  застосувати позовну давність при

вирішенні даної справи та відмовити позивачу в позові.

        В зв”язку з неявкою в судове засідання

позивача, не виконанням сторонами в повному обсязі вимог ухвал суду, не

наданням  усіх витребуваних судом

документів, необхідних для вирішення господарського спору, хворобою судді Н .В.

Мінєєвої та перебуванням останньої у відпустці, а також з метою  витребування додаткових письмо вих

доказів  та належного повідомлення

учасників судового процесу про день і час розгляду справи в суді, з урахуванням

клопотань сторін, розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на  22.09. 2006 року  та в судовому засіданні оголошувалась

перерва  до  02.10. 2006 року.

         За письмовим клопотанням сторін  справа розглядається без здійснення технічної

фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК

України  та за межами термінів, передбачених

ст. 69 ГПК України.

        Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення у судових засіданнях сторін, суд з”ясував  наступне.

        Підставою позовних вимог позивача є

отримання від нього відповідачем без належної правової підстави грошових коштів

на суму 50671, 47 грн., які підлягають поверненню. В обґрунтування своїх

уточнених  позовних  вимог позивач письмовою заявою б/н і дати

(вх. канцелярії суду  № НОМЕР_3)  надав суду хронологію розрахунків між  сторонами 

за період з вересня 2001 року по 24 січня 2003 року, оригінали  квитанцій до прибуткових касових ордерів, які

в присутності представників сторін були оглянуті у судовому засіданні.

Також  судом були оглянуті матеріали

справи № 4/236-03 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до ВАТ „Ямпільський

маслосирзавод” про стягнення 50671,47 грн. як передплату та 45604,32 грн. пені,

а разом 96275,79 грн.,  в яких  також містяться оригінали квитанцій до  прибуткових касових ордерів, на які

посилається позивач.

Крім

того, відповідно до матеріалів оглянутої судом справи  № 4/236-03 

та наданої позивачем хронологічної таблиці розрахунків вбачається, що

протягом вказаного позивачем періоду внесення готівкових  грошових коштів відповідачу, останній  здійснював з позивачем розрахунки, а саме,

поставляв на його адресу молокопродукти відповідно до товарно супровідних

документів, в тому числі, з серпня 2002 р. по січень 2003 р. (після останньої

дати внесення готівки).  За результатами

огляду оригіналів первинних бухгалтерських документів, що знаходяться у справі

№ 4/236-03 було складено  протокол від

22.09. 2006 року, який підписаний представниками сторін у справі № 7/46-06.

         Оцінивши надані докази, суд прийшов до

висновку, що  позовні вимоги позивача з

посиланням на ст. 1212 ЦК України 

задоволенню не підлягають, враховуючи 

наступне.

         Виходячи із змісту ст. 44 ЦК УРСР

(1963р.) угоди між юридичними та фізичними особами  повинні укладатися в письмовій формі. Згідно

ст. 154 ЦК УРСР (1963р) якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен

бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання

одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,

телеграми, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

          Правовідносини, що виникли між

позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є правовідносинами

поставки.

          Виникнення зобов'язань поставки  між сторонами доводиться фактичною оплатою

позивачем коштів, що стверджується 

наявними у справі квитанціями до прибуткових касових ордерів, в яких

підставою платежу зазначено „за молокопродукти” або оплата готівки за

конкретними накладними, зокрема, накладними за ІНФОРМАЦІЯ_1, та  передачею 

відповідачем позивачу молочних продуктів, що стверджується, зокрема,  накладними 

ІНФОРМАЦІЯ_2,  та іншими

накладними, наявними в матеріалах справи.

          Судом встановлено, що відповідно до

хронології взаєморозрахунків сторін, наданих позивачем в обґрунтування своїх

позовних вимог, останнім  оплачено

відповідачеві саме  з призначенням

платежу  за молочні продукти шляхом

внесення готівкових коштів  всього  на суму 

29583 грн. 57 коп.   Факт оплати

підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від  15.11. 2001 року,  13.11. 2001 року,  02.11.2001 року,  17.11. 2001 року, 16.11. 2001 року,  від 06. 2002 року, 25.06. 2002 року  та від 31.10. 2001 року.

   Квитанції

до прибуткових касових ордерів без номера і дати з призначенням платежу за

молочні продукти  на суми   5044, 38 грн.,  2174 грн. 

та 1755 грн.  судом не можуть бути

оцінені як належний і допустимий доказ внесення готівкових коштів у вересні

2001 року та грудні 2001 року, оскільки зазначені квитанції до прибуткових

касових ордерів оформлені з порушеннями вимог „Положення про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління

Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428, та Наказу Міністерства

статистики України № 51 від 15.02.96р., яким затверджені типові форми

первинного обліку касових операцій, зокрема не містять дати оформлення  і номеру, що унеможливлює визначення дати

здійснення касової операції.

          Таким чином, судом встановлено, що

позивачем сплачено відповідачеві загалом 65349 грн. 97 коп., з яких   із оформленням документів первинного обліку

касових операцій відповідно до вимог нормативних актів, зазначених вище, з

призначенням платежу за молочні продукти 

- 20610 грн. 19 коп. (29583, 57 грн. - 

8973,38 грн.(5044,38 + 2174 грн. + 1755 грн.),  з призначенням платежу з посиланням  на конкретні накладні  - 35766 грн. 40 коп.

          В свою чергу відповідач здійснив на

адресу позивача  відвантаження

матеріальних цінностей  в період  з травня по грудень 2002 року на загальну

суму  64400,19 грн.( у т.р. молочних

продуктів), з яких  у накладних та

товарно-транспортних накладних  на суму

9090,81 грн. зазначено в „рахунок боргу” а в накладній № 293 на суму 1201,38

грн.  вказано згідно договору, що знайшло

відображення у протоколі огляду 

первинних документів, що знаходяться у справі № 4/236-03, складеному за

участю представників сторін по справі.

          Дані обставини дають підстави

вважати, що зобов'язання поставки між сторонами виконані та у відповідача

відсутня заборгованість перед позивачем.

          Суд вважає за необхідне зазначити, що

висновки щодо відсутності заборгованості відповідача здійснено на підставі

доказів, наданих сторонами., і в межах заявлених позовних вимог.

       Правовідносини між сторонами

виникли  до набрання чинності ЦК України

(2003р.) і  продовжують існувати до цього

часу, а тому суд, при прийнятті рішення керується п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України, згідно якому Цивільний кодекс України (2003р.)

застосовується до цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати

після набрання ним чинності.

         Ст. 1212 Цивільного кодексу України

передбачено, що особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок

іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно)

зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З

урахуванням наведених вище обставин  суд

дійшов висновку про безпідставність 

посилання позивача на ст. 1212 ЦК України в обґрунтування своїх позовних

вимог, оскільки правовою (законною) підставою для внесення готівкових коштів

відповідно до досліджених прибуткових ордерів були усні угоди позивача з

відповідачем.

          Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність

застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений

законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

          Згідно ст. 264 чч.2, 3 ЦК України

позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного чи

кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право

на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається

заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового

строку не зараховується.

          Позивач 26.06.2003 року (згідно

штемпелю на конверті) звернувся в господарський суд Вінницької області з

позовом про повернення передплати та стягнення пені, обґрунтовуючи його,  серед іншого, і квитанціями до прибуткових

касових ордерів, які стосуються предмету спору по даній справі. По справі №

4/236-03 було ухвалено рішення від 14.10.2003 року.  Таким чином, строк позовної давності був

перерваним, а з моменту набрання чинності рішення господарського суду

Вінницької області по справі № 4/236-03, тобто з 09.06.2004р., перебіг строку

позовної давності почався заново. Станом на дату звернення до суду з даним

позовом, позивачем 3-х річний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК

України, не пропущений. За таких обставин, заява представника відповідача про

застосування позовної давності задоволенню не підлягає .

          Також не підлягає задоволенню

клопотання позивача про винесення судом окремої ухвали. Згідно ст. 90 ГПК

України господарський суд при вирішенні господарського спору порушення

законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації,

державного чи іншого органу виносить окрему ухвалу. Виходячи із змісту

зазначеної норми закону, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком

господарського суду, при цьому заявлення стороною клопотання не

потребується.  Господарська справа

містить достатньо доказів для її розгляду та ухвалення рішення. А тому відсутня

необхідність зберігати первинні документи, за наявності належно посвідчених

копій та оригіналів, які зберігаються у справі № 4/236-03.

     З урахуванням наведеного в позові слід

відмовити.

     Витрати на держмито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають  віднесенню 

на позивача.

          Керуючись  ст.ст. 44, 154 ЦК УРСР, Прикінцевими та

перехідними положеннями Цивільного Кодексу України, ст.ст.  257, 264, 712 

ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України;

ВИРІШИВ :

В

позові відмовити.

Клопотання

позивача про винесення  окремої ухвали,

відповідно  до ст. 90 ГПК України, про

надсилання повідомлення  до органів  внутрішніх справ чи прокуратури  залишити без задоволення.

Суддя                                            

Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення

суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України  06.10.06